Справа № 468/1700/25
2/468/949/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
08.12.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді - Звягіної О.В., за участю секретаря судового засідання Шутєєвої Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Баштанці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 444752503 від 03.07.2023 року у розмірі 55463,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги за вказаним кредитним договорам. Відповідач зобов'язання не виконує.
Відповідач позов визнала, просила розглянути без її участі.
Ухвалою судді від 07.08.2025 р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі.
Відповідач позов визнала, просила розглянути без її участі.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
03.07.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 444752503 на суму 12200,00 грн. строком на 30 день, процентна ставка 2,10%.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6U88T.
Кредитні кошти позичальнику шляхом переказу на на банківську карту відповідача, яку останній вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору.
Право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором перейшло до Позивача внаслідок послідовного ланцюга договорів факторингу. Спочатку, 28.11.2018 р. Первісний кредитор відступив право вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Договором факторингу № 28/1118-01 (що підтверджується Реєстром прав вимоги № 247 від 05.09.2023 та додатковими документами). Наступним кроком, 27.05.2024 р. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило це право вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за Договором факторингу № 27/0524-01 (згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 27.05.2024). Фінально, 04.06.2025 р. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало право грошової вимоги до Відповідача Позивачу за Договором факторингу № 04/06/25-Ю та відповідним Реєстром Боржників № б/н від 04.06.2025 на суму 55 463,64 грн., що робить Позивача новим кредитором.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Зі ст. ст. 525, 526 ЦК України слідує, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума прострочених платежів по тілу кредиту - 12200,00 грн.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Таким чином діями відповідача були порушені встановлені законодавством правила виконання цивільно-правових правочинів і права позивача на отримання виконання зобов'язання за вищезазначеним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За умовами Кредитного договору відповідач повинен був сплатити суму 14432,60 грн., у тому числі 12200 грн. - тіло кредиту та 2232,60 грн. - відсотки за користування кредитом.
Що стосується періоду нарахування процентів після закінчення строку кредитування, то згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За умовами кредитного договору № 444752503 від 03.07.2023 сторони погодили сплату відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, який наданий строком на 30 днів. Після цього терміну у позивача було відсутнє право нараховувати передбачені договором проценти. Проценти за користування кредитом нараховуються лише в межах строку кредитування, а проценти які можуть бути нараховані позами межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (постанова ВП Верховного суду від 05.04.2023 р. у справі № 910/4518/16).
Також при прийнятті рішення у справі суд враховує постанову ВП Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після сплину визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 54).
Таким чином, загальна вартість кредиту становить 14432,60 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 26 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 630 грн.
Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподіл таких витрат, суд виходить з такого.
Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду копією договору про надання правової допомоги, копією акту про отримання правової допомоги, копією рахунку та копією платіжної інструкції.
Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом. Загальна ціна позову в даній справі майже дорівнює заявленим до відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зафіксованої зокрема у рішеннях у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року та у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
За такого, з врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору та ціні позову, з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсної необхідності, суд вважає, що пропорційними та необхідними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 5000 грн., яка підлягає розподілу між сторонами.
При цьому, згідно зі ст. 141 ЦК України вказані витрати також підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 26%, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1300 грн. (5000 грн. х 45,67 %).
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163 заборгованість за Кредитним договором № 444752503 від 03.07.2023 у розмірі 14132,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 630 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1300,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.