Справа № 521/10020/25
Провадження № 2/521/5310/25
25 листопада 2025 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідачки аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від її заробітку (доходу) на місяць, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до повноліття доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він з ОСОБА_2 не перебував у зареєстрованому шлюбі, однак проживав однією сім'єю з 2018 року до 2021 року. Вказував, що мають спільну неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 2021р. по теперішній час проживає з позивачем та перебуває на його утриманні. На підтвердження проживання доньки та перебування на утриманні позивача додає копію акту про проживання та перебування на утриманні від 26.06.2025р., складеного та підписаного сусідами.
Після припинення спільного проживання (з 2021р.), відповідачка припинила виконувати свої батьківські обов?язки щодо доньки ОСОБА_4 , а саме: матеріально не допомагає, участі у її вихованні та її розвитку не приймає, дитиною ніяк не цікавиться. Перешкод відповідачці у спілкуванні з дитиною чи виконанні її материнських обов?язків позивач не чинив. Рішення припинити піклуватися про доньку та підтримувати з нею відносини відповідачка прийняла самостійно, після припинення спільного проживання з позивачем.
Позивач вказує, що робить все аби дитина мала умови для повноцінного та гармонійного розвитку. Так, донька з 17.06.2023р. навчається в навчальному центрі «ОК» за напрямом Сучасні танці. Незабаром дитина піде до школи. Дитині створено нормальні умови для проживання та розвитку, ОСОБА_5 отримує необхідну медичну допомогу. Матір дитини самоусунулася від виконання своїх обов?язків і стан дитини відповідачку зовсім не турбує. У відповідачки ще є молодша донька ОСОБА_6 , щодо якої Хаджибейським районним судом м. Одеси розглядається цивільна справа №521/8077/25 про невідкладне відібрання дитини. Крім того, відповідачка згідно вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 26.06.2023р. у справі №521/15810/23 притягувалася до кримінальної відповідальності за незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Вважає, що перераховане безперечно свідчить про те, що відповідачка не є матір?ю, яка відповідально ставиться до своїх батьківських обов?язків, чи може стати гарним прикладом для своєї дитини. Відповідачка не виконує свої батьківські обов?язки щодо спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вживає наркотичні засоби, зловживає алкоголем та не намагається, не бажає змінити свою поведінку на краще.
Зокрема зазначає, що він є військовослужбовцем, тому його позов не має нічого спільного зі штучним створенням умов для ухилення від мобілізації до Збройних Сил України. Теперішнє фактичне місце проживання відповідачки йому не відоме, засобів для зв?язку з нею не має.
Одночасно з позбавленням батьківських прав, позивач хоче стягнути з відповідачки аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від її заробітку (доходу) на місяць, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
24 червня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. (а.с. 25-26)
Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судовий розгля по суті позовних вимог. (а.с. 43)
Позивач в судове засідання не з'явився, однак його представник надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про місце, дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Відзив на позовну заяву не подавала.
Представник Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування в судове засідання не з'явився. Надіслали до суду Висновок органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.10.2025 р. за № Д-2309 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд ухвалює про заочний розгляд справи відповідно до вимог ст. ст. 280,281 ЦПК України, про що не заперечувала представник позивача.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини та ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, турбуватися про його здоров'я , фізичний, моральний та духовний розвиток.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому діюче законодавство не звільняє одного з батьків від цього обов'язку залежно від того, чи перебувають вони з другим з батьків в зареєстрованому шлюбі, мешкають разом чи окремо тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» - позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в шлюбі з ОСОБА_2 не перебував.
Відповідно до актового запису про народження від 30.07.2019 року № 3391, зареєстрований Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (а.с. 7)
Батько дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає разом з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 . (а.с. 19-21)
Згідно з актом про проживання, перебування на утриманні від 26.05.2025 року, складеним сусідами: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , встановлено, що з 2021 року доглядом та вихованням малолітньої ОСОБА_3 займається лише батько, ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_4 не приймає участі у її вихованні та утриманні. (а.с. 13)
Відповідно до довідки № 06 від 16.05.2025 року, яка видана ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому, що вона дійсно навчається в навчальному центрі «ОК» за напрямком Сучасні танці та Незабаром до школи з 17.06.2023 року. (а.с. 10)
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навчається у 1-му класі Одеського ліцею № 130 Одеської міської ради.
ОСОБА_1 відповідально ставиться до виховання, розвитку та здоров'я дитини.
Відповідно до довідки № 0890 від 19.05.2025 року КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради, ОСОБА_1 на пссихіатричному та наркологічному обліку не перебуває. (а.с. 11)
Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" ОСОБА_1 відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості, відомості про розшук відсутні. (а.с. 12)
Відповідно до листа Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 19.06.2025 року № Х1-144824-ю/о, згідно з відомостями Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 24)
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.
Згідно з Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16.07.2025 (справа №521/8077/25), від матері ОСОБА_2 було відібрано її малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Крім того, відповідачка згідно вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 26.06.2023р. у справі №521/15810/23 притягувалася до кримінальної відповідальності за незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту. Злочин відповідачка вчинила, перебуваючи у стані вагітності.
Протягом 2023-2025р.р. відповідачка неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, а саме: справа №521/27896/23, справа №521/106/24 (притягнуто до відповідальності за невиконання батьківських обов?язків - зловживання алкоголем, антисанітарію у житлі та ін.); справа №521/3265/25 (притягнуто до відповідальності за незаконне зберігання психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах); також розглядаються справи № 521/8390/25 та 521/8391/25 щодо притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р. передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Оцінюючи висновок органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.10.2025р. № Д-2309 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд вважає, що даний висновок відповідає інтересам дитини. (а.с. 38-41)
Окрім того в тексті вищезазначеного висновку зазначено наступне: «Згідно з протоколом бесіди з малолітньою ОСОБА_10 від 08.10.2025 встановлено, що своєю сім?єю вона вважає батька, бабусю, дідуся та собаку Тімку. ОСОБА_5 не пам?ятає, коли останній раз бачила мати. На день народження та ІНФОРМАЦІЯ_9 їй не дзвонила та не вітала.
Мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, з дитиною не спілкується, від виховання доньки самоусунулася, за місцем проживання доньку не відвідує, не піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_4 , не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, станом здоров?я не цікавиться, не приділяє уваги розвитку особистості, талантів, розумових і фізичних здібностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, матеріальної допомоги не надає.
На засіданнях комісії з питань захисту прав дітей Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради 08.10.2025 та 22.10.2025 були присутні батько ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 . Батько просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 . Мати дитини - ОСОБА_2 на засідання комісії жодного разу не з'явилася….»
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
У відповідності до положень ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, а також протягом шести місяців не виявили відносно дитини батьківської опіки.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини.
Оскільки відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню своєї дитини, не повідомила суд про намір в подальшому здійснювати піклування над нею, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 , фактично самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, а тому, захищаючи права та інтереси дитини, суд вважає за можливе позбавити відповідачку батьківських прав щодо її малолітньої доньки.
Частиною 1 ст.8 Закону України«Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Відповідно до частини другої статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Отже, незважаючи на позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їхньої доньки, вони зобов'язані виконувати свої батьківські обов'язки з утримання дитини до досягнення нею повноліття, сплачуючи аліменти на її утримання.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. ст. 183, 184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення - у твердій грошовій сумі.
Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. 182 СК України, право дітей на достатній рівень життя, з урахуванням обов'язку батьків утримувати своїх дітей, суд вважає, що належним розміром аліментів на дітей, є стягнення з відповідача аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що відповідатиме вимогам закону та не порушуватиме прав як дитини на користь якої стягуються аліменти, так і відповідача.
Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому при зміні стану здоров'я, сімейного стану чи матеріального становища платника аліментів або одержувача аліментів, у сторін є право звернутись до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів.
За даних підстав суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо стягнення аліментів підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.
Також, суд роз'яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку ст. 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 55, 58-59, 63, 164, 165 СК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-259, 263-265, 268, 280,282,352, 354 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 24.01.2012 року Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області) батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 24.01.2012 року Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зареєстрована: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_5 ; місце проживання: АДРЕСА_6 ) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від її заробітку (доходу) на місяць, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до повноліття доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 24.01.2012 року Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зареєстрована: АДРЕСА_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний строк.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачами в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 05 грудня 2025 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН