Справа № 947/25846/25
Номер провадження № 2/521/6938/25
03 грудня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Ганошенка С.А.,
за участі секретаря судового засідання Присяжнюка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплаченої пенсії,-
07.08.2025 року до Київського районного суду м. Одеси звернувся представник Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надміру виплачену пенсію в розмірі 2651 грн. 43 коп., а також витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.07.2025 року зазначена судова справа була передана за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.08.2025 року зазначена судова справа була передана за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси.
За результатами автоматизованого розподілу від 27.08.2025 року справа передана для розгляду судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Ганошенку С.А., отримана суддею - 28.08.2025 року згідно даних реєстру.
Ухвалою суду від 28.08.2025 року у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та призначено спрощене провадження у справі з викликом сторін.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 15.02.2025 року, та отримує пенсію (за віком) відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
14.04.2025 року відповідачка звернулась із заявою про призначення пенсії (за віком) відповідно до зазначеного Закону. Пенсію (за віком) призначено в розмірі 5051,33 грн., що підтверджується рішенням №155250034360 від 22.04.2025 року.
При перевірці пенсійної справи ОСОБА_1 №155250034360 від 22.04.2025 року, згідно листа Головного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві від 02.05.2025 року №2600-0306-9/79246 встановлено, що до страхового стажу безпідставно зараховано періоди навчання з 01.09.1982 року по 16.06.1987 року згідно диплому від 16.06.1987 року НОМЕР_1 , так як були відсутні документи на заміну прізвища з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 ».
Враховуючи зазначене, пенсійну справу Відповідачки було приведено у відповідність до вимог законодавства, що підтверджується рішенням №155250034360 від 22.04.2025 року, розмір пенсійної виплати встановлено в сумі 4293. 78 грн.
Таким чином, позивач зазначає що після проведення перерахунку пенсії Відповідачки, виникла переплата у розмірі 2651, 43 грн., за період з 15.02.2025 року по 31.05.2025 року, яку прийнято рішенням Головного управління на облік від 26.05.2025 року №1963.
Головним управлінням надіслано лист від 28.05.2025 року №15000-0404-8/98193 згідно реєстру відправлених листів від 30.05.2025 року №3537, яким повідомлено відповідачку про виникнення переплати пенсії та способи її погашення.
Однак, як зазначає позивач станом на момент звернення до суду з позовною заявою переплата пенсії Відповідачкою не погашена, кошти на рахунок Пенсійного фонду України не повернуто, та згоди на добровільне погашення переплати пенсії у розмірі 2651, 43 грн. від відповідачки не отримано.
Представник позивача в судові засідання 08.10.2025 року, 19.11.2025 року та 03.12.23025 року не з'явився, 03.09.2025 року, 15.10.2025 року та 25.11.2025 року подав до суду через підсистему “Електронний суд» заяви про розгляд справи за його відсутності, та просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судові засідання 08.10.2025 року, 19.11.2025 року та 03.12.23025 року не з'явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином та своєчасно, на адресу суду повернулися поштові листи з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 15.02.2025 року, та отримує пенсію (за віком) відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
14.04.2025 року відповідачка звернулась із заявою про призначення пенсії (за віком) відповідно до зазначеного Закону. Пенсію (за віком) призначено в розмірі 5051,33 грн., що підтверджується рішенням №155250034360 від 22.04.2025 року.
При перевірці пенсійної справи ОСОБА_1 №155250034360 від 22.04.2025 року, згідно листа Головного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві від 02.05.2025 року №2600-0306-9/79246 встановлено, що до страхового стажу безпідставно нараховано періоди навчання з 01.09.1982 року по 16.06.1987 року згідно диплому від 16.06.1987 року НОМЕР_1 , так як були відсутні документи на заміну прізвища з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 ».
Враховуючи зазначене, пенсійну справу Відповідачки було приведено у відповідність до вимог законодавства, що підтверджується рішенням №155250034360 від 22.04.2025 року, розмір пенсійної виплати встановлено в сумі 4293. 78 грн.
Таким чином, після проведення перерахунку пенсії Відповідачки, виникла переплата у розмірі 2651, 43 грн., за період з 15.02.2025 року по 31.05.2025 року, яку прийнято рішенням Головного управління на облік від 26.05.2025 року №1963.
Головним управлінням надіслано лист від 28.05.2025 року №15000-0404-8/98193 згідно реєстру відправлених листів від 30.05.2025 року №3537, яким повідомлено Відповідачку про виникнення переплати пенсії та способи її погашення.
Згідно ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Отже, змісту зазначеної статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що утримання виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Тобто, обов'язковою умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Судом під час розгляду справи було встановлено, що вимоги позивача про нарахування було здійснено не як внаслідок зловживань з боку відповідачки чи введенням в оману працівників органів ПФУ відповідачкою, а з вини саме позивача.
Доказом цього є те, що позивач самостійно зазначив у позовній заяві, що перевіркою пенсійної справи встановлено, що до страхового стажу безпідставно були зараховані періоди навчання з 01.09.1982 року по 16.06.1987 року згідно диплому від 16.06.1987 року НОМЕР_1 , так як були відсутні документи на заміну прізвища з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 », чим порушено вимоги пунктів 4.2- 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2025 року № 22-1.
Суд зазначає, що за відсутності рахункової помилки з боку ГУ ПФУ в Одеській області і недобросовісності з боку пенсіонера, надмірно виплачені пенсійні кошти не підлягають поверненню, що визначено п. 1 ч. 1 статті 1215 ЦК України.
Згідно ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що лічильна (рахункова) помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період.
Судом встановлено, що допущена позивачем помилка не може бути віднесена до рахункової помилки (тобто пов'язаної із арифметичними обчисленнями та підрахунками), оскільки помилка має характер людського фактору і допущена під час виконання працівником ГУ ПФУ в Одеській області своїх повноважень та не може вважатися рахунковою помилкою.
Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, а як зазначено самим позивачем - через включення працівником ПФУ травень 2025 року в розрахунковий період для обчислення стажу та середньої заробітної плати відповідача, стягнення надміру виплачених сум невірно нарахованої пенсії не допускається
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2020 року у справі №756/6984/16-а, у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі N 340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі № 173/424/17 (2 а/173/41/2017).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.
У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер їлдіз проти Туреччини» від 18.06.2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08.04.2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15.09.2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'ілдіз проти Туреччини» від 18.06.2002 року та «Белер проти Італії» від 05.01.2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Керуючись ст. 50, 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,-
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місце розташування: м. Одеса, вул. Канатна, 83) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення переплати пенсії у розмірі 2651 (дві тисячі шістсот п'ятдесят одну) грн. 43 коп. - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.12.2025 року.
Суддя Сергій ГАНОШЕНКО