Справа № 420/31976/25
Провадження № 2-а/947/305/25
09.12.2025 Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
за участю секретаря - Коростій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 матеріали справи було передано на розгляд до Київського районного суду м. Одеси за підсудністю в порядку, встановленому ст. 29 КАС України.
Згідно автоматичного розподілу, вищезазначена справа передана на розгляд судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В..
Ухвалою судді від 21.10.2025 було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.
Позивач та його представник - адвокат Лукинюк В.В. у судове засідання не з'явились, повідомлялись, в позовній заяві представник позивача просить справу розглянути за його відсутності.
11.11.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Статтею 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За положеннями ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судом встановлено, що в даному випадку позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом, оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про те, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_1 ) є особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП та щодо направлення звернення № Е1769333 від 25.03.2025 року до відділу поліції №4 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про доставлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Похідними від цих основних вимог є вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом видалення/знищення запису про те, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_1 ) є особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та зобов'язання відповідача направити до відділу поліції №4 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомлення/звернення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_1 ), як особу, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.
Судом також встановлено, що підставою звернення до суду став виявлений позивачем факт оголошення його у розшук, як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій, а також внесення вказаної інформації у відповідні реєстри та інформаційно-телекомунікаційні системи, тоді як, на думку позивача, підстави для оголошення його у розшук, а також адміністративного затримання/доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутні.
Зі змісту позовних вимог слідує, що протиправні, на думку позивача, дії ІНФОРМАЦІЯ_3 призвели до порушення прав та інтересів позивача та створили для нього негативні наслідки.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створена система адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства, частина 1 статті 2 якого унормовує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 п. 3 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно положень пункту 3 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;
Як встановлюють положення пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Дослідивши заявлені позивачем вимоги та наведені обґрунтування позовних вимог, суд зауважує на те, що предметом даної справи є публічно-правовий спір із суб'єктами владних повноважень, а саме: визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звернення до Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, внесення зазначеної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та зобов'язання вчинити певні дії щодо направлення повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання позивача.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що ця справа предметно не підсудна місцевому загальному суду як адміністративному, оскільки місцевий суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті заявлених позовних вимог, адже спори, які мають розглядатися у порядку статті 286 КАС України стосуються виключно оскарження постанов (рішень) у справах про адміністративні правопорушення.
Так, частина 3 вказаної статті визначає, що за наслідком розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Як передбачає частина 1 статті 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами, як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, з наведеного правового регулювання випливає, що оскарженню, підлягають рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності адміністративної справи, або прийняття суб'єктом владних повноважень рішення у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача, зокрема постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або накладення адміністративного штрафу, правомірність якого може бути переглянута за особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначеними статтею 286 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 20 КАС України окружним адміністративним судам предметно підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Отже, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, розглядаються окружними адміністративними судами.
З огляду на вказаний вище предмет позовних вимог у цій справі, даний спір предметно підсудний Одеському окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному суду.
Аналогічна правова позиція висловлена П'ятим апеляційним адміністративним судом у справах №420/29734/25, № 420/29041/25, № 420/25076/25, № 420/25983/25 та інших.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку про направлення цієї справи до Одеського окружного адміністративного суду за встановленою підсудністю в порядку, передбаченому ст. 29 КАС України.
У пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді. Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.
Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб'єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи. Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19 (провадження № 11-871ав19).
За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 р. у справі № 855/306/19 (провадження № А/9901/232/19) належним і компетентним судом, у розумінні процесуального закону, є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудностей.
Статтею 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20,22,25-28 цього Кодексу.
Отже, норма стосовно предметної юрисдикції має імперативний характер, порушення правил якої відповідно до ст. 318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
На підставі викладеного вище, суд вважає, що прийняття справи в порушення предметної юрисдикції справи, може бути наслідком порушення прав та інтересів заявника на розгляд його заяви «неналежним судом» та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині забезпечення права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно п.3 ч.1. ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частинами 5, 8 статті 29 КАС України передбачено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
При таких обставинах, приймаючи наявність обставин передбачених ч.3 ст. 21 КАС України, суд вважає що матеріали адміністративної справи слід передати на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. 2,5,19,20,21,29,171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
Матеріали адміністративної справи №420/31976/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, передати за предметною юрисдикцією на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Огренич І. В.