Номер провадження: 22-ц/813/4831/25
Справа № 523/971/24
Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.
Доповідач Громік Р. Д.
12.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця Олександра Володимировича, за участю третьої особи без самостійних вимог Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни про визнання договору недійсним, визнання протиправним та скасування рішень,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі за текстом АТ «Сенс Банк») звернулось до суду з позовними вимогами в яких просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця Олександра Володимировича №32836211 від 07.12.2016 року про припинення іпотеки;
2) скасувати в Державному реєстрі речових правна на нерухоме майно: запис щодо припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 1157746), запис щодо припинення обтяження (реєстраційний номер:1157880) на об'єкт нерухомості, а саме: садовий будинок АДРЕСА_1 , які внесені державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем Олександром Володимировичем;
3) внести запис до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме: садового будинку АДРЕСА_1 , внести в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження вищевказаного майна;
4) визнати недійсним договір дарування від 10.03.2017 року, №204, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко Світланою Володимирівною, індексний номер рішення:34216689 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер :34216689 від 10.03.2017року прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко Світланою Володимирівною;
5) поновити право власності на садовий будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області 26.09.2007 року).
Позовна заява вмотивована тим, що 13 липня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_2 було укладено Генеральний договір про надання кредитних коштів. В той же день було укладено договір про передачу в іпотеку, в якості виконання основного зобов'язання, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 464,4кв.м.
07 грудня 2016 року державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. було внесено запис про припинення іпотеки на вказаний вище житловий будинок на підставі заочного рішення у справі №2-2065/09, виданого Приморським районним судом м. Одеса, яке відсутнє в ЄДРСР.
З метою приховування свого нерухомого майна, для того щоб у ОСОБА_2 не виявилося в наявності ніякого майна та не можливо було звернути стягнення органами державної виконавчої служби 10.03.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування спірного житлового будинку.
Фактичні обставини відсутності підстав для погашення запису про іпотеку, незаконності дій державного реєстратора були встановлені рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29.08.2023р. у справі №523/3827/22.
На думку представника позивача неправомірність зняття іпотеки та обтяжень на зазначений предмет іпотеки позбавляє Банк можливості у забезпеченні виконання боржником - ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2025 року позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця О.В. №32836211 від 09.12.2016 року про припинення іпотеки. Скасовано в Державному реєстрі речових правна на нерухоме майно: запис щодо припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 1157746), запис щодо припинення обтяження (реєстраційний номер:1157880) на об'єкт нерухомості, а саме: садовий будинок АДРЕСА_1 , які внесені державним реєстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем Олександром Володимировичем. Внесено запис до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме: садового будинку АДРЕСА_1 , внести в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження вищевказаного майна. Визнано недійсним договір дарування від 10.03.2017 року, №204, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко Світланою Володимирівною, індексний номер рішення:34216689 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:34216689 від 10.03.2017року прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко Світланою Володимирівною. Поновлено право власності на садовий будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області 26.09.2007 року). Стягнено в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця Олександра Володимировича на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» сплачений судовий збір у розмірі 12104,00грн., а саме по 4034,67грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення позовних вимог.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 12 листопада 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Також колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування стабілізаційних графіків відключення світла, судом апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 09 грудня 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що 13 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Генеральний договір про надання кредитних коштів № 08-660/148-302.
Пунктом 8 Генерального договору визначено, що в якості забезпечення позичальником виконання зобов'язань перед кредитором за цим договором та додатковими угодами до нього що до повернення кредиту, оплати нарахованих відсотків, комісій, тд. Кредитор одночасно з укладанням цього договору укладає з позичальником іпотечний договір про передачу в іпотеку в якості виконання основного зобов'язання домоволодіння, а також земельну ділянку, площею 0,0066 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку, площею 0,405 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
13 липня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором між ОСОБА_2 та Акціонерного - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено Договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. та зареєстровано в реєстрі за №391.
Відповідно з пунктом 1.1. Договору іпотеки встановлено, що Іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов?язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг №08-660/148-302 від 13.07.2008 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, наступне майно:
- садовий будинок АДРЕСА_3 та належить «Іпотекодавцю» на підставі Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 10.07.2007 року по справі №2-6792/2007, що набрало законної сили 23.07.2007 року та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об?єктів нерухомості», 09.02.2008 року, запис №18104, в книзі 24с - 194, реєстраційний №22065402, вартістю за згодою сторін складає 1077900 (один мільйон триста сімдесят сім тисяч дев'ятсот) гривень, що еквівалентно сумі рівній 222485,96 (двісті двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят п?ять доларів США 96 центів), за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього іпотечного договору;
- земельну ділянку, площею 0,0066 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, що наложить «Іпотекодавцю» на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Одеською міською Радою народних депутатів, 21 вересня 2000 року, на під Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., 11.05.2000 року за реєстровим №2496 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4296, вартістю за згодою сторін складає 100300 гривні (сто тисяч триста) гривень, що еквівалентно сумі рівній 20702,6 (двадцять тисяч сімсот два долара США 60 центів), за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього іпотечного договору,
- земельну ділянку, площею 0,0405 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, що належить «Іпотекодавцю» на підставі Державного акту на право приватної власно землю, виданого Одеською міською Радою народних депутатів від 29.06.1999 року №165-ХХІІІ та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2947, вартістю за згодою сторін складає 1578800 гривень (один мільйон п'ятсот сімдесят вісім тисяч вісімсот) гривень, що еквівалентно сумі рівній 325875 (триста двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) доларів США 16 центів) за офіційним курсом Національного Банку України на дату укладення цього іпотечного договору.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 296280022 зазначено, що було внесено запис про іпотеку, на підставі договору іпотеки від 13.07.2008р., реєстровий номер 391
Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-банк», яке згодом змінило назву на АТ «Сенс Банк».
07 грудня 2016 року державним реэстратором Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. було внесено запис про припинення іпотеки, як на садовий будинок, так і на земельні ділянки, на підставі заочного рішення у справі №2-2065/09, виданого Приморським районним судом м. Одеса.
10 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В., індексний номер рішення: 34216689, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що:
1) відповідно до умов договору іпотеки, ОСОБА_2 не мала право розпоряджатись, передавати предмет іпотеки в лізинг, оренду тощо, знищувати, змінювати правовий статус предмета іпотеки, передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя. Як встановлено судом та не спростовано відповідачами, згоди іпотекодержателя на припинення іпотеки не було надано, а законні підстави для припинення іпотеки, з урахуванням ст. 17 Закону України «Про іпотеку» були відсутні;
2) відповідач ОСОБА_2 відчужила нерухоме майно у вигляді садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , маючи значну непогашену заборгованість перед АТ «Сенс Банк». Наявність вказаних обставин свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчудження належного їй майна, яке перебувало в іпотеці, відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на її майно як боржника.
Водночас суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Правилом частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу судового захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.
Статтею 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьев проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Спірні правовідносини стосуються захисту прав кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який був відчужений на користь третіх осіб у період відсутності в державних реєстрах запису про обтяження майна іпотекою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №922/2416/17 зроблено висновок, зокрема що: у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду в разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.
Питання щодо добросовісності ОСОБА_1 як набувача майна за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження, має оцінюватися саме в межах справи за належною вимогою про визнання прав іпотекодержателя.
Апеляційний суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) (пункт 148)).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про припинення іпотеки, скасування в Державному реєстрі речових правна на нерухоме майно: запис щодо припинення іпотеки, внесення запису до державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна, визнання недійсним договору дарування, поновлення права власності, що є неправильно обраним способом захисту, а тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити саме із зазначених підстав.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовної заяви.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги сплачений судовий збір у розмірі 1500 грн.
У задоволенні позовних вимог відмовлено, а тому позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1500 гривень.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2025 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , державного реєстратора Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця Олександра Володимировича, за участю третьої особи без самостійних вимог Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни про визнання договору недійсним, визнання протиправним та скасування рішень відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1500 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева