Номер провадження: 22-ц/813/5137/25
Справа № 496/2898/23
Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.
Доповідач Драгомерецький М. М.
26.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
за участю: ОСОБА_1 ,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року про залишення позову без розгляду в частині стягнення судових витрат по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди, -
10 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос» (- далі ТОВ «Колос») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди від 31.12.2021 до договору №3 суборенди земельної ділянки від 14.03.2014.
В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Колос» є користувачем земельної ділянки площею 3,664 га, кадастровий номер: 5121082000:01:002:0094, мас. 36, згідно договору суборенди №3 від 14.03.2014. Наприкінці 2022 року ТОВ «Колос» дізналося, що 31 грудня 2021 року до цього договору була укладена додаткова угода, згідно якої: збільшено строк суборенди - з 25 років до 27 років; значно підвищено розмір орендної плати - з 1 400 грн до 10% від нормативної грошової оцінки; орендодавцеві (відповідачці) надано право на розірвання договору в односторонньому порядку. У діловодстві позивача відсутній оригінал цієї оскаржуваної угоди. ТОВ «Колос» вважає, що ця угода укладена всупереч чинному законодавству України та має бути визнана недійсною. Від імені ТОВ «Колос» угоду підписав чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який на той час був директором товариства (звільнений з посади згідно рішення загальних зборів ТОВ «Колос» від 28.01.2022). Таким чином, представник позивача вважає, що є підстави стверджувати, що укладання цієї угоди вчинено з порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України. Тобто, фактично, ОСОБА_2 діяв всупереч інтересам довірителя, перебуваючи в статусі повноважного представника ТОВ «Колос». Умовою недійсності в порядку ч. 1 ст. 232 ЦК України правочину є встановлення того, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє, при цьому, у власних інтересах або інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Оскільки оскаржувана угода передбачає для ТОВ «Колос» необхідність сплачувати орендну плату в кілька разів вище, ніж це було передбачено самим договором суборенди, не викликає сумнівів факт, що ОСОБА_2 діяв всупереч інтересам ТОВ «Колос». Також, є всі підстави вбачати наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_2 та збитками, заподіяними ТОВ «Колос». Аналогічних висновків можна дійти, проаналізувавши положення оскаржуваної угоди, що надають орендодавцеві в односторонньому порядку розірвати її - це положення однозначно суперечить інтересам довірителя ОСОБА_2 - ТОВ «Колос». ОСОБА_2 , як повноважний представник ТОВ «Колос», домовився з дружиною (відповідачем) про укладання оскаржуваної угоди, усвідомлював, що оскаржувана угода, укладена ним в інтересах його дружини, суперечить інтересам довірителя, та бажав (або свідомо допускав) настання для довірителя несприятливих наслідків. Таким чином, ТОВ «Колос» має підстави звернутись до суду з метою визнання оскаржуваної угоди недійсної внаслідок зловмисної домовленості Разумова В.В. (як повноважного представника ТОВ «Колос») з іншою стороною - членом його подружжя - ОСОБА_1 .. У зв'язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року позовну заяву ТОВ «Колос» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди - залишено без розгляду.
Стягнуто з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 22 000 гривень.
Не погодившись з вищезазначененою ухвалою суду першої інстанції, представник ТОВ «Колос» звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22 000 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині суми 18 972 грн, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Представник ТОВ «Колос» та третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідка про доставку судової повістки-повідомленння до електронного кабінету Електронного суду та рекомендоване повідомлення про направлення судової повістки-повідомленння (а.с. 155-159).
Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року оскаржується представником ТОВ «Колос'лише в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, а тому переглядається апеляційним судом лише у цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача та ОСОБА_1 , яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.
Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно положень частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 1-2 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Матеріалами справи, 24 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Боднаром М.О. був укладений договір №239/24-08-2023 про надання правової допомоги, в обсязі та на умовах передбачених даним договором. Вартість правової допомоги сторони погодили в сумі 30 000 грн, яка може змінюватись за додатковою угодою сторін по договору (а.с. 92).
04 вересня 2024 року ОСОБА_1 та адвокат Боднар М.О. підписали акт про прийняття-передачу наданих послуг, згідно якого загальна вартість послуг за період з 11.08.2023 по 04.09.2024, згідно договору №239/24-08-2023 про надання правової допомоги, по супроводженню справи №496/2898/23 в Біляївському районному суді Одеської області, становить 22 000 гривень (а.с. 94).
Окрім того, наданий детальний опис робіт (наданих послуг) з визначенням їх вартості, які були виконання адвокатом Боднаром М.О. по договору №239/24-08-2023 про надання правової допомоги від 24.08.2023 для Разумової В.М. по справі №496/2898/23 (а.с. 93).
Згідно квитанції про прийняття коштів, 04 вересня 2024 року адвокатом Боднаром М.О. прийнято від ОСОБА_1 22 000 грн, згідно умов договору договору №239/24-08-2023 про надання правової допомоги від 24.08.2023 (а.с. 96).
Стягуючи з позивача ТОВ «Колос» на користь відповідачки ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу в сумі 22 000 гривень, суд першої інстнації виходив із того, що ОСОБА_1 документально підтвердила витрати на правову допомогу в зазначеному, а тому наявні підстави ст. 141 ЦПК України, вказані витрати підлягають стягненню з ТОВ «Колос».
Однак, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000 грн, на переконання колегії суддів апеляційного суду є неспівмірними із складністю даної справи, її тривалістю та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), розмір таких витрат не відповідає критерію реальності, крім того не в повній мірі є доведеними.
В постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
При визначенні суми відшкодування колегія суддів враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, доводів сторін та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів колегія суддів враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Згідно правової позиції Верховного Суду, що відображена в постановах від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).
Також, в постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) Верховний Суд зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Так, дослідивши акт про прийняття-передачу наданих послуг, згідно договору №239/24-08-2023 про надання правової допомоги, по супроводженню справи №496/2898/23 в Біляївському районному суді Одеської області та детальний опис робіт (наданих послуг) з визначенням їх вартості, які були виконання адвокатом Боднаром М.О. по договору №239/24-08-2023 про надання правової допомоги від 24.08.2023 для ОСОБА_1 по справі №496/2898/23, колегія суддів вважає недоведеними належними доказами наступні послуги адвоката, а саме:
«24.08.2023 - виїзд здійснював виїзд з м. Одеси до с. Троїцьке Одеського району Одеської області для аналізу позовної заяви з додатками, усна консультація адвоката з приводу предмету спору та напрацювання позиції відповідача по справі - 3 000 грн - 3 години»;
«28.08.2023 - виїзд здійснював виїзд з м. Одеси до с. Троїцьке Одеського району Одеської області для погодження, підписання та направлення позивачу та суду відзиву на позовну заяву з додатками та клопотання про витребування доказів у справі - 3 000 грн - 3 години».
Окрім того, недоведеними належними доказами також є надані 20.09.2023, 05.06.2024, 04.09.2024 послуги адвоката щодо усної консультації адвоката з приводу предмету спору для підготовки участі клієнта в судових засіданнях.
Так як, 20 вересня 2023 судове засідання в Біляївському районному суді Одеської області в даній справі не проводилось. Розгляд справи відкладено на 16 січня 2024 року (а.с. 41).
16 січня 2024 року судове засідання також не відбулось, у зв'язку з неявкою сторін та клопотанями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Розгляд справи відкладено на 26 березня 2024 року (а.с. 44, 48, 50).
26 березня 2024 року у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 05 червня 2024 року. Окрім того, від адвокат Боднара М.О. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 (а.с. 53-54, 80).
05 червня 2024 року у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 04 вересня 2024 року (а.с. 86).
04 вересня 2024 року у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 03 жовтня 2024 року (а.с. 98).
03 жовтня 2024 року у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 18 листопада 2024 року (а.с. 104).
18 листопада 2024 року у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 29 січня 2025 року (а.с. 110).
29 січня 2025 року у зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 17 березня 2025 року (а.с. 115).
17 березня 2025 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області позовну заяву ТОВ «Колос» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди - залишено без розгляду. Розгляд справи відбувся без участі учасників справи (а.с. 121-125).
Окрім того, встановлено, що 26.03.2024, 05.06.2024, 04.09.2024, 03.10.2024, 18.11.2024, 29.01.2025 відповідачка ОСОБА_1 подавала клопотання про розгляд справи без її участі.
Вищевикладене свідчить, що ОСОБА_1 не приймала участі в жодному судовому засідання Біляївського районного суду Одеської області, а тому такі послуги адвоката, як усні консультації з приводу предмету спору для підготовки участі клієнта в судових засіданнях, на думку апеляційного суду є недоведеними.
При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
У рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою №58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
На підставі вищевикладеного, колегія судів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну (правничу) допомогу до 11 000 гривень. Зазначена сума є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, колегія суддів апеляційного суду на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу та змінює ухвалу суду першої інстанції в частині розмірі витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» задовольнити частково.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року змінити, зменшивши розмір судових витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на користь ОСОБА_1 , з 22 000 гривень до 11 000 гривень.
В решті ухвалу суду слід залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 08 грудня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда