Номер провадження: 22-ц/813/4710/25
Справа № 947/36418/24
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Громік Р. Д.
12.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дійсним,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернулася до суду з даним позовом, який обґрунтувала тим, що 10.09.2021 вона придбала у відповідачів через Одеську Спеціалізовану Біржу Нерухомості квартиру АДРЕСА_1 . Договір було зареєстровано в Одеському КП БТІ 26.09.2001р.
Оскільки договір купівлі-продажу квартири укладено на біржі і не зареєстровано нотаріально, при спробі продати квартиру нотаріусом їй відмовлено, і запропоновано звернутися до суду, а тому просила суд визнати договір купівлі-продажу вказаної квартири дійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не визнають або оспорюють права позивача на квартиру, а також, що вони ухиляються від нотаріального посвідчення спірного договору.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Так, правовідносини між сторонами виникли в момент укладення відповідного договору - 10.09.2001 року, в той час як Цивільний кодекс України набув чинності з 01 січня 2004 року.
За загальним правилом нормативно-правовий акт не має зворотної дії у часі, а це свідчить про те, що до кожних події, факту чи відносин має застосовуватись той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказані подія, факт чи відносини мали місце. Принцип незворотності дії нормативно-правового акту в часі закріплений в статті 58 Конституції України, у якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином заявлені вимоги підлягають оцінці за нормами ЦК УРСР від 30 жовтня 1999 року та Закону України «Про товарну біржу» у відповідних редакціях, що діяли на момент укладення договору.
Як регламентували статті 8, 9, 15 Закону України «Про товарну біржу», членами товарної біржі є прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Водночас біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, яка в цілому відповідає умовам: представляє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товару, допущених до обороту на товарній біржі; якщо її учасники є членами біржі та якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за укладеною угодою дня.
На підставі ч. 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до статті 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Тобто ЦК УРСР від 18 липня 1963 року не встановлював вимог щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу квартир.
Відповідно до статті 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2001 року сторони угоди домовились відносно усіх істотних умов договору купівлі продажу, про предмет договору і ціну та відбулося повне виконання договору як збоку покупця, яка здійснили оплату, так і з боку продавців, які прийняли оплату та передали у володіння і користування покупцю квартиру АДРЕСА_1 , тобто виконали всі істотні умови договору купівлі- продажу.
Договір на момент укладання був зареєстрований на Одеській Новій біржі за реєстраційним номером 2001.09-1817.
Зважаючи на викладені вимоги законодавства і регламентацію правовідносин, що виникли між сторонами, апеляційним судом не встановлено неправомірності в діях продавця відносно підстав для відчуження зазначеної квартири, як і не виявлено порушень закону і в придбанні позивачкою вказаної нерухомості.
Апеляційний суд визнає укладений договір дійсним, оскільки вимоги діючого на час його укладення цивільного законодавства були виконані в повному обсязі, і відбулось фактичне виконання умов договору сторонами та була здійснена державна реєстрація набутих майнових прав.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовної заяви.
Повний текст судового рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування стабілізаційних графіків відключення світла, апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 09 грудня 2025 року.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2025 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору дійсним задовольнити.
Визнати Договір №2001.09-1817 купівлі-продажу нерухомого майна від10.09.2021 року, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , зареєстрованого Одеською спеціалізованою біржою нерухомості, квартира АДРЕСА_1 , дійсним.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева