Справа № 138/3322/25
Провадження № 33/801/1258/2025
Категорія: 432
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А.
Доповідач: Матківська М. В.
10 грудня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В.,
розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
Встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334074 від 09 листопада 2025 року, громадянин України ОСОБА_1 09 листопада 2025 року о 14 год. 30 хв. на напрямку «н.п. Могилів-Подільський (Україна) - н.п. Унгри (Республіка Молдова)» в районі прикордонного знаку №0131 на відстані 500 метрів за течією, 100 метрів від лінії державного кордону здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України вплав через річку Дністер поза пунктами пропуску, чим порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5950,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції і закрити провадження у справі.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , стверджує про незаконність розгляду справи судом першої інстанції за його відсутності. Він не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, оскільки повідомлення про призначення розгляду справи на 14 листопада 2025 року о 08:50 отримав лише 13 листопада 2025 року о 13:41. За таких обставин, як зазначає правопорушник, він був фактично позбавлений можливості прибути до суду та забезпечити участь свого захисника, оскільки здійснити виїзд із м. Києва та з'явитися до суду на вказану годину наступного дня було неможливо.
Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені у протоколі обставини. ОСОБА_1 вказує на порушення працівниками прикордонної служби вимог ст. 260-264 КУпАП під час складання адміністративних матеріалів. Крім того, він заперечує факт спроби незаконного перетину державного кордону, посилаючись на те, що діяв у переконанні щодо можливості проходження через пункт пропуску з наявними у нього документами, а будь-яких незаконних дій він не вчиняв.
У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисник - адвокат Логвиненко А. А., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, не з'явились. Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Логвиненко А. А. надійшла заява, у якій вона просить розглянути справу без їх участі за наявними в матеріалах справи доказами.
За таких обставин та згідно вимог частини 6 статті 294 КУпАП неявка правопорушника та його адвоката не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таких вимог суд першої інстанції дотримався не в повній мірі при розгляді даної справи.
Постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 09 листопада 2025 року о 14 год. 30 хв. на напрямку «н.п. Могилів-Подільський (Україна) - н.п. Унгри (Республіка Молдова)» в районі прикордонного знаку № 0131 на відстані 500 метрів за течією, 100 метрів від лінії державного кордону здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України вплав через річку Дністер поза пунктами пропуску, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Вважаючи вину ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП доведеною, суд посилався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334074 від 09 листопада 2025 року; копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 ; рапортами працівників прикордонної служби від 09 січня 2025 року; схему виявлення громадянина ОСОБА_1 ; фототаблицю з зображенням ОСОБА_1 ; актом ознайомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з її правами, передбаченими ст. 268 КУпАП; письмовою заявою ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі та визнання вини; диском з поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких він 09 листопада 2025 року намагався перетнути державний кордон України до Республіки Молдова через м. Могилів-Подільський, вину визнає повністю.
Отже, визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення цілком доведена матеріалами справи.
Однак з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2025 року № 1031 оновлено порядок перетину державного кордону для громадян України чоловічої статі у віці від 18 до 22 років включно. За оновленими правилами громадяни цієї категорії мають право виїжджати за кордон під час дії воєнного стану. Для перетину кордону необхідно мати: паспортний документ, що дає право на виїзд за кордон; військово-обліковий документ (у тому числі в електронній формі), який пред'являється за вимогою представника Державної прикордонної служби.
Відповідно до наказу Вінницької обласної військової адміністрації № 284/4 від 27 квітня 2024 року, встановлено на строк дії правового режиму воєнного стану, особливий режим в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на території Вінницької області, зокрема на території Вінницького, Гайсинського, Жмеринського, Могилів-Подільського, Тульчинського, Хмільницького районів, в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 «Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Суб'єктивна сторона - це внутрішня психічна сторона правопорушення, яка характеризує ставлення особи до вчиненого діяння та його наслідків. Вона включає вину (умисел або необережність), мотив, мету та інші психічні ознаки, що визначають волю та свідомість правопорушника. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння, а також місце, час та спосіб його вчинення.
Ознаками об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність ст. 204-1 КУпАП, є:
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України;
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів;
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Як вбачається зі складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334074 від 09 листопада 2025 року, суть вчиненого ним правопорушення полягає у здійсненні спроби незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску вплав через річку Дністер.
Матеріали справи не містять жодних відомостей, які б підтверджували, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на безпосереднє перетинання державного кордону України поза межами встановлених пунктів пропуску, тобто у спосіб, заборонений законом. Більше того, у матеріалах справи відсутні докази наявності у нього будь-якого спеціального спорядження, необхідного для перетину кордону вплав через річку Дністер, а також доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на реалізацію такого наміру.
Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у межах території, що належить до контрольованого прикордонного району, за відсутності об'єктивних даних, які б свідчили про його намір перетнути кордон поза пунктом пропуску, не може вважатися підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на незаконне перетинання державного кордону України. Зокрема, з його письмових пояснень убачається, що він прибув до м. Могилів-Подільський з метою перетнути державний кордон, однак не мав при собі «законних документів» для цього.
Посилання суду першої інстанції на рапорти військовослужбовців Державної прикордонної служби України, як на доказ винних дій ОСОБА_1 , апеляційний суд не бере до уваги, оскільки, у розумінні ст. 251 КУпАП, такі рапорти не можуть вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а.
Визнання вини у письмових поясненнях також не є беззаперечним доказом і не звільняє суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності, на що була звернута увага Верховним Судом у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 487/4245/18.
Більше того, ОСОБА_1 ні на відеозаписі наданому прикордонниками, ні у письмових поясненнях не вказує на намір чи спробу здійснити перетин державного кордону України у незаконний спосіб, а зазначення фрази «свою провину визнаю» цілком пояснюється його бажанням швидкого та добровільного врегулювання стресової ситуації, що склалася.
Поряд із цим, з апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 дійсно прибув до м. Могилів-Подільський разом із подругою ОСОБА_3 з метою перетнути державний кордон України через встановлений пункт пропуску, оскільки помилково вважав, що внаслідок змін у законодавстві має на це право. Будь-якого наміру перетинати державний кордон України незаконним способом, зокрема, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення - «вплав через річку Дністер поза пунктами пропуску», у нього не було.
Апеляційний суд звертає увагу, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних належних фото- чи відеоматеріалів, які б фіксували факт вчинення ОСОБА_1 порушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та могли слугувати об'єктивним підтвердженням пред'явлених йому обвинувачень.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, проаналізувавши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд доходить висновку, що відсутні належні та допустимі докази, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у ОСОБА_1 наміру чи реальної спроби незаконного перетинання державного кордону України за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Надані ж докази, на які послався суд першої інстанції, апеляційний суд розцінює як такі, що фактично ґрунтуються на припущеннях посадових осіб прикордонної служби, є неузгодженими між собою та не відповідають вимогам доказування за стандартом «поза розумним сумнівом». За таких умов вони не можуть бути покладені в основу висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Судом першої інстанції у повній мірі не було досліджено наявні в матеріалах справи докази, що мало наслідком помилковий висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. В. Матківська