Єдиний унікальний номер 728/1901/25
Номер провадження 2/728/695/25
(повне)
05 листопада 2025 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд у складі
головуючого судді Сороколіта Є.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Кирути Л.І.,
а також
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача- не з'явився,
відповідача - не з'явився,
представника відповідача - Гуслякової М.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бахмачі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про таке.
І. Рух справи.
1. Ухвалою Бахмацького районного суду (далі також - Суд) від 28.07.2025 № 728/1901/25 відкрито провадження у справі та прийнято до розгляду позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, ОСОБА_1 (далі також - Позивач) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (далі також - Відповідач, АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ»), за змістом якого Позивач просить стягнути невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу в розмірі п'яти середньомісячних заробітків в сумі 128 543,35 грн, додаткову матеріальну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку в сумі 25 708,67 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в сумі 16 104,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 80 425,29 грн.
2. Згаданою ухвалою призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті на 11 годину 00 хвилин 09 вересня 2025 року з викликом учасників справи.
3. У подальшому ухвалою Суду від 09.09.2025 № 728/1901/25 позовну заяву було залишено без руху на підставі відповідних положень частини одинадцятої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України), а саме у зв'язку несплатою судового збору і відмовою у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
4. На виконання вимог ухвали Суду від 09.09.2025 № 728/1901/25 Позивачем подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію до платіжної інструкції від 09.09.2025 № 48 на суму 2 507,81 грн (дві тисячі п'ятсот сім гривень 81 коп.).
5. Ухвалою суду від 10.10.2025 № 728/1901/25 продовжено розгляд справи та призначено проведення судового засідання з розгляду справи по суті на 11 годину 00 хвилин 14 жовтня 2025 року.
6. Протокольною ухвалою Суду від 14.10.2025 № 728/1901/25 оголошено перерву в розгляді справи до 12 години 00 хвилин 05 листопада 2025 року.
7. У судовому засіданні 05.11.2025 Суд, в порядку частини шостої статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України), проголосив вступну та резолютивну частини рішення, відклавши складання повного рішення на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, а саме - до 10 листопада 2025 року.
ІІ. Позиції учасників справи.
8. За змістом позовної заяви Позивач вказує, що працював на посаді машиніста виробничого підрозділу “Локомотивне депо Конотоп» регіональної філії “Південно-Західна залізниця», який є одним з підрозділів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» 20 років 11 місяців 22 дні, звідки звільнився 30.08.2024 за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком (на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (також далі - КЗпП України), що підтверджується наказом від 01.05.2025 № 42/ос.
9. Також вказував, що роботодавцем не були дотримані вимоги статті 116 КЗпП України та з ним не проведено остаточного розрахунку у день його звільнення, а саме 19.05.2025, як того вимагає чинне в Україні трудове законодавство, не були виплачені належні та гарантовані до виплати кошти відповідно до норм діючого у регіональній філії “Південно-Західна залізниця» колективного договору, зокрема: одноразова матеріальна допомога в розмірі п'яти середньомісячних заробітків; додаткова матеріальна допомога в розмірі одного середньомісячного заробітку за сумлінну працю на залізничному транспорті; матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік.
10. Зазначив, що між адміністрацією “Локомотивного депо “Конотоп» регіональної філії “Південно-Західна залізниця» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», та профспілковим комітетом укладено Колективний договір (далі - Колективний договір), який діє по теперішній час. Положеннями Колективного договору закріплені соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, що передбачено статтею 18 КЗпП України.
11. Так, відповідно до пункту 8.7 Колективного договору встановлено, що при звільнені працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в розмірі 5 середньомісячних заробітків.
12. Абзацом другим пункту 8.7 Колективного договору передбачено, що адміністрація зобов'язується у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для чоловіків які мають стаж роботи з 20 до 25 років - в розмірі одного середньомісячного заробітку.
13. Позивач зазначає, що має стаж роботи на залізничному транспорті на день звільнення повних 20 років, а це означає, що роботодавець у день звільнення мав йому виплатити гарантовані колективним договором основну матеріальну допомогу у розмірі п'яти середньомісячних заробітків, що становить 128 543,35 грн та додаткову матеріальну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку, що дорівнює 25 708,67 грн, згідно з долученою до матеріалів справи довідки про середню заробітну плату Позивача, проте додаткова матеріальна допомога не була виплачена в день звільнення, як і у випадку і з одноразовою матеріальною допомогою.
14. Позивачем зауважено, що інформація про зобов'язання роботодавця виплатити йому одноразову та додаткову матеріальні допомоги відповідно до пункту 8.7 Колективного договору відображена у наказі про його звільнення (з приміткою - після окремого рішення керівництва АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ»), однак, на його переконання, рішення керівництва підрозділу або ж АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» жодним чином не впливає на обов'язок роботодавця виконати вимоги статті 116 КЗпП України та провести з Позивачем остаточний розрахунок в день його звільнення та виплатити при цьому всі належні кошти саме у день звільнення.
15. Окрім того, роботодавець в особі “Локомотивного депо Конотоп» регіональної філії “Південно-Західна залізниця» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» не виконав свої зобов'язання за пунктом 3.9 Колективного договору та не виплатив належну Позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 16 104,00 грн (з розрахунку один прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2023 році - 2 684,00 грн), яку він також просить стягнути Суд з АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» у примусовому порядку.
16. У зв'язку з тим, що Відповідач не провів з Позивачем остаточний розрахунок при звільненні, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до Суду з цим позовом пройшло 58 календарних днів (з 20 травня 2025 року по 16 липня 2025 року включно), Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який складає 80 425,29 грн (вісімдесят тисяч чотириста двадцять п'ять грн 29 коп.), із розрахунку 58 календарних днів по 1 386,64 грн за день.
17. Як на правову підставу своїх позовних вимог посилався на положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП), за змістом яких при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
18. Також посилався на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 08.02.1995 № 100 (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) згідно з яким у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
19. Просив витрати, пов'язані з розглядом справи покласти на Відповідача, а саме - АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ».
20. У судових засіданнях Позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з вищенаведених підстав.
21. Відповідачем, в особі представника Гуслякової М.З., було подано відзив на позовну заяву, за змістом якого остання вказує, що позовні вимоги повністю не визнає, вважає поданий позов необґрунтованим та безпідставними.
22. Зазначає, що відповідно до наказу від 01.05.2025 № 42/ОС ОСОБА_1 звільнено з роботи, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на пільгових умовах з 19.05.2025.
23. Форма № П-4 бланку наказу про звільнення передбачає зазначення стандартних написів щодо нарахування та виплати коштів працівникам при звільненні. Зокрема, у вищезазначеному наказі зазначено: “Виплатити одноразову матеріальну допомогу у розмірі п'яти середньомісячних заробітків при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткову матеріальну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку за сумлінну працю на залізничному транспорті, передбачену розділом 8 пункту 8.7 колективного договору між адміністрацією локомотивного депо Конотоп Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки зі змінами та доповненнями; матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року за 2023 рік, відповідно до пункту 3.9 колективного договору між адміністрацією локомотивного депо Конотоп Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки, після отримання окремого рішення керівництва АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ».
24. Повідомляє, що оскільки, на дату звільнення Позивача окремого рішення керівництва АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» про виплату чи відновлення виплати вищезазначених матеріальних допомог, передбачених умовами Колективного договору, не було, тому фактичне нарахування та виплата цих коштів Позивачу у день звільнення не проведена.
25. Також вказує, що Відповідач, у розумінні статті 74 Господарського кодексу України, є державним комерційним підприємством і, у зв'язку з цим, його працівники не входять до переліку працівників, яким матеріальні види допомоги (одноразової та додаткової матеріальної допомоги при виході на пенсію, а також допомоги на оздоровлення) виплачуються у відповідності до діючого законодавства України.
26. Наголошує, що такі виплати здійснюються згідно з Колективним договором, однак не вважає, що умови згаданого договору були порушені Відповідачем.
27. Повідомляє, що AT “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 “Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».
28. З огляду на широкомасштабну військову агресію російської федерації проти України, з перших днів протистояння AT “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» активно здійснюється робота, спрямована на підтримку громадян та держави: евакуація мирного населення з регіонів та територій країни, що зазнають масованих атак з боку агресора, до більш безпечних регіонів, перевезення гуманітарних вантажів, перевезення дипломатичних делегацій дружніх країн та інше.
29. Проте, у таких умовах збройної агресії, Відповідач не має змоги забезпечити працівників усіма соціальними гарантіями, що передбачені колективними договорами структурних підрозділів.
30. Вказує, що у відповідності до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, однак, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», таке право може бути обмеженим.
31. У свою чергу, Верховною Радою України 15.03.2022 було прийнято Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX (далі також - Закон № 2136-IX), який визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану».
32. Відповідно до статті 11 Закону № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
33. У зв'язку з цим, рішенням правління Відповідача від 14 березня 2022 року (протокол засідання правління АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 14.03.2022 № Ц-54/31), було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, у тому числі й за Колективним договором між адміністрацією локомотивного депо Конотоп регіональної філії “Південно-Західна залізниця» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та профспілковим комітетом локомотивного депо на 2006-2010 роки, пролонгованого на 2011-2023 роки були призупинені.
34. На виконання протокольного рішення засідання штабу АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» з ефективності щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 та у зв'язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва, виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівника вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті вчергове зупинено.
35. Додатково наголошує, що таке обмеження носить тимчасовий характер і для працівників АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», які звільнилися з роботи у зв'язку з виходом на пенсію у 2025 році, графіки відповідних виплат поки що не розроблені, але вони будуть формуватися в процесі розрахунку з працівниками підприємства за попередніми графіками. Виходячи із послідовності зазначених графіків, Позивачу обов'язково будуть виплачені кошти за умовами Колективного договору, згідно з хронологією графіків виплат.
36. З аналогічних підстав правлінням Відповідача були прийняті відповідні рішення щодо призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, які АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» також у подальшому планує виплатити працівникам, зокрема і Позивачу, після узгодження графіків виплат.
37. Додатково представник Відповідача просить врахувати, що згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.02.71 військова агресія рф проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
38. На її переконання, виплати матеріальної допомоги при виході на пенсію та на оздоровлення були призупинені не з вини АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», а зумовлена обставинами непереборної сили, які встановлені висновком Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02/0-7/1, у зв'язку з чим невиконання Відповідачем обов'язків передбачених статями 47 та 116 КЗпП України відбулось не з вини АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», а отже, відсутні підстави для покладення на Відповідача обов'язку, передбаченого статтею 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
39. При цьому, Відповідач не погоджується із ціною позову, а саме стосовно правильності проведеного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
40. Зазначає, що такий розрахунок проведено Позивачем не правильно, оскільки середньоденна заробітна плата розрахована ним самостійно на підставі розрахунку середньої заробітної плати за останні 12 місяців роботи шляхом ділення отриманої заробітної плати за останній рік роботи (277 328,60 грн) на загальну кількість відпрацьованих за рік днів (200), що суперечить вимогам пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» у редакції чинній з 12.09.2023 (далі також - Порядок).
41. На переконання Відповідача, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
42. Відповідно до пункту 8 Порядку, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Під час обчислення середньої заробітної плати за 2 місяці виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати середньоденна визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу двадцять третього пункту 8 цього Порядку, на число робочих днів за останні 2 календарних місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком роботи підприємства.
43. Зважаючи на те, що останніми двома місяцями роботи Позивача, що передували звільненню з 19.05.2025, є березень і квітень 2025 року, то середньоденна заробітна плата повинна бути розрахована таким чином:
березень 2025 року - 26 робочих днів, відпрацьовано - 15днів;
квітень 2025 року - 26 робочих дні, відпрацьовано - 12 днів;
за два місяці відпрацьовано - 15 +12 = 27 робочих днів.
44. Тобто, нарахована заробітна плата у березні та квітні складає 32 692,13 грн. Отже, розрахунок проводиться наступним чином: 32 692,13 грн/27 днів = 1 210,82 грн (за день).
45. Враховуючи вищенаведене, представник Відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а судові витрати - залишити за Позивачем.
46. Як на правову підставу своїх доводів представник Відповідача посилалася на вищезгадані положення статті 43 Конституції України, статті 47, 116, 117 КЗпП України, статтю 11 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX та указ Президента України від 24.02.2002 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні».
47. Зазначені вище доводи та обґрунтування представник Відповідача підтримала безпосередньо у судових засіданнях.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом та докази на їх підтвердження.
48. Згідно з наказом (розпорядженням) від 01.05.2025 № 42/ос начальника депо Виробничого підрозділу “Локомотивне депо “Конотоп» регіональної філії “Південно-Західна залізниця» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», 19.05.2025 було звільнено ОСОБА_1 з посади машиніста тепловоза Дільниці експлуатації на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 від 01.05.2025. Виплатити матеріальну допомогу у розмірі п'яти середньомісячних заробітків при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткову матеріальну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку за сумлінну працю на залізничному транспорті, передбачену розділом 8 пункту 8.7 колективного договору між адміністрацією локомотивного депо Конотоп Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки зі змінами та доповненнями; матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року за 2023 рік, відповідно до пункту 3.9 Колективного договору між адміністрацією локомотивного депо Конотоп Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2025 роки після отримання окремого рішення керівництва АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ». Стаж роботи у галузі становить 20 років 11 місяців 22 дні (а.с. 11).
49. Для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за вислугою років за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видана довідка від 19.05.2025 № 147 Виробничим підрозділом “Локомотивне депо “Конотоп» Регіональної філії “Південно-Західна залізниця» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» із зазначенням періодів роботи на посадах із виконанням перевезення вантажів, періоди розрахунків пільгового стажу, періодів відпусток без збереження заробітної плати (а.с. 12).
50. Відповідно до розрахунку оплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 , табельний номер 59541, перебуваючого на посаді машиніста “Локомотивне депо “Конотоп», за період з травня 2024 року по квітень 2025 року така заробітна плата становить 25 708,67 грн (а.с. 13).
51. Відповідно до витягу з колективного договору між адміністрацією “Локомотивного депо “Конотоп» Південно-Західної залізниці та профспілковим комітетом на 2006-2010 роки, пролонгованого на 2011-2025 роки (зі змінами та доповненнями, які затверджені робочими комісіями згідно з протоколами) пунктом 3.9 розділу 3 “Оплата праці» передбачено: надавати працівникам депо, один раз на рік матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на день подання заяви (а.с. 14).
52. Згідно з пунктом 8.7 розділу 8 “Соціальні гарантії, пільги та компенсації» того ж таки колективного договору визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15 травня 2007 року). Цю допомогу надавати в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: до 5 років - 1 середньомісячний заробіток, від 5 до 10 років - 2 середньомісячний заробітки, від 10 до 15 років - 3 середньомісячних заробітків, більше 15 років - 5 середньомісячний заробітків.
У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, а при звільненні на пенсію працівників, які набули цього права раніше та продовжують працювати протягом двох місяців з моменту прийняття даного доповнення - виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі(для чоловіків): з 20 до 25 - 1 середньомісячний заробіток, з 25 до 30 - 2 середньомісячних заробітки, з 30 до 35 - 3 середньомісячних заробітки, з 35 до 40 - 4 середньомісячних заробітки, понад 40 - 5 середньомісячних заробітків.
Працівникам депо, нагородженим за час роботи на залізничному транспорті знаком “Почесному залізничнику», “Залізнична слава» трьох ступенів, яким присвоєно почесне звання “Заслужений працівник транспорту України», “Заслужений енергетик України», “Заслужений зв'язківець України», “Заслужений будівельник України» та інші почесні державні звання, а також тим, які нагородженні державними та галузевими орденами, розмір додаткової допомоги підвищується на 50 відсотків (а.с. 15).
53. Також, у відповідності до підпункту 1.1.4 рішення правління АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», протокол від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т., під час вирішення питання 1 порядку денного: “Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства “Українська залізниця»», було визначено призупинити інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно з рішеннями правління, роз'яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики, що підтверджується відповідним витягом від 15.03.2022 № Ц-56/19-2022(в) (а.с. 34-35) та проєктом зазначеного рішення правління компанії (а.с. 36-37), який погоджено з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України (а.с. 41).
54. Згідно з пунктом 13.1-13.2 рішення правління АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», протокол від 24.10.2022 № Ц-54/90 Ком.т., було вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплата яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022, протокол № Ц-54/31 Ком.т.
Нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 13.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов'язки директора з управління персоналом та соціальної політики (а.с. 42)
55. Витягом з протоколу засідання правління АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 27.06.2024 № Ц-82/39 Ком.т. (а.с. 43-45) підтверджується, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), починаючи з 01.07.2024:
- зупинена дія окремих положень колективних договорів АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення;
- нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, працівникам АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» здійснюється в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками - 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу). Виплату матеріальної допомоги на. оздоровлення здійснювати згідно з наказами АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, за письмовою заявою працівників, які безперервно пропрацювали в АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» шість і більше місяців, при виході працівника у щорічну відпустку (тривалість якої становить не менше 14 календарних днів) один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки.
Регіональним філіям, філіям, їх структурним (виробничим) підрозділам, Департаменту бухгалтерського, податкового обліку, звітності та методології, Департаменту казначейства починаючи з 01.07.2024 забезпечити нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному в підпункті 1.2 пункту 1 цього рішення.
Можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та особам, які перебували в трудових правовідносинах з АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» під час дії рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т,), матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 24.02.2022 до 30.06.2024, в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», регіональних філій, філій і їх структурних (виробничих) підрозділів, визначати окремими рішеннями правління на кожен рік. При цьому можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024 року.
Регіональним філіям, філіям та їх структурним (виробничим) підрозділам передбачити виплати згідно з підпунктами 1.2 пункту 1 та пункту 4 цього рішення в оперативних планах згідно з Порядком формування та виконання консолідованого оперативного плану руху грошових коштів АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», затвердженим рішенням правління від 10.09.2020 (протокол № Ц-45/75 Ком.т.), зі змінами, та надавати до Департаменту казначейства заявки на оплату в рамках затверджених показників.
Підпункт 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втрачає чинність з 01.07.2024.
56. Листом від 04.04.2025 № Ц-5-1.5/25/122-25 керівникам регіональних філій, філій АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» повідомлено, що на виконання протоколу засідання штабу АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та у зв'язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та, до окремого рішення керівництва, виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.
Також наголошено про необхідність проведення роз'яснювальної роботи з працівниками, що призупинення зазначених виплат - це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства. На період призупинення виплат запропоновано керуватись графіком виплат працівникам Відповідача одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік та спільним роз'ясненням з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц/3-91/1459/Цпроф/З0-22 (додається), де чітко зазначено про збереження права на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії воєнного етану та протягом 2-ох місяців (або терміну, передбаченого колективним договором) починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово (а.с. 46-49).
57. Згідно з копією довідки від 18.08.2025 № 326 Виробничого підрозділу “Локомотивне депо “Конотоп» Регіональної філії “Південно-Західна залізниця» АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» розмір середньомісячної заробітної плати Позивача за березень-квітень 2025 року становив 31 481,31 грн, а середньоденної - 1 210,82 грн (а.с. 51).
ІV. Оцінка Суду та релевантне законодавство.
58. Перш за все Суд наголошує, що розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України), в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
59. За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
60. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
61. Суд звертає увагу, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати Суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
62. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
63. Також під час оцінки фактичних обставин справи Суд враховує, що статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
64. Зокрема, зазначеному конституційному положенню кореспондують вимоги статті 47 КЗпП України, за змістом яких власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.
65. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
66. При цьому Суд також відмічає, що згідно зі статтею 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань, з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
67. Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.п.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
68. Згідно зі статтею 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
69. Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
70. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Судом встановлено і не заперечується сторонами, що Позивач має право на виплату матеріальної допомоги у розмірі п'яти середньомісячних заробітків при звільненні працівників вперше з роботи у зв'язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку за сумлінну працю на залізничному транспорті, а також матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року за 2023 рік, які передбачені умовами відповідного колективного договору.
71. Однак такі виплати були призупинені Відповідачем, зокрема на підставі положень Закону № 2136-IX.
72. У цьому контексті Суд враховує, що відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
73. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.
74. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України “Про правовий режим воєнного стану».
75. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 цього Закону в Указі Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
76. Згаданим вище указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
77. Крім того 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану».
78. Пунктом 2 розділу “Прикінцеві положення» Закону № 2136-IX регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
79. Отже положення Закону № 2136-IX, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
80. Відповідно до статті 11 Закону № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця, що й було зроблено Позивачем.
81. Однак Суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що заробітна плата в розумінні поняття “власності» є майном, на захист якого, в тому числі, діє стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. зокрема постанову Верховного Суду від 17.01.2020 № 340/1018/19).
82. Відповідною практикою Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) визначено критерії правомірності втручання у право власності та утворено “трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка такого втручання у право власності європейським стандартам.
Так, до критеріїв “трискладового тесту», які мають оцінюватися у сукупності, віднесено:
1) законність вручання;
2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом);
3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря).
83. Не ставлячи під сумнів відповідність першим двом переліченим критеріям прийнятих рішень щодо призупинення відповідних виплат працівникам Відповідача, зокрема і Позивачу, на переконання Суду, вирішення питання про нарахування та виплату всіх належних працівникові від підприємства сум при звільненні у залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», та за наявності відповідного рішення керівництва АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ», тобто від певних об'єктивних та суб'єктивних обставин без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов'язань, є непропорційним і, безсумнівно, порушують трудові права Позивача, які підлягають судовому захисту, оскільки така виплата потенційно може ніколи і не настати, а отже - становить надмірний тягар для Позивача.
84. За таких обставин Суд приходить до висновку щодо наявності порушених прав Позивача і необхідності їх захисту шляхом стягнення з Відповідача невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги в розмірі п'яти середньомісячних заробітків, що становить 128 543,35 грн, додаткової матеріальної допомоги в розмірі одного середньомісячного заробітку, що становить 25 708,67 грн та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16 104,00 грн.
85. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то Суд відхиляє доводи Відповідача щодо необхідності застосування дії форс-мажорних обставин та вказує на таке.
86. Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
87. Статтею 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР (далі також - Закон № 671/97-ВР) передбачено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об'єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.
88. Відповідно до статті 14-1 Закону № 671/97-ВР Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
89. Отже, відповідно до вищезазначених положень законодавства форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
90. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
91. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
92. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
93. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
94. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
95. Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
96. Крім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
97. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21), адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
98. Тобто, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини, Суд має оцінювати цей доказ у сукупності з іншими. Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
99. У будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
100. При цьому Відповідачем не доведено існування обставин (не самих по собі, а для даного конкретного випадку), що об'єктивно перешкодили б йому виконати обов'язок щодо здійснення виплати, тобто, не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між обставинами непереборної сили, на які послався Відповідач, та неможливістю належного виконання ним свого грошового зобов'язання щодо проведення остаточного розрахунку зі звільненим працівником.
101. Щодо математичного розрахунку середнього заробітку, то Суд погоджується з контррозрахунком Відповідача та зазначає, що частиною першою статті 27 Закону України “Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення».
102. На виконання згаданого законодавчого положення постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено “Порядок обчислення середньої заробітної плати».
103. Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
104. Подією, з якою пов'язана виплата за затримку виплати всіх сум, є день звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.
105. При здійсненні розрахунку середньої заробітної плати Суд враховує, що у березні 2025 року Позивачу нараховано 18 130,41 грн при 15-ти відпрацьованих робочих днях, а у квітні 2025 року - 14 561,72 грн при 12-ти відпрацьованих робочих днях.
Отже розмір середньоденної заробітної плати становить: 18 130,41 грн + 14 561,72 грн) / (15 робочих днів + 12 робочих днів) = 1 210,82 грн / робочий день, а середній заробіток, що міг би бути сплачений Позивачу у зв'язку із затримкою здійснення розрахунку при звільненні складає 1 210,82 грн х 58 робочі дні = 70 227,56 грн.
106. Водночас за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання.
107. Однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що суд керуючись принципами співмірності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
108. Так Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
109. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у № 761/9584/15-ц вказала, що для оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку про звільненні на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009-2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, повинен сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження свого рівня життя.
110. Більш того, обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України після 19.07.2022 Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, але не скасовує необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру компенсації.
111. Розглядаючи подібні спори після 19.07.2022, Суд повинен брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи (зокрема, розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо).
Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 № 489/6074/23.
112. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи Суд зауважує, що середньозважені ставки кредитів у національній валюті за даними Національного банку України у травні 2025 року становили 35,6% річних, у червні 2025 року - 35,5% річних, і у липні 2025 року - 35,4% річних.
113. Тобто, за умови отримання кредиту Позивачем у розмірі 170 356,02 грн, за його користування протягом періоду з 20.05.2025 по 16.07.2025, він сплатив би 8 783,64 грн процентів.
114. Отже, Суд приходить до висновку, що саме така сума підлягає стягненню з Відповідача в якості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
V. Розподіл судових витрат.
115. Суд наголошує, що згідно положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
116. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно задоволених позовних вимог.
117. При цьому Суд враховує, що згідно з частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
118. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
119. Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі станом на 01.01.2025 дорівнює 3 028,00 грн.
120. Згідно з квитанцією до платіжної інструкції АТ “ОЩАДБАНК» від 09.09.2025 № 48 Позивачем було сплачено судовий збір на суму 2 507,81 грн (дві тисячі п'ятсот сім гривень 81 коп.), що становить 1 відсоток ціни позову.
121. Підсумовуючи наведене, Суд вважає, що сплачений судовий збір має бути компенсовано Відповідачем на користь Позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 1 791,33 грн (одна тисяча сімсот дев'яносто одна гривна 33 коп.).
122. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 247, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України Суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачені при звільненні одноразову матеріальну допомогу в розмірі п'яти середньомісячних заробітків, що становить 128 543,35 грн (сто двадцять вісім тисяч п'ятсот сорок три гривні 35 коп.), додаткову матеріальну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку, що становить 25 708,67 грн (двадцять п'ять тисяч сімсот вісім гривень 67 коп.), матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16 104,00 грн (шістнадцять тисяч сто чотири гривні 00 коп.) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 783,64 грн (вісім тисяч сімсот вісімдесят три гривні 64 коп.).
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 791,33 грн (одна тисяча сімсот дев'яносто одна гривна 33 коп.) в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення цього рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», адреса місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, індекс 03150, код ЄДРПОУ 40075815.
Повний текст рішення суду складений 10.11.2025.
Суддя Є.М. Сороколіт