Справа №766/10221/25
н/п 1-кп/766/4056/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
08.12.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024230000000663 від 01.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, -
встановив:
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12024230000000663 від 01.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та з клопотанням про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ,строку дії обов'язків, які на них покладені при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки ризики, передбачені п. 1,3,5 ст. 177 КПК України тазазначені в ухвалах про обрання запобіжного заходу відносно обвинувачених та продовження строку дії запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_9 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки наявність ризиків не підтверджено. Просила відмовити у задоволенні клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Захисник ОСОБА_8 та ОСОБА_10 - ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора. Вважав, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні. Вказав, що ОСОБА_8 виконував раніше покладені на нього обов'язки за призначеною заставою. Також просив врахувати наявність у ОСОБА_10 наявність 3 неповнолітнії дітей.
Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Обвинувачена ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримала позицію захисника.
Захисник ОСОБА_11 - ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо задоволення клопотання прокурора не заперечувала.
Обвинувачений ОСОБА_11 в судовому засіданні щодо задоволення клопотання прокурора не заперечував.
Захисник ОСОБА_12 - ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо задоволення клопотання прокурора не заперечував.
Обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні щодо задоволення клопотання прокурора не заперечував.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.
Приймаючи до уваги, що судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, їх тяжкість та суспільне значення, свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суд враховує, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна та відповідно до ст.12 КК України інкриміновані обвинуваченим злочини віднесені до категорії особливо тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення у якому вони обвинувачуються, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинувачених на свідків, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого їм кримінального правопорушення та високу імовірність ухилення обвинувачених від суду та вчинення ними нових злочинів.
Ці факти встановлені ухвалою суду при обранні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою та продовженні строку дії застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинувачених, тяжкості злочину, який їм інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам їх можливого впливу на свідків з метою зміни ними показань, переховування від суду та можливості вчинення ними нових злочинів. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинувачених у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
При цьому суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Вік та стан здоров'я обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не перешкоджають застосуванню до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, суд також враховує те, що ОСОБА_10 має неповнолітніх дітей. Проте, сам по собі факт наявності міцних соціальних зв'язків, не спростовують висновків суду щодо наявності вищенаведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливості їм запобігти, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити строк тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до 04 лютого 2026 року включно.
24.12.2024 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва до підозрюваного ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено підозрюваному ОСОБА_11 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 689 грн, та на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено такі обов'язкі: прибувати до слідчого у справі за кожною вимогою; не відлучатися із населенного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, тобто з с. Миролюбівка Херсонськой області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Підозрюваний ОСОБА_11 вніс заставу, а тому вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
24.12.2024 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва до підозрюваного ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до та визначено підозрюваному ОСОБА_12 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, та на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено такі обов'язкі: прибувати до слідчого у справі за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, тобто з міста Херсона, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
07.04.2025 підозрюваного ОСОБА_12 звільнено з під варти, у зв'язку з внесенням застави, а тому вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно п. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно з ч.7 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
При вирішенні питання про продовження строку покладених на обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, суд враховує, що останні обвинувачуються у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна та відповідно до ст.12 КК України інкриміновані обвинуваченим злочини віднесені до категорії особливо тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення у якому вони обвинувачуються, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинувачених на свідків, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого їм кримінального правопорушення та високу імовірність ухилення обвинувачених від суду та вчинення ними нових злочинів.
Отже, враховуючи наведене та те, що строк дії попередньої ухвали закінчується 12.12.2025 року, то суд вважає за доцільне продовжити строк дії покладених на ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , обов'язків, визначених ухвалами Заводського районного суду м.Миколаєва від 24.12.2024 року строком до 04 лютого 2026 року.
Керуючись ст.178, 183,201, 331, 369-372, ст. 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 - задовольнити.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 04 лютого 2026 включно.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 04 лютого 2026 включно.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 04 лютого 2026 включно.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії обов'язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.12.2024 року, до 04 лютого 2026 включно, зобов'язавши його:
- прибувати до суду у справі за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, тобто з с. Миролюбівка, Херсонської області, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками, обвинуваченими у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії обов'язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.12.2024 року, до 04 лютого 2026 включно, зобов'язавши його:
- прибувати до суду у справі за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, тобто з міста Херсона Херсонської області, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками, обвинуваченими у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1