Справа № 592/18011/24
Провадження № 1-кп/592/266/25
09 грудня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
перекладача ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22024000000000946, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2024, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України,
В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_5 подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яке обґрунтоване тим, що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, судовий розгляд триває, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні їм запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати; яке в судовому засіданні підтримав.
Обвинувачені та їхні захисники в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст.331 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2024 у справі до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27.06.2024, без визначення розміру застави. В подальшому строк тримання під вартою ОСОБА_6 неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2024 у справі №761/39323/24 до 22.12.2024 включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2024 у справі № 761/15778/24 до ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27.06.2024, без визначення розміру застави. В подальшому строк тримання під вартою ОСОБА_7 неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2024 у справі №761/39552/24 до 22.12.2024 включно, без визначення розміру застави.
Ковпаківським районним судом м. Суми строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою від 20.10.2025 по 18.11.2025 включно, без визначення розміру застави.
Триває дослідження письмових доказів і судовий розгляд кримінального провадження завершити до 18.11.2025 не є можливим.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, вчиненого в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини питання про розумність тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі окремо на підставі відповідних фактів та із врахуванням її особливостей. Тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі тільки за наявності чітких ознак існування суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений у статті 5 Конвенції.
В деяких випадках стосовно особливо тяжких злочинів великого значення набувають характер і тяжкість обвинувачень, висунутих обвинуваченому, які свідчать проти його звільнення та на користь тримання його під вартою.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 вчинив закінчений замах на диверсію, а саме: вибуху з метою ослаблення держави, спрямованого на зруйнування або пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське значення за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 здійснила пособництво у вчиненні диверсії, а саме: вибуху з метою ослаблення держави, спрямованого на зруйнування або пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське значення за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, яка не була доведена до кінця з причин, що не залежали від її волі.
ОСОБА_6 є громадянином РФ, ОСОБА_7 - особою жіночої статі, що може значно полегшить їхні спроби перетнути кордон, та в сукупності з усвідомленням міри покарання, яка їм загрожує у випадку визнання вини, свідчить про існування ризику переховування від суду.
На даній стадії судового розгляду вказаний ризик зменшився, проте своєї актуальності не втратив, оскільки обвинувачені, усвідомлюючи міру покарання, яка передбачена у випадку визнання винуватими у вчиненні інкримінованого злочину, можуть вдатися до переховування від суду.
Продовжує існувати ймовірність того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які судом ще не допитані, а також один на одного з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Досить високою є вірогідність ризику вчинення обвинуваченими аналогічних кримінальних правопорушень, оскільки дії останніх припинені шляхом їхнього затримання, а вторгнення РФ на територію України наразі продовжується.
Відтак, заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, є триваючими та не втратили своєї актуальності.
Твердження обвинувачених та захисників щодо не доведення прокурором заявлених ризиків не заслуговують на увагу суду, оскільки КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Обвинувачений ОСОБА_6 є особою віком 47 років, ОСОБА_7 є особою віком 38 років, проживають однією родиною, не мають дітей та інших осіб на утриманні, раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, офіційно не працювали та не мали сталих джерел заробітку, не перебувають під динамічним спостереженням у лікарів нарколога та психіатра, відсутні підстави вважати, що за станом здоров'я обвинувачені не можуть утримуватися в умовах слідчого ізолятору.
Сукупність всіх цих обставин, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, наявність передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків, вказує на необхідність застосування до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та виправдовує подальше тримання їх під вартою.
Застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не є можливим у відповідності до вимог ч.6 ст.176 КПК України, згідно з якою під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст.113 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті, а саме тримання під вартою.
А тому, враховуючи законні підстави та виправдані потреби для задоволення поданого прокурором клопотання про продовження строку застосованого запобіжного заходу, для забезпечення досягнення завдань в цьому кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 60 діб.
У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, колегія суддів не визначає розмір застави, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України та ч.2 ст.15, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.113 КК України відповідно.
Більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт з насінням електронного засобу контролю, як просили обвинувачені та їх захисники, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та не зможе запобігти встановленим ризикам, в зв'язку з чим доводи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на увагу суду не заслуговують.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.182, 183, 191, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою по 06.02.2026 включно, без визначення розміру застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою по 06.02.2026 включно, без визначення розміру застави.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Судді: ОСОБА_11
ОСОБА_12
ОСОБА_13