Справа № 513/1458/25
Провадження № 2-о/513/102/25
Саратський районний суд Одеської області
03 грудня 2025 року Саратський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - В.С. Миргород
при секретарі судового засідання - І.О. Аркуші,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Сарата Білгород-Дністровського Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа: Успенівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, суд, -
31 жовтня 2025 року заявник ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Успенівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді земельної ділянки, площею 0,60 га, розташованої на території М-Новоросійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 512458360001002:0182, виданого на ім'я ОСОБА_4 . Заявниця є єдиною спадкоємцю за законом та прийняла спадщину, шляхом подання відповідної заяви нотаріусу. 21 жовтня 2025 року, приватним нотаріусом Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І., заведено спадкову справу № 247/2025 до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . При вивченні документів, наданих задля вчинення нотаріальних дій, нотаріусом було встановлено розбіжності в написанні по батькові спадкодавця, а саме: у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_3 виданого Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 20 квітня 2018 року вказано « ОСОБА_3 », а в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 930245, виданого Саратською районною державною адміністрацією в Одеській області 03 травня 2007 року вказано « ОСОБА_4 ». Отже встановлення факту належності правовстановлюючого документу має для заявниці юридичне значення, оскільки надає їй право нотаріального оформлення спадщини.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Саратського районного суду Одеської області, 31 жовтня 2025 року матеріали справи передані для розгляду судді Миргород В.С.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року провадження у справі було відкрито в порядку окремого провадження. Заінтересованій особі встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання заперечення на заяву.
Заявник та його представник у судове засідання не з'явились, про розгляд справи в суді повідомлені належним чином. До суду представник заявника направила заяву, в якій наполягає на задоволенні заяви в повному обсязі та просить суд розглянути справу без його участі та участі заявника.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник заінтересованої сторони до суду не з'явився, був належним чином повідомленим про дату, час, та місце розгляду справи, шляхом направлення повідомлення до електронного кабінету. Про причини неявки суд не повідомив, заперечення на заяву та клопотання про відкладення розгляду справи не надійшли.
У відповідності до ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі учасників справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами ; висновками експертів; показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим М-Новоросійською сільською радою Саратського району Одеської області 04 березня 1997 року. Батьки: батько - ОСОБА_3 ; мати - ОСОБА_6 .
18 грудня 2021 року заявниця, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала шлюб з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 18 грудня 2021 року Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внесено відповідний актовий запис № 1171. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 », що підтверджено свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_5 .
Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі чого Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 20 квітня 2018 року, видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (актовий запис № 188).
У відповідності до наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Саратським РВ УМВС України в Одеській області 06 грудня 2005 року.
Також, відповідно до копії картки - фізичної особи платника податків від 28 грудня 2005 року, прізвище ім'я та по батькові батька заявниці значиться, як ОСОБА_3 .
Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №930245 виданого 03 травня 2007 року на підставі розпорядження Саратської районної державної адміністрації одеської області №108/А-06 від 15 березня 2006 року, площею 0,60 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території М-Новоросійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_4 .
У відповідності до копії розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 15 березня 2006 року № №108/А-06 «Про передачу громадянам у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території М-Новоросійської сільської ради», а саме за порядковим номером 59 додатку до розпорядження зі списками громадян, яким передаються у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території М-Новоросійської сільської ради, значиться ОСОБА_3 , якому передано у власність 0,60 га.
Тобто, дані особи, на ім'я якої посвідчено право власності на земельну ділянку за вказаним Державним актом різняться в частині даних по батькові батька заявниці, а саме « ОСОБА_9 » замість « ОСОБА_10 », інші дані співпадають.
На підтвердження по батькові батька заявниці як « ОСОБА_10 » нею надано: копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_6 виданого Саратським РВ УМВС України в Одеській області 06 грудня 2005 року; копією свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим М-Новоросійською сільською радою Саратського району Одеської області 04 березня 1997 року; картки - фізичної особи платника податків від 28 грудня 2005 року.
Факт належності Державного акту заявнику ОСОБА_3 підтверджується усіма належними доказами у справі.
Вказане підтверджує, що Державний акт належить батькові заявниці, а зазначення по батькові « ОСОБА_9 » замість « ОСОБА_10 » є опискою, якої допустився орган при його видачі.
21 жовтня 2025 року, постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І., заявниці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із розбіжністю у написанні по батькові батька заявниці в свідоцтві про смерть та у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №930245.
Згідно з п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесених згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року), при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до листа Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 №43, будь-які виправлення в державних актах на право постійного користування землею не допускаються. У зв'язку із набуттям чинності з 01 січня 2013 року Закону України "Про державний земельний кадастр" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заявник не може поновити чи отримати дублікат правовстановлюючого документу на земельну ділянку у позасудовому порядку. На думку суду, розбіжності в написанні прізвища спадкодавця виникла внаслідок неусталеності правил і принципів міжмовного перетворення. Зазначену невідповідність у написанні в Державному акті про право власності на земельну ділянку та у свідоцтві про смерть, прізвища спадкодавця, суд вважає помилкою, оскільки наведені прізвища відмінні у одній літері, інші дані співпадають.
Факт належності батькові заявниці Державного акту на право власності на землю, як правовстановлюючого документу, має для неї юридичне значення, оскільки є підставою для володіння, користування та розпорядження майном.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт належності правовстановлюючого документу знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та в матеріалах справи, будь-якого спору між заявником та заінтересованою особою не має, окрім того, встановлення факту є реалізацією гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України права заявника вільно розпоряджатися своєю власністю, перешкодою чому є невірне зазначення прізвища в правовстановлюючому документі, а тому суд вважає, що даний факт підлягає встановленню.
До справ окремого провадження не застосовується вимоги процесуального закону щодо змагальності процесу та меж судового розгляду справи, не діє право на укладення мирової угоди, справа не передається на розгляд третейського суду.
Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України у справах окремого провадження, при ухваленні судового рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Встановити факт належності, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №930245 виданого 03 травня 2007 року на підставі розпорядження Саратської районної державної адміністрації одеської області №108/А-06 від 15 березня 2006 року, площею 0,60 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території М-Новоросійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 10 грудня 2025 року.
Суддя В. С. Миргород