Справа № 522/20006/25-Е
Провадження № 2/522/8789/25
28 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Навроцької Є.І.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Приморського районного суду м. Одеси 04.09.2025 року через систему «Електронний суд» надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 699,60 грн.
В обґрунтування вимог зазначено, що 11.02.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3197119605/238852.
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу, за умовами якого кредитор відступив останньому за плату належні йому права грошової вимоги за вказаним кредитним договором від 11.02.2020 року, укладеним між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 .
03.06.2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на суму 6 699,60 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 699,60 грн, з яких: 2 000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4 699,60 грн. прострочена заборгованість за процентами, а також судові витрати.
Матеріали позову суддя отримала 05.09.2025 року.
Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь № 1753145 від 09.09.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 19.08.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 12.09.2025 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на 23.10.2025 року.
У зв'язку з відсутність відзиву судове засідання відкладено на 28.11.2025 року.
Про розгляд справи 28.11.2025 року сторони були повідомлені.
Відповідачка ОСОБА_1 про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, відзив та заяв по суті справи суду не надала.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України та у зв'язку з постійними, триваючими екстреними відключеннями електропостачання в Приморському районному суді м. Одеси, періодичним включенням світла, датою складення цього судового рішення датою складення цього судового рішення є 09.12.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, врегульовані нормами ЦК України про зобов'язання з повернення кредиту.
Судом встановлено, що 11.02.2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 3197119605/238852, за яким ТОВ «ГОУФІНГОУ» зобов'язалося передати ОСОБА_1 грошову суму в кредит у розмірі 2 000,00 гривень на строк 30 днів, тобто до 11.03.2020 року із застосуванням процентної ставки у розмірі 1,85%.
У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 року у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
У розділі 7 Договору в якості електронного платіжного засобу позичальника вказана банківська картка № НОМЕР_1 хх-хххх-4798.
Факт виконання зобов'язання за договором підтверджується відповіддю від 19.08.2025 року № 2025-ПО/217, відповідно до якої 08.02.2020 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-4798 було перераховано грошову суму у розмірі 2 000,00 грн..
31.05.2021 року між Первісним кредитором ТОВ «ГОУФІНГОУ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «СІТІ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до якого на умовах, встановлених цим договором фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами та за яким було відступлене право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 11.02.2020 року № 3197119605/238852 у розмірі 6 699,60 грн., з яких залишок по тілу кредиту - 2 000 грн., залишок по відсотках - 4 699,60 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 1-31/05/21.
Відповідно до п. 6.2.3. Договору, право вимоги переходить до фактора після підписання цього договору та виконання фактором вимог п. 7.2. Договору, відповідно до яких, фактор здійснює оплату Клієнту шляхом перерахування суми, вказаної у п.7.1. Договору 3 306 640,45 гривень на вказаний у реквізитах договору рахунок протягом 10-ти робочих днів з дати підписання договору.
Договір факторингу було підписано 31.05.2021 року.
Згідно копії платіжних інструкцій від 10.06.2021 року № 37 та від 04.06.2021 року № 36, ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» перерахувало на рахунок ТОВ «ГОУФІНГОУ» у сукупності грошову суму у розмірі 3 306 640,45 грн.
03.06.2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір про відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором, а також сплачує кредитору вартість права вимоги, що відступається в порядку та на умовах, передбачених договором та за яким було відступлене право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 11.02.2020 року № 3197119605/238852 у розмірі 6 699,60 грн., з яких залишок по тілу кредиту - 2 000 грн., залишок по відсотках - 4 699,60 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги від 03.06.2021 року № 1-03/06/2021.
У п.1.2. Договору зазначено, що в дату підписання цього договору відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони кредитора за кредитними договорам.
Договір факторингу було підписано 03.06.2021 року.
Згідно копії платіжних інструкцій від 09.06.2021 року № 2 та від 04.06.2021 року № 1, ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» у сукупності грошову суму у розмірі 3 311 640,45 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 11.02.2020 року № 3197119605/238852 становить 6 699,60 гривень та складається з:
- основна сума боргу - 2 000,00 гривень;
- заборгованість за відсотками - 4 699,60 гривень.
Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Разом із тим, кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов'язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.
Суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), у якій зазначено, що згідно із часиною 1 статті 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 2 000 грн., судом встановлено, що надана ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на запит представника позивача від 14.08.2025 року, інформація не містить відомостей про перерахування на рахунки відповідача вказаної суми коштів.
Також суд звертає увагу на ту обставину, що ні кредитний договір, ні наявні у справі інші документи не містять повного номера картки відповідача (номер частково прихований), на яку здійснено перерахування кредитних коштів, що викликає сумнів у можливості взагалі вчинити перерахування на такий картковий рахунок.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач є небанківською фінансовою установою та не надає фінансових платіжних послуг, тому не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів, крім того, не був безпосереднім учасником кредитних правовідносин під час оформлення кредиту, оскільки отримав повноваження кредитора в порядку відступлення права вимоги, однак він не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про витребування таких доказів, а саме відомостей від банківської установи-емітента щодо належності картки відповідачу та виписки з його особового рахунку, однак на свій розсуд цією можливістю не скористався.
Наданий суду документ під назвою «Виписка з особового рахунка за кредитним договором № 3197119605/238852» фактично таким не являється, оскільки складений не банком, а самим ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та містить лише узагальнені суми по тілу кредиту та відсоткам, у ньому не зазначено відсоткової ставки, за якою відсотки були нараховані. При цьому сама по собі ідентифікація позивачем, як виписки з рахунку складеного ним письмового документу, не наділяє цей документ ознаками та правовою силою первинного документа.
Отже, у матеріалах справи відсутні докази надання відповідачу кредиту, тобто відсутні докази про зарахування кредитором на рахунок відповідача визначеної у кредитному договорі суми коштів і питання про витребування таких доказів перед судом не порушувалося.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати понесені позивачем не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 549-551, 610-612, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 09.12.2025 року.
Суддя Л.В. Домусчі