Справа № 521/7114/25
Номер провадження № 2-а/521/118/25
04 грудня 2025 року місто Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя - Плавич І.В.,
секретар судового засідання - Петренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №5056 від 19.03.2025 року.
В обґрунтування позову вказує, що 21 січня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав повістку №1914837 про необхідність з'явитися для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 23.01.2025 року о 14.00 годині.
Оскільки позивач на той момент був хворий із високою температурою більше 38 градусів, вирішив, що оновити дані зможе особисто без візиту до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вирішив направити поштою всі необхідні документи для оновлення даних.
22 січня 2025 року на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладень направив заяву про те, що на підставі розділу 1 пункту 2 статті 23 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» він є особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та просив оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. Разом із заявою направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 направив: копію військового квитка ОПХ №08/14.04, копію посвідчення інваліда НОМЕР_1 , копію довідки до акта МСЕК №493262, копію довідки до акта МСЕК №076824, копію патогістологічного дослідження №5031/234, копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2989 та копію паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , про що свідчить копія опису вкладення від 22.01.2025 року.
Відповідно до відбитку поштового штемпелю на поштовому повідомленні, представник ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав заяву разом з пакетом документів 30.01.2025 року, після чого в електронному кабінеті призовника в підсистемі (мобільному додатку) «Резерв +» з'явилась інформація, що дані уточнені 22.01.2025 року та надано відстрочку до 08.05.2025 року за п.2 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», однак ніякої відповіді від уповноважених осіб не отримав.
18.03.2025 року в електронному кабінеті призовника в підсистемі (мобільному додатку) «Резерв +» з'явилась інформація, що його оголошено у розшук.
18.03.2025 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою отримання інформації щодо відстрочки від мобілізації та перевірки своїх даних у зв'язку з тим, що його оголосили у розшук. Тоді ж представники ТЦК повідомили, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП, та одразу дали підписати вже заздалегідь складений та роздрукований протокол про адміністративне правопорушення №4872. Копію протоколу не вручили, а лише повідомили, що розгляд вказаного протоколу відбудеться 19.03.2025 року о 15:00 годині в кабінеті №14.
Копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП отримав поштою лиш 23.04.2025 року у поштовому ящику, яка датується 19.03.2024 року, де в мотивувальній частині вказано про порушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а в резолютивній частині постанови не вказано, чи визнано його винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1, однак накладено штраф у сумі 17000,00 грн.
Позивач вказує, що його повідомили про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення 18.03.2025 року лише за добу до розгляду, який відбувся 19.03.2025 року.
Відповідачем розглянуто справу без повного та всебічного з'ясування обставин справи, не враховані пояснення позивача.
Вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені доказами. Просить рішення суб'єкта владних повноважень залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 21 січня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав повістку №1914837 про необхідність з'явитися для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 23.01.2025 року о 14.00 годині.
У зв'язку з хворобою позивач вирішив, що оновити дані зможе особисто без візиту до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вирішив направити поштою всі необхідні документи для оновлення даних.
22 січня 2025 року на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладень направив заяву про те, що на підставі розділу 1 пункту 2 статті 23 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» він є особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та просив оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. Разом із заявою направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 направив: копію військового квитка ОПХ №08/14.04, копію посвідчення інваліда НОМЕР_1 , копію довідки до акта МСЕК №493262, копію довідки до акта МСЕК №076824, копію патогістологічного дослідження №5031/234, копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2989 та копію паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , про що свідчить копія опису вкладення від 22.01.2025 року.
Відповідно до відбитку поштового штемпелю на поштовому повідомленні, представник ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав заяву разом з пакетом документів 30.01.2025 року, після чого в електронному кабінеті призовника в підсистемі (мобільному додатку) «Резерв +» з'явилась інформація, що дані уточнені 22.01.2025 року та надано відстрочку до 08.05.2025 року за п.2 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», однак ніякої відповіді від уповноважених осіб позивач не отримав.
18.03.2025 року в електронному кабінеті призовника в підсистемі (мобільному додатку) «Резерв +» з'явилась інформація, що його оголошено у розшук.
18.03.2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 у відношенні ОСОБА_1 було складено протокол №4872 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яким засвідчено, що ОСОБА_1 в порушення вимог ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, без надання повідомлення про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь - який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів під час мобілізації в умовах особливого періоду.
Згідно з наданою до суду копією протоколу вбачається, що останній було складено в присутності ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис про ознайомлення та отримання його копії. В поясненнях зазначено, що в зв'язку з хворобою не зміг з'явитися.
За наслідком розгляду вказаного протоколу, 19.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковника ОСОБА_2 винесено постанову №5056 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за вказаною статтею та піддано адміністративному стягнення.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1ст. 287 КУпАП України,постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання дійсуб'єкта владнихповноважень протиправнимита зобов'язанняутриматися відвчинення певнихдій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даній справі позивачем оскаржується постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, порядок чого врегульовано положеннями Кодексу Українипро адміністративніправопорушення (надалі КупАП).
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У відповідності до ч.1 та 3 вказаної статті передбачено,що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячіп'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з приміткою до статті 210 КУпАП, положеннястатей 210,210-1цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014р., коли було оприлюдненоУказ Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24.02.2022р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
За наслідком чого, оскільки порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у визначену дату спірного правопорушення у даній справі, мало місце в особливий період, а відтак кваліфікуються за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
У відповідності до положень статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається непізніше двадцятичотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручаєть сяособі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Як встановлено ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище,ім'я та по батькові (занаявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
В свою чергу, згідно пункту 1 статті 247 КУпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
У відповідності до положень статті 280 КУпАП, Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбаченістаттями 210 і 210-1цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фото зйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.
Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складаної ним оскаржуваної постанови.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП посадова особа у визначеному законом порядку встановлює винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Зазначене гарантується статтею 62 Конституції України.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Також судом враховується висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року по справі №463/1352/16-а згідно з яким, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Приймаючи викладене, суд зазначає, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення в даній справі, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України,ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).
Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем жодним доказом не доведено правомірність винесеного оскаржуваного рішення, не доведено викладенні в постанові обставини, не доведено належними доказами факт вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та підлягаючим задоволенню, за наслідком чого в межах положень ст.286 КАС України суд вважає достатніми підстави для скасування постанови №5056 по справі про адміністративне правопорушення від 19.03.2025 року, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи викладене, оскільки позов позивача підлягає задоволенню, за пред'явлення якого позивачем сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн, у відповідності до положень ч.1 ст.139 КАС України, стягненню підлягає на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст. 7, 9, 210-1, 235, 245-249, 251-252, 254-257, 268, 276-279, 280-282, 283-291 КУпАП, ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 132, 134, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №5056 від 19.03.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повні відомості про учасників справи згідно ст. 246 ч. 5 п. 4 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 )
Суддя: І.В. Плавич