Справа № 420/37566/25
Провадження № 2-а/947/349/25
10.12.2025 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
06.11.2025 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Слободяник Наталію Сергіївну звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, а саме визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 та оголошення його у розшук; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду (суддя Потоцька Н.В.) від 14.11.2025 року передано справу №420/37566/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Статтею 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За положеннями ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Судом встановлено, що в даному випадку позивач, звертаючись до суду з адміністративним позовом, оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук; дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «ОБЕРІГ»), інформації про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, з вимогою адміністративного затримання/доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколу про адміністративне правопорушення та вчинення інших дій.
Похідними від цих основних вимог є вимоги про зобов'язання відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Судом також встановлено, що підставою звернення до суду став виявлений позивачем факт оголошення його у розшук, як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП, а також внесення вказаної інформації у відповідні реєстри та інформаційно-телекомунікаційні системи, тоді як, на думку позивача, підстави для оголошення його у розшук, а також адміністративного затримання/доставки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створена система адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства, частина 1 статті 2 якого унормовує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 п. 3 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Частина 2 статті 9 КАС України визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно положень пункту 3 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;
Як встановлюють положення пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Дослідивши заявлені позивачем вимоги та наведені обґрунтування позовних вимог, суд зауважує на те, що предметом даної справи є публічно-правовий спір із суб'єктами владних повноважень, а саме: визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звернення до Головного Управління Національної поліції в Одеській області про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, та оголошення його у розшук, внесення зазначеної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «ОБЕРІГ»), інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного та резервіста (мобільного застосунку «РЕЗЕРВ+») та зобов'язання вчинити певні дії щодо направлення повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання позивача та виключення з вищевказаних державних реєстрів таку інформацію.
Зробивши висновок про те, що ця справа предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному, не звернено уваги на те, що місцевий суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті заявлених позовних вимог, адже спори, які мають розглядатися у порядку статті 286 КАС України стосуються виключно оскарження постанов (рішень) у справах про адміністративні правопорушення.
Так, частина 3 вказаної статті визначає, що за наслідком розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Як передбачає частина 1 статті 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами, як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, з наведеного правового регулювання випливає, що оскарженню, підлягають рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності адміністративної справи, або прийняття суб'єктом владних повноважень рішення у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача, зокрема постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або накладення адміністративного штрафу, правомірність якого може бути переглянута за особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначеними статтею 286 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 20 КАС України окружним адміністративним судам предметно підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Отже, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, розглядаються окружними адміністративними судами.
Враховуючи указаний вище предмет позовних вимог у цій справі, вказаний спір предметно підсудний Одеському окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному суду.
Аналогічна правова позиція висловлена П'ятим апеляційним адміністративним судом у справах №420/29734/25, № 420/29041/25, № 420/25076/25, № 420/25983/25 та інших.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку про направлення цієї справи до Одеського окружного адміністративного суду за встановленою підсудністю в порядку, передбаченому ст. 29 КАС України.
У пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді. Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.
Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб'єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи. Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19 (провадження № 11-871ав19).
За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 р. у справі № 855/306/19 (провадження № А/9901/232/19) належним і компетентним судом, у розумінні процесуального закону, є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудностей.
Статтею 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20,22,25-28цього Кодексу.
Отже, норма стосовно предметної юрисдикції має імперативний характер, порушення правил якої відповідно до ст. 318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
На підставі вищевикладеного, суддя вважає, що прийняття справи в порушення предметної юрисдикції справи, може бути наслідком порушення прав та інтересів заявника на розгляд його заяви «неналежним судом» та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині забезпечення права на справедливий на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно п.2.ч.1.ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частинами 5, 8 статті 29 КАС України передбачено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.30 КАС України, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
У відповідності до ч.2 ст.30КАС України суд приймає до провадження справу 420/37566/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та за вищенаведених обставин, та вважає, що відсутні підстави для розгляду Київським районним судом міста Одеси, як адміністративним вказаної справи, а матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, слід передати на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. ст. 2,5,19,20,21,29, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суддя,
Прийняти до провадження справу 420/37566/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Матеріали адміністративної справи 420/37566/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, передати за предметною юрисдикцією на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В. С. Петренко