Справа № 199/16473/25
(2-з/199/126/25)
про забезпечення позову
10 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Кошля А.О., розглянувши заяву Дніпровської міської ради, подану представником Дерило В.Г. про забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 4538632,50 грн., -
Дніпровська міська рада, від імені якої діє представник Дерило В.Г. звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з цивільним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) збитки в розмірі 4 538 632,50 грн.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на все нерухоме, рухоме майно та грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунка ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення в розмірі 4 538 632,50 грн. до набрання рішенням по справі законної сили. Оскільки з метою уникнення ймовірного порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову просить накласти арешт у межах суми стягнення в розмірі 4 538 632,50 грн.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що така заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та шляхом заборони вчиняти певні дії.
Як роз'яснено в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунка ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення в розмірі 4 538 632,50 грн. до набрання рішенням по справі законної сили, оскільки у випадку не вчинення відповідних дій існує ризик виникнення труднощів щодо виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зазначений вид забезпечення позову відповідає вимогам ст.150 ЦПК України, є співмірним із заявленими позовними вимогами та гарантує виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Разом із зазначеним, суд вважає за необхідне вказати, що доводи, наведені в даній ухвалі про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, жодним чином не свідчать про доведеність позовних вимог, що в цілому підлягає перевірці та оцінці під час розгляду та вирішення справи по суті.
Оскільки згідно із п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, накладення арешту на майно не порушує прав володіння та користування вказаним майном і такий захід забезпечення підлягає скасуванню у разі відмови позивачу в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.149-153,260 ЦПК України, суд:
Заяву Дніпровської міської ради, подану представником Дерило В.Г. про забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 4538632,50 грн. - задовольнити.
Накласти арешт на майно та грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунка ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення в розмірі 4 538 632,50 грн. до набрання рішенням по справі №199/16473/25 законної сили.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки з дня постановлення ухвали суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя А.О. Кошля
10.12.2025