09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 420/4105/25
адміністративне провадження № К/990/45548/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.
перевірив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, і
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області виконати рішення суду від 26 березня 2024 року в частині зарахування вислуги років у пільговому обчисленні за календарну вислугу років;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 квітня 2025 року позовні вимоги задовольнив частково:
- визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 4130 від 26 грудня 2024 року про відмову призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років;
- зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 02 серпня 2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції, коли задовольняв частково позов, зазначив, що чинне законодавство не ставить в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості саме календарної вислуги та не встановлює, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можна зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії. Оскільки вислуга років позивача з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років, тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
ГУ ПФУ в Одеській області не погодилося з рішенням суду першої інстанції і подало апеляційну скаргу.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2025 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 26 грудня 2024 року № 4130 про відмову призначити ОСОБА_1 пенсії за вислугою років. Зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, яка надійшла 17 грудня 2024 року, із врахуванням приписів абзацу 3 пункту 11 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року №10-1).
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
ГУ ПФУ в Одеській області не погодилося з судовим рішенням суду апеляційної інстанції і подало касаційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Верховний Суд ухвалою від 17 листопада 2025 року касаційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області залишив без руху та надав йому строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
В ухвалі мовилося зокрема, що касаційна скарга про перегляд постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року подана з пропуском строку її оскарження. Скаржник клопотав про поновлення цього строку.
Серед іншого, скаржник посилався на те, що 20 жовтня 2025 року, тобто з дотриманням встановленого процесуальним законом тридцятиденного строку, подавав касаційну скаргу на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року, однак, Верховний Суд ухвалою від 27 жовтня 2025 року її повернув, бо під час її первинного подання не були дотримані вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС України) через те, що у касаційній скарзі не були викладені підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Скаржник просив визнати, але суд не визнав ці обставини обставинами непереборної сили, що завадили вчасно скористатися правом на подання касаційної скарги.
Суд запропонував скаржнику назвати інші поважні причини для поновлення строку, якщо такі є.
На виконання вимог ухвали про залишення скарги без руху ГУ ПФУ в Одеській області надіслало клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до касаційного суду, у якій зазначило, що строк на подання касаційної скарги пропущений з формальних причин, пов'язаних із необхідністю виправлення недоліків касаційної скарги. Зазначає також про неналежні умови праці в умовах воєнного стану (повітряні тривоги, постійна загроза ракетних ударів, що суттєво ускладнює як отримання та надсилання поштової кореспонденції, так і повноцінну роботу установ).
Відповідно до частин першої та другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частина третя статті 329 КАС України визначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення чи переривання процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Своєю чергою строк на подання касаційної скарги може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Якщо зважити на фактичну та юридичну природу причин, які скаржник просить визнати поважними для поновлення строку на касаційне оскарження, то вони не можуть бути визнані такими, оскільки недотримання вимог КАС України під час подання (первинної) касаційної скарги, що мало наслідком її повернення, не свідчить про наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі.
Стосовно доводів скаржника щодо постійних повітряних тривог та загрози ракетних ударів, які стали перешкодою для своєчасного звернення з цією касаційною скаргою, колегія суддів зазначає, що такі доводи не можуть бути основною підставою для поновлення строку на подання касаційної скарги, позаяк повітряні тривоги та загрози ракетних ударів не мають постійного та довготривалого характеру. До того ж, наявність цих обставин не стала перешкодою для своєчасного подання скаржником первинної касаційної скарги, що є доказом того, що нема поважних підстав для поновлення строку на подання касаційної скарги. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання з виконанням ним процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо своєчасного подання касаційної скарги.
З огляду на наведене, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, вони не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і в кінцевому підсумку дозволяють суду ухвалити рішення про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
3 огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій