09 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 826/8493/15
адміністративне провадження № К/990/49499/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 826/8493/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 лютого 2015 року:
- №0000084050, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 15 826 645,50 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 10 551 097,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5 275 548,50 грн;
- №0000094050, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 858 750,26 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 572 500,17 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 286 250,09 грн;
- №0000104050, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2745 000,20 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 372 500,10 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2015 року форми «В1» № 0000104050 у розмірі 717 188,44 грн, податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2015 року форми «Р» №0000094050 у розмірі 572 500,17 грн та податкового повідомлення-рішення від 17 лютого 2015 року форми «Р» № 0000084050 у розмірі 3 483 375,39 грн - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову в цій частині - відмовлено.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року змінено в частині розподілу судових витрат, стягнувши на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна» судові витрати у загальному розмірі 66 900,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року в іншій частині - залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, на момент звернення до суду касаційної інстанції, скаржник повинен зазначити конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, конкретну підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України та навести відповідне обґрунтування зазначених підстав.
Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду оскаржуваними судовими рішеннями з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтею 332 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 826/8493/15 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов