Провадження № 11-кп/803/2515/25 Справа № 211/2052/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
обвинуваченої: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
прокурора: ОСОБА_9
представника потерпілого: ОСОБА_10 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 на вирок Довгинцівського районного міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року у кримінальному провадженні яке внесене в ЄРДР від 04.08.2023 року № 12023041720000874 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
Вироком Довгинцівського районного міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомихайлівка, Новобузького району Миколаївської області, українця, громадянин України, з середньою освітою, працює молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки в ДУ «Криворізька виправна колонія №80», одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий,
визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначено покарання 200 годин громадських робіт.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилась у смт. Казанка, Миколаївської області, українка, громадянка України, з середньою освітою, працює молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки в ДУ «Криворізька виправна колонія №80», заміжня, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
визнано винуватою у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст125 КК України, та призначено покарання 200 годин громадських робіт.
Згідно вироку суду, з 01.08.2008 на підставі наказу начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Миколаївській області від 06.08.2007 №36 о/с, ОСОБА_6 працює на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки в ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)».
Працюючи на вказаній посаді, ОСОБА_6 обізнаний з підставами та порядком застосування таких заходів примусу, передбачених ст. 42 Закону України «Про національну поліцію» як фізичний вплив (сила), застосування спеціальних засобів, застосування вогнепальної зброї.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 29 Закону України «Про національну поліцію», застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства і держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або загрози заподіяння шкоди.
Так, 20.07.2023, в період часу приблизно з 18.30 год. до 19.15 год., перебуваючи на вулиці біля будинку АДРЕСА_2 між сусідами ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , виникла сварка на побутовому ґрунті, яка супроводжувалася взаємними образами. При цьому був присутній чоловік ОСОБА_14 , ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час сварки, яка переросла в бійку, ОСОБА_7 підійшла до ОСОБА_13 та маючи умисел на заподіяння фізичного болю та тілесних ушкоджень останньому, нанесла тому кулаками не менше 4 ударів в область обличчя, після чого ОСОБА_15 штовхнув ОСОБА_7 руками, від чого та впала на асфальтне покриття.
Після цього ОСОБА_6 , який був присутній при бійці ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , невірно тлумачачи необхідність захисту дружини та припинення бійки шляхом застосування сили до ОСОБА_13 , який не був ініціатором бійки, підбіг до ОСОБА_13 ззаду, схопив того за праву руку, та, не передбачаючи суспільно-небезпечних наслідків, у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , хоча міг і повинен був їх передбачати, з силою завів праву руку ОСОБА_13 за спину, скрутивши руку, при цьому заподіявши тому тілесні ушкодження у вигляді вивиху голівки правої плечевої кістки та поклавши ОСОБА_13 на асфальтне покриття на живіт. утримував того.
При цьому в результаті необережних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_13 згідно висновків судово-медичної експертизи № 1229, проведеної Криворізьким районним відділом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» ДОР» заподіяно тілесні ушкодження у вигляді вивиху голівки правої плечевої кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Після цього, коли ОСОБА_13 утримувався ОСОБА_6 лежачі на животі на асфальті, з закрученою за спиною рукою, ОСОБА_7 стоячи над ОСОБА_13 , нанесла тому не меш як 5 ударів руками і ногами в область голови, тулубу, верхніх і нижніх кінцівок, заподіявши останньому фізичний біль та тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Бійка була припинена сусідами, яка розборонили ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 .
В результаті умисних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_13 згідно висновків судово-медичної експертизи № 1229, заподіяно синці голови та обличчя, садна обличчя, правого ліктьового та лівого колінного суглобів, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Не погодившись з вказаним вироком суду захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок і закрити кримінальне провадження. В задоволенні цивільного позову ОСОБА_13 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 ґрунтується на показаннях потерпілого, свідків та письмових доказах, однак з такими висновками не можна погодитися. Вказує, що ОСОБА_6 діяв обережно, завівши руку потерпілого ОСОБА_13 за спину без наміру завдати пошкоджень. Доказів протилежного в суді не досліджено. Потерпілий після інциденту самостійно підвівся, покинув місце події та не скаржився на біль. Апелянт посилається на висновок судово-медичної експертизи від 09.02.2024 № 55, відповідно до якого механізм отримання вивиху плеча може бути як непрямим (падіння на руку), так і прямим. Висновок не є категоричним і допускає інший механізм ушкодження. Також зазначається, що потерпілий раніше мав захворювання правого плечового суглоба (артроз). Апелянт вважає, що ОСОБА_6 не міг і не повинен був передбачити настання шкідливих наслідків, оскільки ушкодження могло настати від падіння чи хронічних хвороб потерпілого. Стороною обвинувачення ці обставини не доведені, що, на його думку, виключає склад кримінального правопорушення за ст. 128 КК України. Щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України апелянт зазначає, що суд безпідставно визнав доведеним факт нанесення потерпілому ОСОБА_13 легких тілесних ушкоджень саме ОСОБА_7 . Посилається на показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які вказували, що удари потерпілому завдавав також ОСОБА_6 . Стороною обвинувачення не доведено належними доказами, що ушкодження у вигляді синців та саден були заподіяні виключно ОСОБА_7 , а не ОСОБА_6 . Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 не ґрунтуються на належних доказах. Вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 25 березня 2024 року було складене дізнавачем ОСОБА_19 , тоді як кримінальне правопорушення за ст. 128 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, розслідування яких має здійснюватися у формі досудового слідства, а не дізнання. Він зазначає, що 28 лютого 2024 року прокурор об'єднав провадження за ст. 128 КК України (злочин) та ч. 1 ст. 125 КК України (проступок) в одне, після чого розслідування мало здійснюватися за правилами досудового слідства. Відтак участь дізнавача у цьому провадженні була виключена. На думку апелянта, повідомлення про підозру було складене не уповноваженою особою, що унеможливило належне притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності та нівелювало правові підстави для подальшого обвинувального акту і судового розгляду. Апелянт також посилається на правову позицію ККС ВС (постанова від 25.11.2020 у справі № 627/927/19), відповідно до якої неналежне повідомлення про підозру є підставою для закриття кримінального провадження. Також апелянт висловлює незгоду із задоволенням позовних вимог потерпілого ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн та просить відмовити у їх задоволенні повністю.
Прокурор у апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок скасувати з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що вирок підлягає скасуванню через істотні порушення вимог КПК України, які перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого рішення. Зазначає, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 370, 374 КПК України щодо законності, обґрунтованості та мотивованості вироку. Суд обмежився переліченням доказів слідчі експерименти від 14.08.2023 за участі ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , висновки СМЕ від 21.08.2023 і 23.08.2023, висновок комісійної експертизи № 55 від 09.02.2024, не розкривши їхнього змісту і не надавши оцінки. Вказує, що за таких обставин висновки про доведеність вини ОСОБА_6 ст. 128 КК України та ОСОБА_7 ч. 1 ст. 125 КК України не відповідають фактичним даним. Недотримання процедури розгляду, на його думку, порушило принцип доведеності вини. Посилаючись на ст. 7, 9, 412, 415 КПК України, апелянт вважає, що апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті, а тому вирок слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Заслухавши суддю - доповідача, думку обвинувачених та їх захисника, думку прокурора, думку представника потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів встановила, що зазначеним вимогам вирок суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою скасування судового рішення є неповнота судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Перевіряючи оскаржуваний вирок, колегія суддів установила, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 за ст. 128 КК України та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України, не виконав вимоги ст. 374 КПК України щодо змісту мотивувальної частини вироку. Суд обмежився лише переліком доказів - слідчих експериментів від 14.08.2023, висновків судово-медичних експертиз від 21.08.2023, 23.08.2023 та висновку комісійної експертизи № 55 від 09.02.2024 - не розкривши їх фактичного змісту і не надавши належної оцінки кожному доказу окремо та в сукупності.
Таким чином є слушними доводи апеляційної скарги прокурора, що згідно з вимогами ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються докази, якими обґрунтовується вирок, які повинні бути конкретними за змістом.
Закон вимагає, що у мотивувальній частині вироку повинні бути наведені конкретні фактичні дані, отримані з відповідних джерел доказування: показань свідків, потерпілого, обвинувачених, висновків експертів та інших матеріалів справи. Суд не вправі обмежуватись лише зазначенням прізвищ свідків чи назв експертиз, без наведення змісту встановлених ними обставин, а також мотивів врахування чи неврахування відповідних доказів. Суд першої інстанції цих вимог не дотримався, що істотно порушило засаду забезпечення доведеності вини.
Колегія суддів також враховує, що в силу положень КПК України апеляційний суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи досліджувати докази, які не були досліджені судом першої інстанції, якщо відповідні клопотання не заявляли учасники провадження. З огляду на це усунути допущені порушення в апеляційному порядку є неможливим, що узгоджується з вимогами ст. 7 КПК України щодо загальних засад кримінального провадження.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що істотні порушення норм кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції, перешкоджають ухваленню апеляційним судом рішення по суті. Тому вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суду необхідно усунути виявлені порушення, забезпечити повне й всебічне дослідження доказів, надати їм належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України, перевірити доводи сторони обвинувачення та захисту, наведені в апеляційних скаргах, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок - скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції. У зв'язку з цим необхідно призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 415 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Довгинцівського районного міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року у кримінальному провадженні яке внесене в ЄРДР від 04.08.2023 року № 12023041720000874 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - скасувати і призначити новий розгляд у тому ж суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді