08 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 260/2308/25
адміністративне провадження №К/990/44922/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горінецький Олександр Йосипович, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі - відповідач), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
- визнати протиправними дії головного спеціаліста Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області Наталії Щуфань, які виразилися у прийнятті рішення № 2124130100017991 від 18.03.2025, затверджене начальником Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області Суринець Василем Васильовичем про примусове повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства;
- скасувати рішення № 2124130100017991 від 18.03.2025 року прийняте головним спеціалістом Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, затверджене начальником Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області Суринець Василем Васильовичем про примусове повернення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства;
- визнати протиправним рішення б/н від 12.10.2021 року Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, про скасування набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку не виконанням поданого зобов'язання про припинення іноземного громадянства, яке підписане керівником територіального підрозділу ДМС України Василем Суринець, посадовою особою територіального органу ДМС України Вікторією Філіп та керівником територіального органу ДМС України Ігорем Михайлишин;
- скасувати рішення б/н від 12.10.2021 року Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, про скасування набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку не виконанням поданого зобов'язання про припинення іноземного громадянства, яке підписане керівником територіального підрозділу ДМС України Василем Суринець, посадовою особою територіального органу ДМС України Вікторією Філіп та керівником територіального органу ДМС України Ігорем Михайлишин.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.08.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горінецький О.Й. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2025 касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України, скаржнику надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 10.11.2025) доставлена в Електронний кабінет адвоката Горінецького О.Й. 10.11.2025 о 20 год 10 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини сьомої статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
При цьому, на веб сторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 11.11.2025 оприлюднено ухвалу Верховного Суду від 10.11.2025 про залишення вказаної касаційної скарги без руху (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 131671778).
17.11.2025 від представника скаржника через підсистему «Електронний суд» на виконання ухвали про залишення без руху надійшли заяви про усунення недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги.
В уточненій касаційній скарзі скаржник визначив підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі пункти 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
В уточненій касаційній скарзі скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано статті 8, 10, 21 Закону України «Про громадянства України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 25.04.2025 у справі № 420/11071/23, від 26.05.2021 у справі № 520/10731/20, від 15.12.2020 у справі № 640/3004/19.
Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постанові Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи, а також з іншим змістом позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Колегія судів також зауважує, що висновки Верховного Суду щодо "оцінки обставин та доказів в іншій справі" не є тим висновком, який є обов'язковими для застосування судами попередніх інстанцій у відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та не ототожнюється з висновками Верховного Суду щодо "застосування норми права у подібних правовідносинах".
Умовою перегляду судом касаційної інстанції судових рішень в адміністративних справах з указаної підстави є їхня невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 констатувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо оцінки подібності правовідносин на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Тож, суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз'яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).
Предметом оскарження у цій справі [260/2308/25] є рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 12.10.2021 про припинення громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язання припинити іноземне громадянство (пункт 1 статті 21 Закону України «Про громадянство України») та рішення від 18.03.2025 № 2124130100017991 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.
Натомість у справі № 420/11071/23, на неврахування висновків Верховного Суду у якій посилається, серед іншого, скаржник за доводами касаційної скарги, є дії територіального органу ДМС щодо відмови в прийнятті від громадянина російської федерації декларації про відмову від громадянства російської федерації.
Отже правовідносини у справі № 420/11071/23 та у справі, що розглядається [260/2308/25], є різними за змістом, а тому висновки Верховного Суду, викладені у справі № 420/11071/23 не можуть слугувати прикладом неправильного застосування норм матеріального права.
У справі № 520/10731/20 висновки Суду стосувалися встановлених у цій справі судами попередніх інстанцій обставин, відповідно до яких позивач у вказаній справі подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, в якій передбачено зобов'язання не користуватись правами громадянина Грузії і зобов'язання повернути паспорт громадянина Грузії до уповноважених органів цієї держави.
Аналогічні висновки Суду викладені у справі № 640/3004/19 щодо встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі, відповідно до яких позивач у вказаній справі на виконання зобов'язання про припинення іноземного громадянства подав довідку посольства російської федерації в Україні про припинення громадянства російської федерації № 269098152 від 12.08.2013, згідно якої рішенням посольства російської федерації в Україні від 09.08.2013 позивачу дозволено вихід з громадянства російської федерації.
Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається.
Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
При цьому, скаржник наводить витяги з постанов Верховного Суду, які стосуються обставин справи, а також щодо оцінки того чи іншого аргументам учасників справи, однак без зазначення яку саме норму права судами попередніх інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду, та без наведення висновків щодо застосування саме норм права, які врегульовують спірні правовідносини, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та досліджених ними доказів, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтею 121 КАС України,
Продовжити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Горінецький Олександр Йосипович, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 380/8908/24 - на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду