Справа № 355/2328/25
Провадження № 2/355/1310/25
про залишення позовної заяви без руху
08 грудня 2025 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі судді Цирулевської М. В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї апарату Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав,
04.11.2025 до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї апарату Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 головуючою суддею у даній справі визначено суддю Баришівського районного суду Київської області Цирулевську М. В.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
На виконання означених вимог позивачкою зазначено останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
З метою визначення підсудності справи 06.11.2025 судом було направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача. З відповіді № 1980875 від 06.11.2025 встановлено, що за вказаними у запиті параметрами особу не знайдено.
06.11.2025 та 24.11.2025 судом направлено запити до Державної міграційної служби України, з відповіді якої, отриманої судом 03.12.2025, встановлено, що за наявною в ДМС інформацією відомостей щодо місця проживання, Мохаммада ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні (ч. 10 ст. 28 ЦПК України).
Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (пункт 12 ч. 1 ст. 2 Закону України Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).
Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , повторно виданого 18.03.2025 Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Ісламської Республіки Афганістан.
Частиною 1 ст. 497 ЦПК України передбачено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
Зокрема, Закон України «Про міжнародне приватне право» застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, як підсудність судам України справ з іноземним елементом (п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Таким чином, суди, вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов'язані з'ясувати, в судах якої країни відповідно до міжнародних зобов'язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом.
Лише у разі, якщо спір підлягає вирішенню в судах України, підсудність справи визначається за правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Положеннями статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Означена норма Закону України «Про міжнародне приватне право» не передбачає, що національні суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи про позбавлення батьківських прав, відповідачем за яким є громадянин іншої держави, який не має місця проживання або місцезнаходження в Україні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються.
Як вказано в рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, № 29458/04, № 29465/04, § 24), фраза «установленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
До позовної заяви не долучено жодних документів, які б підтверджували, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача була АДРЕСА_1 .
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачці необхідно усунути недоліки, які має позовна заява, а саме: в позовній заяві на виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та задля визначення підсудності справи зазначити та надати докази того, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання чи перебування в Україні відповідача ОСОБА_2 була територія, що належить до територіальної юрисдикції Баришівського районного суду Київської області, чи докази того, що місцезнаходженням майна відповідача є територія, що належить до територіальної юрисдикції Баришівського районного суду Київської області, або докази того, що місцем постійного заняття (роботи) відповідача є територія, що належить до територіальної юрисдикції Баришівського районного суду Київської області; навести обґрунтування підсудності справи Баришівському районному суду Київської області з урахуванням норм Закону України «Про міжнародне приватне право».
Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексузобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Зважаючи на все вищевикладене, керуючись ст. 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї апарату Баришівської селищної ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав залишити без руху.
Для усунення недоліків позовної заяви встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачці, що якщо вона усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду та буде прийнята до розгляду. У випадку не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачці.
Ухвалу про залишення позовної заяви без руху надіслати ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА