Справа № 215/579/25
1-кп/215/533/25
09 грудня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
у складі:головуючого- судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024041760001104 щодо обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
До Тернівського районного суду м. Кривого Рогу надійшло вищевказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурором заявлено письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, посилаючись на те, що необхідно провести судовий розгляд справи, допитати свідків і дослідити письмові докази, враховуючи відсутність соціальних зв'язків, постійного місця проживання і доходу, тяжкість і суспільну небезпеку злочину, сувору міру покарання, через продовження існування ризиків вчинення нового злочину, впливу на свідків та ухилення від суду .
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, вказав на непричетність до злочину і тривалий термін перебування під вартою.
Захисник також заперечувала щодо клопотання, вказувала на відсутність доказів впливу на свідків, ухилення від суду, на наявність місця постійного проживання, просила змінити запобіжний захід.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд прийшов до такого висновку.
Згідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд враховує практику ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р., згідно якої суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а також у справі «Летелье проти Франції» від 26 червня 1991 р., згідно якої особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу.
На думку суду, обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та є актуальними, тому суд вважає, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів встановлено, що як і раніше ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, під час воєнного стану, офіційно неодружений, судимий до покарання із звільненням від його відбування з випробуванням, порушував порядок в залі суду, тому перебуваючи на волі він може незаконно впливати на свідків, будучи обізнаним про їх місце проживання, і ухилитися від явки до суду з метою уникнення від можливого суворого покарання. При цьому, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні корисливого злочину, не працевлаштований, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, в т.ч. 23.10.2024 року, що в сукупності з іншим свідчить про ризик продовжити злочинну діяльність з метою відшукання коштів для свого існування.
Доводи сторони захисту не спростовують вказані обставини і є недостатніми для зміни запобіжного заходу на цей час. Доводи щодо достатності зібраних по справі доказів винуватості на цьому етапі судового розгляду перевірці не підлягають. Щодо тривалого розгляду справи, то він має обєктивний характер і повязаний із складністю справи, заміною захисника і неявками поетрпілого, свідка. Також, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.
Враховуючи викладене, інтереси правосуддя, в т.ч. необхідність допиту потерпілого, свідків, що має істотне значення для об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на значний суспільний інтерес до такої категорії справ, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою ще на 60 днів .
Керуючись ст.ст.177, 199, 183, 184, 331 КПК України, суд -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , 16.09.1996, на 60 днів до 07 лютого 2026 року з можливістю внесення застави та виконання покладених на обвинуваченого обов'язків згідно ухвали Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 24.01.2025 року.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу -відхилити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення .