Справа № 991/2573/25
Провадження № 1-кп/991/42/25
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
04 грудня 2025 року, місто Київ.
Назва та складу суду, секретаря судового засідання [1-2].
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - суддя), секретар судового засідання ОСОБА_2 .
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Кримінальне провадження за № 52023000000000284 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 30 червня 2023 року.
Прізвище, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання [1-4].
1) обвинувачений ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Лошкарівка Нікопольського району Дніпропетровської області, місце проживання не зареєстроване в Україні;
2) обвинувачена ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Надвірна Івано-Франківської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) обвинувачена ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Кіровоград, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
4) обвинувачена ОСОБА_6 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у смт. Журавно Жидачівського району Львівської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
5) обвинувачений ОСОБА_7 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;
6) обвинувачений ОСОБА_8 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Москва, російська федерація, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ;
7) обвинувачений ОСОБА_9 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Чернігів, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].
Сторона обвинувачення: прокурор третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 (надалі - прокурор САП).
Сторона захисту: захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; обвинувачені: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Представник потерпілого: ОСОБА_19
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 року.
Дане питання вирішується за клопотанням захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_20 .
Встановлені суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Суддя встановив таке.
25 березня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 52023000000000284 від 30 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) від 27 березня 2025 року було призначене підготовче судове засідання.
01 липня 2025 року судом були задоволені клопотання прокурора та вирішено здійснювати спеціальне судове провадження щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
24 листопада 2025 року до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_12 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 року, яке обґрунтоване наступним.
Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000000722 від 16.04.2015 року, з якого в подальшому було виділено матеріали кримінального провадження № 52023000000000284 від 30.06.2023 року, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 року (справа № 991/3596/22, провадження 1-кс/991/3612/22) було задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України та накладено арешт на майно, яке належить обвинуваченій ОСОБА_4 , а саме на: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_7 та автомобіль «Lexus RX 270». д.н.з. НОМЕР_1 . Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2022 року зазначену вище ухвалу слідчого судді від 12 вересня 2022 року залишено без змін.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 листопада 2022 року, накладений арешт майна було скасовано в частині заборони користування вищезазначеним майном.
У своєму клопотанні адвокат зазначає, що накладений на майно ОСОБА_4 арешт є необґрунтованим, непропорційним та таким, що порушує конституційне і конвенційне право особи на мирне володіння своїм майном, тому підлягає скасуванню в повному обсязі, тим більше, що у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження об'єктивно відпала потреба.
Так, захисник вважає, що арешт застосовано за відсутності достатніх доказів, які б об'єктивно підтверджували обґрунтованість обвинувачення щодо ОСОБА_4 та зв'язок арештованого майна з інкримінованим їй кримінальним правопорушенням.
Крім того, з моменту накладення арешту, тобто за понад 3 (три) роки, не встановлено жодних нових обставин чи ризиків, які б виправдовували подальше накладення такого арешту. Таким чином, арешт майна ОСОБА_4 , який триває понад три роки, був накладений без достатнього обґрунтування, без належної оцінки доказів, за відсутності реальних ризиків відчуження чи знищення майна, що робить його юридично і фактично невиправданим, непропорційним втручанням у право приватної власності та таким, що не відповідає завданням кримінального провадження, а відтак підлягає скасуванню судом у повному обсязі.
Адвокат також звертає увагу на те, що з огляду на скрутне матеріальне становище, обвинувачена могла б здавати арештоване майно в оренду, за що щомісячно отримувала б певні грошові копни, яких би було достатньо для забезпечення своєї сім'ї, втім, наявна заборона розпорядження майном позбавляє її такого права та можливості мати додаткове джерело законного доходу.
У зв'язку з викладеним, адвокат просить скасувати в повному обсязі арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 року у справі № 991/3596/22 (провадження 1-кс/991/3612/22) на майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме на: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_7 ; автомобіль «Lexus RХ 270», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , шляхом скасування заборони права відчуження та розпорядження вказаним майном.
На підтвердження зазначених у клопотанні обставин, захисником було долучено копії наступних документів: ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 року; ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2022 року; ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07 листопада 2022 року; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №431267647866 від 21.02.2025 року; довідку з Пенсійного фонду України від 02.09.2025 року тощо.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_12 та обвинувачена ОСОБА_4 подане клопотання підтримали та просили задовольнити.
Захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_5 не заперечували щодо задоволення клопотання.
Прокурор САП ОСОБА_10 просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 через відсутність підстав для скасування арешту майна.
Представник потерпілого ОСОБА_19 заперечував щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна.
Суддя дослідив клопотання з доданими матеріалами та заслухав думки сторін кримінального провадження.
Мотиви, з яких суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Суддя дійшов висновку про таке.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі».
Відповідно до вимог ч. 1 і 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: арешт майна».
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України: «Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи».
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України: «У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України: «Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано».
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України: «Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу».
Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 ст. 317, ст. 319 ЦК України: « Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом».
Зі змісту вказаної вище норми видно, що арешт може бути скасований повністю або частково, якщо обвинуваченим та/або його захисником буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, у поданому клопотанні адвокат ОСОБА_12 просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 року, з такого майна: домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 та автомобіля «Lexus RХ 270», номер кузова НОМЕР_2 , оскільки він був накладений необґрунтовано та у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення потреба відпала.
З огляду на таке, суд зазначає, що 25 березня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 52023000000000284 від 30 червня 2023 року за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
З доданих до клопотання матеріалів, зокрема ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду видно, що зазначене майно належить на праві власності обвинуваченій ОСОБА_4 , а арешт на майно був накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
У зв'язку з чим, суддя не бере до уваги доводи адвоката стосовно того, що арешт був накладений необґрунтовано, через те, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання про арешт майна, не здійснив належного аналізу обставин справи та доказів, а також не встановив причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_4 та фактом вчинення кримінального правопорушення, оскільки вказані обставини жодним чином не вливають на законність та обґрунтованість арешту майна. Крім того, обґрунтованість обвинувачення щодо ОСОБА_4 може бути встановлена лише за результатами судового розгляду кримінального провадження, а не слідчим суддею на стадії досудового розслідування чи судом під час підготовчого провадження.
Крім того, адвокатом не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба, оскільки, суд за результатами розгляду обвинувального акта, може визнати ОСОБА_4 винуватою та призначити покарання, у тому числі, і конфіскацію майна.
В той же час, суд погоджується з доводами захисника в частині того, що заборона розпорядження, встановлена ухвалою слідчого судді від 12 вересня 2022 року, фактично позбавляє обвинувачену ОСОБА_4 можливості передавати квартиру в оренду, що є формою реалізації повноважень власника щодо визначення правового режиму майна і є однією зі складових розпорядження майном.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення, зокрема передання його в користування третім особам на підставі договору найму (оренди) чи проведення ремонтних робіт.
Згідно з нормою ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що заборона розпорядження, встановлена ухвалою суду, фактично позбавляє обвинувачену і можливості передавати квартиру та/або домоволодіння в оренду чи проводити ремонтні роботи, що є формами реалізації повноважень власника щодо визначення правового режиму майна.
Крім того, прокурором не доведено, що передання квартири та домоволодіння в оренду може створити ризики, передбачені ст. 170 КПК України, або перешкодити досягненню цілей кримінального провадження.
З огляду на принцип пропорційності втручання у право власності, тривалість кримінального провадження та на те, що подальше існування повної заборони розпорядження зазначеним нерухомим майном є надмірним та необґрунтованим, суд вважає за можливе скасувати арешт щодо заборони розпорядження нерухомим майном у частині можливості передання його в користування третім особам на підставі договору найму (оренди) та проведення ремонтних робіт, а у решті клопотання - відмовити.
Суддя, з огляду на викладене, загальні засади кримінального провадження та керуючись положеннями ст. ст. 7, 9, 131, 132, 131, 170-174, 315, 372, 376 КПК України дійшов висновку про часткове задоволення клопотання захисника ОСОБА_12
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновок суду [3-1].
Суд постановив.
1. Клопотання захисника ОСОБА_12 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 року у кримінальному провадженні за № 52023000000000284 від 30 червня 2023 року - задовольнити частково.
2. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 року (справа № 991/3596/22, провадження 1-кс/991/3612/22) на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4 , а саме на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 і квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , скасувати у частині заборони розпорядження цим майном шляхом передання його у найм (оренду), а також у частині здійснення у цих об'єктах нерухомого майна ремонтних робіт.
3. У решті клопотання - відмовити.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене вимогами ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений та оголошений 09 грудня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1