Провадження № 11-кп/821/263/25 Справа № 710/611/24 Категорія: ч.1 ст.309 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши в судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2024 року щодо обвинуваченого
ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Васильків Шполянського району Черкаської області, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, офіційно непрацевлаштованого, одруженого, із середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей немає, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
якого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та виправдано, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується у тому , що він орієнтовно наприкінці серпня 2023 року,
(більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) придбав шляхом зривання руками рослини коноплі, перебуваючи на узбіччі дороги за межами с. Сердегівка Звенигородського району Черкаської області, які в подальшому переніс за власним місцем проживання, а саме до гаражного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де висушив та подрібнив, таким чином незаконно виготовив наркотичний засіб, для власного вживання без мети збуту та зберігав у зазначеному гаражному приміщенні до 15.02.2024, коли в період часу з 10 год. 09 хв. до 11 год. 11 хв., під час проведення працівниками поліції санкціонованого обшуку, на полиці виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження, яка, згідно висновку експерта від 01.03.2024 № СЕ-19/124-24/2314-НЗПРАП, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 9,48 г, на полиці у кросівку виявлено та вилучено паперовий згорток з вмістом подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку експерта від 01.03.2024 № СЕ-19/124-24/2312 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, маса висушеного наркотичного засобу канабісу 2,12 г.
Загальна маса вилученого наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабіс в перерахунку на суху речовину складає 11,6 г.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 кваліфіковані, як кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 309 КК України - незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Рішенням суду першої інстанції ОСОБА_9 виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду в апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотного порушення вимог процесуального закону. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що рішення про виправдання ОСОБА_8 суд поклав достатньо не перевірену версію обвинуваченого, що він дійсно зірвав рослину із насінням коноплі для папуги, приніс її до дому та в подальшому забув про неї.
Суд першої інстанції у своєму вироку не зазначив та не надав оцінку показанням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Крім того, без надання оцінки як окремо, так і в сукупності з іншими доказами та належного обґрунтування і мотивів критично віднісся до протоколу обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 15.02.2024, не врахувавши, що ОСОБА_12 видав мобільний телефон у якому на момент видачі знаходилась сім карта із номером НОМЕР_1 , та будучи належним чином ознайомлений із ухвалою суду від 07.02.2024 № 694/307/24 про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, у якій було зазначено мету обшуку, а саме: мобільний телефон номером НОМЕР_2 , у якому містяться відеозаписи з погрозами фізичної розправи потерпілому ОСОБА_13 , жодним чином не повідомив слідчому про наявність чи відсутність на даному пристрої вказаного відеозапису. Окрім цього судом не враховано той факт що сім-картка не є невід'ємною частиною мобільного телефону. А тому мета обшуку на вказаній стадії не була досягнута та по завершенню якої від жодного учасника слідчої дії скарг та доповнень не надходило.
Вважає, що обшук проведений слідчим Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області 15 лютого 2024 року відповідає вимогам КПК України.
Повертаючись до обставин обшуку, проведеного 15 лютого 2024 року, суд першої інстанції звернув увагу, що на підставі ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2024 року, слідчим Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, з метою відшукання та вилучення у домоволодінні, яким володіє ОСОБА_8 речей та документів, зазначених в ухвалі, після видачі ОСОБА_8 мобільного телефону із номером НОМЕР_2 , продовжили проводити обшук. При цьому, дозвіл слідчого судді на обшук не містив назви моделі серії та номерів ІМЕІ мобільного телефону, а тому, володіючи інформацією про те, що ОСОБА_8 може користувався іншим мобільним телефоном, у зв'язку із чим, слідчий обґрунтовано продовжив проведення слідчої дії. Отже, після видачі мобільного телефону ОСОБА_8 дії слідчого не можуть свідчити про завершення обшуку, на чому безпідставно наполягав захисник, оскільки мета обшуку, зазначена в ухвалі слідчого судді не була досягнута.
Таким чином, суд першої інстанції всупереч вимог статей 94, 370, 374
КПК України не надав оцінки зібраним доказам окремо та в їх сукупності, побудував своє рішення про виправдання ОСОБА_14 на суперечливих та достатньо не перевірених доказах, взявши до уваги лише показання обвинуваченого, фактично не оцінивши докази обвинувачення, не проаналізував їх з точки зору взаємозв'язку з іншими дослідженими доказами, не навівши мотивів, з яких їх відкинуто.
В запереченні на апеляційну скаргу захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 зауважує, що докази судом оцінені належним чином і прийнято законне та обґрунтоване рішення про виправдання ОСОБА_9 в інкримінованому діянні. За вказаних обставин, просить оскаржуваний вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, а проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Ці вимоги судом першої інстанції не дотримані.
Провівши у кримінальній справі стосовно ОСОБА_8 за клопотанням прокурора повторне дослідження доказів, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, надана невірна оцінка доказам на яких побудований виправдувальний вирок, а обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, при наступних обставинах.
ОСОБА_8 орієнтовно наприкінці серпня 2023 року,(більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) придбав шляхом зривання руками рослини коноплі, перебуваючи на узбіччі дороги за межами с. Сердегівка Звенигородського району Черкаської області, які в подальшому переніс за власним місцем проживання, а саме до гаражного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де висушив та подрібнив, таким чином незаконно виготовив наркотичний засіб, для власного вживання без мети збуту та зберігав у зазначеному гаражному приміщенні до 15.02.2024, коли в період часу з 10 год. 09 хв. до 11 год. 11 хв., під час проведення працівниками поліції санкціонованого обшуку, на полиці виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження, яка, згідно висновку експерта від 01.03.2024 № СЕ-19/124-24/2314-НЗПРАП, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 9,48 г, на полиці у кросівку виявлено та вилучено паперовий згорток з вмістом подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку експерта від 01.03.2024 № СЕ-19/124-24/2312 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, маса висушеного наркотичного засобу канабісу 2,12 г.
Загальна маса вилученого наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабіс в перерахунку на суху речовину складає 11,6 г.
Допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_8 винуватість в інкримінованому йому діянні не визнав і пояснив, що років два, три тому дійсно зірвав рослину із насінням для папуги, та у подальшому забув про неї.
Невизнання ОСОБА_9 своєї вини, колегія суддів розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, зроблений з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування обставин підтверджених доказами, які було ретельно досліджено і перевірено під час апеляційного розгляду.
Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України підтверджується наступними доказами:
- даними ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.02.2024 про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у кримінальному провадженні № № 12024250360000146 ( а.с. 66-67);
- даними протоколу обшуку від 15.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , із відеозаписом з якого вбачається, що в ході обшуку за місцем проживання АДРЕСА_1 вилучено у гаражному приміщенні у поліетиленовому пакеті залишки стебель висушеної рослини, паперовий згорток із речовиною рослинного походження та мобільний телефон ТесNO B1Є. ( а.с. 62-65,79);
- даними висновку експерта № СЕ-19/124-24/2312-НЗПРАП від 01.03.2024, відповідно до якого речовина рослинного походження зеленого кольору, яка надана на дослідження, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою 2,12 г ( а.с. 87-92);
- даними висновку експерта № СЕ-19/124-24/2314-НЗПРАП від 01.03.2024, відповідно до якого листя рослин, наданих на експертизу частин рослин зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. У стеблах рослин, наданих на експертизу частин рослин зеленого кольору, - тетрагідроканнабінолу в межах чутливості методу тонкошарової хроматографії не виявлено, тому згідно методики [1] стебла рослин до наркотичних засобів не відносяться, маса наркотичного засобу канабісу - 9,48 г ( а.с. 97-103).
Крім того в суді апеляційної інстанції була допитана ОСОБА_11 в якості свідка, яка пояснила, що була понятою при проведенні обшуку у домоволодінні обвинуваченого (дати не пам'ятає). Вказала, що при обшуку були знайдені у пакеті та паперовому згортку частини рослин, ці рослини вилучили в гаражному приміщенні на полиці та у кросівку на що обвинувачений вказав, що то насіння для папуги.
Колегія суддів перевіривши та дослідивши докази в їх сукупності відповідно до вимог ст.94 КПК України, приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Дії ОСОБА_9 колегія суддів кваліфікує за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
При ухваленні виправдувального вироку місцевий суд визнав недопустимим доказом протокол обшуку від 15 лютого 2024 року із відеозаписом і як наслідок всі інші похідні від нього докази визнав недопустимими. Своє рішення мотивував тим, що із відеозапису обшуку, долученого до протоколу, вбачається, що слідчий оголосив ОСОБА_12 ухвалу слідчого судді від 07 лютого 2024 року та, після її вручення останньому, запропонував видати телефон із вказаним в ухвалі номером телефону, на що ОСОБА_12 погодився та відразу надав телефон. Слідчий пересвідчився, що виданий телефон має номер телефону, вказаний в ухвалі слідчого судді та вилучив його. Разом із тим, слідчий після належного пакування мобільного телефону, продовжив обшук домоволодіння ОСОБА_12 , та у подальшому за рекомендаціями голосу за кадром, вирішив проводити обшук в інших приміщеннях. При цьому не запитував у ОСОБА_12 про наявність іншого телефону із таким же номером телефону, не зазначив мету подальшого обшуку, разом із тим, декілька разів повторював обвинуваченому про можливість видати заборонені речі, що створює враження іншої мети обшуку, а ніж зазначена, як у клопотання про проведення обшуку, так і в ухвалі слідчого судді.
Також місцевим судом вказано, що ухвала слідчого судді від 07 лютого 2024 року містить опис мети обшуку, виявлення доказів у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.345 КК України, та чіткий обсяг обшуку - відшукання та вилучення мобільного телефону із номером НОМЕР_2 .
Отже, після добровільної видачі ОСОБА_12 вказаного предмету на думку суду першої інстанції мета обшуку досягнута, а відтак ухвала слідчого судді вичерпала свою дію, тому подальший обшук є незаконним.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком з огляду на таке.
Відповідно до ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 липня 2024 року був наданий дозвіл на проведення обшуку домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_8 з метою відшукання мобільного телефону із номером НОМЕР_3 , у якому містяться відеозаписи з погрозами фізичної розправи потерпілому ОСОБА_13 .
Із протколу обшуку від 15 лютого 2024 року вбачається, що крім того обшук розпочався біля будинку в присутності ОСОБА_9 , який після отримання копії ухвали про дозвіл на проведення обшуку, видав працівникам поліції мобільний телефон у якому на момент обшуку знаходилась сім карта мобільного оператора ПрАТ Київстар із номером НОМЕР_3 . Після огляду мобільнго телефону його було поміщено до сейф-пакета. Щодо відеозапису із погрозами ОСОБА_9 нічого не повідомив.
Після чого був продовжений обшук, під час якого у господарській будівлі знайдено рослини зовні схожі на рослини коноплі.
Із переглянутого в суді апеляційної інстанції відеозапису проведення обшуку вбачається, що слідчий запитав у ОСОБА_9 про заборонені речі, однак останній повідомив про їх відсутність. Коли були виявлені рослини зовні схожі на рослини коноплі, ОСОБА_9 повідомив, що дійсно це його рослина, яку він зірвав для папуги, приніс її додому та в подільшому забув про неї. Протягом всього часу проведення обшуку ОСОБА_9 і двоє понятих були присутніми при проведенні вказаної слідчої дії. Жодних зеперечень чи пояснень з приводу проведеного обшуку учасниками процесуальної дії не зазначалось. Протокол підписаний ОСОБА_9 , зауважень від нього не надходило.
Разом з тим слід зазначити, що слідчому не повідомлялось про наявність чи відсутність на даному пристрої вказаного відеозапису з погрозами потерпілому ОСОБА_13 , тому є вірогідність того, що у ОСОБА_9 може бути в наявності інший телефон, крім того, що сім-картка не є невід'ємною частиною мобільного телефону, а тому мета на вказаній стадії досягнута не була. Крім того колегія суддів враховує ту обставину, що в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук не містились технічні характеристики мобільного телефону (назви моделі, номерів ІМЕІ) та враховуючи можливість користування ОСОБА_9 іншим мобільним телефоном, слідчим було продовжено слідчу дію.
Під час апеляційного розгляду була допитана ОСОБА_11 в якості свідка, яка дала свідчення про події серпня 2023 року та повідомила, що вона та інша особа були запрошені в якості понятих при обшуку домоволодіння ОСОБА_8 . Свідок пояснила, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук домоволодіння була ОСОБА_9 зачитана. Слідчий запитав у ОСОБА_9 про наявність у нього заборонених речей, на що ОСОБА_9 відповів, що таких речей немає. Обшук відбувався в будинку та надвірних спорудах, а саме в гаражі на полиці та в кросівку вилучили пакет із рослинами. ОСОБА_9 повідомив, що це насіння, яке він зірвав для папуг.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що проведений обшук відповідає вимогам статей 223, 233-236 КПК України, оскільки проведений на підставі ухвали слідчого судді, уповноваженими особами, в межах строку дії ухвали, лише у приміщеннях, дозвіл на обшук яких надав слідчий суддя, з відшукуванням та вилученням виключно речей про які зазначено в ухвалі слідчого судді, з фіксуванням слідчої дії за допомогою аудіо- відеофіксації, за участю двох понятих, з роз'ясненням прав та обов'язків учасникам слідчої дії, а також з пред'явленням ОСОБА_9 ухвали та надання її копії.
Частиною 1 ст.86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Частиною 2 ст.93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 01 1978 року та «Коробов проти України» від 21 10 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що обвинувачення ОСОБА_9 поза розумним сумнівом доведено.
Відповідно до вимог ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, вимоги ст.407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку місцевого суду з ухваленням нового обвинувального вироку.
Призначаючи покарання ОСОБА_9 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відносяться до кримінального проступку, особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, вину не визнав, що свідчить про його відношення до скоєного, вчинив один епізод злочинної діяльності, на спеціальних обліках не перебуває, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин, тому вважає необхідним призначити ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу в мінімальному розмірі.
Приймаючи рішення про призначення покарання ОСОБА_9 у виді штрафу в мінімальному розмірі, колегія суддів враховує особу обвинуваченого, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також апеляційні вимоги прокурора, які полягають у призначенні ОСОБА_9 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і в даному випадку суд апеляційної інстанції позбавлений можливості призначити більш суворе покарання.
У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком, наявність одного епізоду злочинної діяльності, особу обвинуваченого ОСОБА_9 , вважає необхідним і достатній призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про достатність аргументів наведених в апеляційній скарзі прокурора, які слід задовольнити, а вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий вирок.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів в сумі 3407 гривень 76 копійок стягнути з ОСОБА_8 на користь держави.
Долю речових доказів речових доказів вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Цивільний позов не заявлено.
Керуючись статтями 369, 370, 404, 405, 407, 409, 412 КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити.
Вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 11.11.2024 стосовно ОСОБА_8 - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України і призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта: висновок експерта № СЕ-19/124-24/2312- НЗПРАП від 01.03.2024 - 1514,56 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 56 коп.); висновок експерта № СЕ-19/124-24/2314- НЗПРАП від 01.03.2024 - 1893,20 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто три гривні 20 коп.), а всього 3408, 16 грн.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
- DVD-диск з відеозаписом відзнятим під час проведення санкціонованого обшуку - залишити в матеріалах кримінального провадження.
- Полімерний пакет з листям та стеблами, який поміщено до пакету Експертної служби МВС України №5524027, на який нанесено пояснюючий напис: № СЕ-19/124-24/2314- НЗПРАП - знищити.
- Речовину рослинного походження - канабіс, який поміщено до пакету Експертної служби МВС України №5430594, на який нанесено пояснюючий напис: № СЕ-19/124-24/2312- НЗПРАП - знищити.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий - суддя -
Судді -