Номер провадження 22-ц/821/2062/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №704/263/25 Категорія: 305010000 Дьяченко Д. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
04 грудня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне некомерційне підприємство "Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради" про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -
У лютому 2025 року заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України звернувся до суду із даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 24.12.2024 у справі №704/213/23, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі ст. 49 КК України.
Ухвалою суду встановлено, що 22.06.2021, близько 09 год. 29 хв., ОСОБА_1 , керуючи технічно справним трактором марки «БЕЛАРУС» моделі «82.14» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині вул. Шевченка в с. Легедзене, Звенигородського району, Черкаської області, всупереч вимогам дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N? 1306 (далі ПДР України), діючи в порушення вимог п.16.11 ПДР України, здійснив виїзд на проїжджу частину вул. Прикордонників, яка являє собою ділянку автодороги «Н-16» сполученням Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, де здійснив зіткнення із автомобілем марки «Renault» моделі «Master» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вул. Прикордонників в напрямку від м. Умань до м. Черкаси.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «Renault» моделі «Master» д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , відповідно до висновку експерта № 05-9-01/210 від 17.06.2022 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому тіла правої стегнової кістки, який відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм трактора марки «БЕЛАРУС» ОСОБА_1 , а саме вимог п. 16.11. ПДР України, перебувають в причинному зв?язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_3 .
Своїми умисними діями, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Ухвала Тальнівського районного суду Черкаської області набрала законної сили 31.12.2024.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» в ортопедо - травматологічному відділенні з 21.06.2021 по 02.07.2021, а саме - 11 ліжко-днів.
За інформацією КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня» вартість лікування ОСОБА_3 становить 11 761, 45 грн.
Таким чином, загальна вартість витрат понесених державою на лікування потерпілого ОСОБА_3 становить 11 761,45 грн., дані витрати відповідачем не відшкодовані, у зв'язку з чим прокурор просив суд стягнути їх з ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров'я України.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров'я України витрати, понесені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 у загальній сумі 11761,45 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані суду докази відповідають вимогам ЦПК України щодо належності та допустимості доказів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому судом зазначено, що прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Національної служби здоров?я України, вбачаючи наявність порушень інтересів держави внаслідок несплати з боку відповідача витрат на лікування, які понесені закладами охорони здоров?я, які в свою чергу фінансуються за рахунок державного бюджету, діє в межах повноважень визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим судом з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурор, посилаючись на те, що відповідач завдав шкоди своїми умисними діями, не звернув увагу на ту обставину, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, за своєю природою є ненавмисним злочином.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі ст. 49 КК України. При цьому судом не встановлювалися обставини справи.
Також зазначає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор не навів належних аргументів, які б спиралися на об'єктивні дані про те, що дії відповідача порушують чи зачіпають інтереси держави в особі КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» або ж Національної служби здоров'я України.
Також вказує на порушення судом норм процесуального права, оскільки судом не розглянуто клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, не роз'яснено право на відвід.
У відзиві на апеляційну скаргу керівник Звенигородської окружної прокуратури вказує, що відповідно до листа КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» від 19.02.2025 №102/01-14 витрати лікарні на лікуванні потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_3 складають 11 761,45 грн. Кошти на лікування ОСОБА_3 витрачені за фінансування Національної служби здоров'я, згідно з договором №3139-Е421-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 28.04.2021.
Приймаючи до уваги те, що витрат на лікування потерпілого в сумі 11761,45 грн. понесені національно службою здоров'я України, та враховуючи положення ст. 1191 ЦК України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, - органом, уповноваженим на виконання функцій держави та місцевого самоврядування у спірних правовідносинах є Національна служба здоров'я України.
Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ від 16 липня 1993 року №545, визначено, що, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами, кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого, стягують в цивільному порядку за позовом, зокрема, прокурора.
Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлено, що, згідно з ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 24.12.2024 (справа №704/213/23), кримінальне провадження за №12021250360000685 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 1 ст. 286 КК України закрити на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Даною ухвалою суду встановлено, що близько 09 год. 29 хв. 22.06.2021, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним трактором марки «БЕЛАРУС» моделі «82.14» д.н.3. НОМЕР_4 , рухаючись по проїжджій частині вул. Шевченка в с. Легедзене, Звенигородського району Черкаської області, в супереч вимогам дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), діючи в порушення вимог п.16.11 ПДР України, здійснив виїзд на проїжджу частину вул. Прикордонників в с. Легедзене, яка являє собою ділянку автодороги «Н-16» сполученням Золотоноша - Черкаси-Сміла - Умань, де здійснив зіткнення із автомобілем марки «Renault» моделі «Master» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по вул. Прикордонників в напрямку від м. Умань до м. Черкаси.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «Renault» моделі «Master» д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , відповідно до висновку експерта № 05-9-01/210 від 17.06.2022 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому тіла правої стегнової кістки, який відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм трактора марки «БЕЛАРУС» моделі «82.14» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , а саме вимог п. 16.11. ПДР України, перебувають в причинному зв?язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_3 .
Відповідно до повідомлення КНП "Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради" №102/01-14 від 19.02.2025 витрати на лікування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ортопедо-травматологічному відділенні з 21.06.2021 по 02.07.2021 здійснювалися за фінансуванням Національної служби здоров'я України за програмою медичних гарантій від 28.04.2021. Кошти на лікування ОСОБА_3 в сумі 11761,45 грн. не відшкодовано.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 56 ЦПК України передбачено, що прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.
У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.
Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я (пункт 4 Порядку).
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» судам роз'яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується, згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
У справі, яка переглядається колегією суддів, прокурор в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України звернувся до суду з позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування від кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілої відповідно до статті 1206 ЦК України.
Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 01 квітня 2019 року у справі № 450/1335/15-ц (провадження № 61-33915св18), від 19 червня 2019 року у справі № 295/2579/17 (провадження № 61-33266св18), від 05 листопада 2025 року у справі №308/1463/19 (провадження № 61-17459св24).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Усі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчиняв кримінального правопорушення. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що вирішують питання про вчинення особою кримінального правопорушення.
Однією з таких підстав для закриття кримінального провадження є звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, яка регламентована ст. 49 КК України.
Закриття кримінального провадження за ст. 49 КК України є нереабілітуючою підставою, оскільки може бути застосована лише щодо тієї особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 711/4218/15-к (провадження № 51-6349км19).
Таким чином, оскільки закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 відбулося за нереабілітуючою підставою, він зобов'язаний відшкодувати витрати понесені державою в особі Національної служби здоров'я України, оскільки саме вказаний уповноважений орган здійснив оплату лікування ОСОБА_3 .
Вказане також регламентовано Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.
Щодо представництва інтересів держави прокурором, то колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги у вказаній частині є безпідставними, наявність повноважень прокурора на представництво інтересів держави було предметом перевірки судом першої інстанції та судом надано вичерпну відповідь на вказані доводи відповідача.
Щодо аргументів апеляційної скарги в частині порушення судом норм процесуального права, то колегія суддів враховує, що дійсно представник ОСОБА_1 - адвокат Колесник І.В. 02.05.2025 року звернувся до суду із заявою про призначення підготовчого засідання на іншу дату та час у зв'язку із його відрядженням.
Колегія суддів звертає увагу, що відкладення підготовчого засідання є правом суду, а не його обов'язком, при цьому зважаючи на те, що доказів про відрядження представником відповідача до суду надано не було.
У підготовчому засіданні судом у порядку пункту 1 частини 2 статті 197 ЦПК України з'ясовано наявність підстав для відводу.
Колегія суддів не вбачає порушень судом норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Оскільки судове рішення підлягає залишенню без змін, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: