09 грудня 2025 року
м. Рівне
Справа № 565/1226/25
Провадження № 22-ц/4815/1319/25
Головуючий у Вараському міському суді
Рівненської області: суддя Зейкан І.Ю.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
04 липня 2025 року в м. Вараш
Вараського району Рівненської області
Фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вараського міського суду Рівненської області від 04 липня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №01690-10/2023 від 05 жовтня 2023 року в сумі 47 100 гривень.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що за зобов'язаннями укладеного в електронній формі кредитного договору з Товариством з обмежено відповідальністю " Стар Файненс Груп" (далі - ТОВ "Стар Файненс Груп") у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка у зв'язку з отриманням ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" прав на грошову вимогу підлягала стягненню на користь кредитора в судовому порядку.
Рішенням Вараського міського суду Рівненської області від 04 липня 2025 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" 47 100 гривень заборгованості за договором №01690-10/2023 від 05 жовтня 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" понесені у справі судові витрати в розмірі 2 422,40 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" понесені у справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.
На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про те, що умови, які були викладені на веб-сайті (сторінці) кредитодавця та з якими погодився ОСОБА_1 , визначали строк кредитування не більше 25-30 днів. В особистому кабінеті веб-сервісу первинного кредитора вказувалося про те, що строк кредитування становить 25 днів. Разом з цим фактичний строк був зазначений в 117 днів, тоді як в кредитному договорі вказано 360 днів. Хоча викопіювання із застосунку первинного кредитора, в якому було відображено строк кредитування в 25 днів, надавалося до суду першої інстанції, однак воно залишено без відповідної уваги.
Відповідач стверджував про те, що саме на таку пропозицію щодо строку кредитування погоджувався при укладенні правочину.
Натомість кредитодавець вів нечесну підприємницьку практику, що свідчить про порушення положень Закону України "Про споживче кредитування" та нараховано проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування, тобто після 25 днів. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про споживче кредитування" якщо в рекламі щодо надання споживчого кредиту зазначається процентна ставка чи будь-які дані, що стосуються загальних витрат за споживчим кредитом, така реклама додатково до вимог, встановлених законодавством про рекламу, повинна містити стандартну інформацію. У стандартній інформації визначається: 1) максимальна сума, на яку може бути виданий кредит; 2) реальна річна процентна ставка; 3) максимальний строк, на який видається кредит; 4) у разі надання кредиту для придбання товарів (послуг) у формі оплати з відстроченням або з розстроченням платежу - розмір першого внеску. Стандартна інформація повинна бути зрозумілою і точною. Якщо стандартна інформація викладається в письмовому виді, вона наводиться однаковим шрифтом та відображається в основному тексті реклами. У рекламі щодо надання споживчого кредиту забороняється зазначати, що споживчий кредит може надаватися без документального підтвердження кредитоспроможності споживача (позичальника) або що кредит є безпроцентним чи надається під нуль процентів, іншу аналогічну за змістом та сутністю інформацію. У рекламі щодо надання споживчого кредиту забороняється надавати інформацію, яка вводить споживача в оману щодо потенційних наслідків укладення кредитного договору.
Отже, позичальника ввели в оману шляхом надання інформації про кредитування, яка не відповідала умовам кредитного договору. Зазначав, що на такі умови він би не погодився, якби був проінформований належним чином, оскільки такі умови його поставили би у ще більш скрутне становище через тривалий строк нарахування процентів.
Звертав увагу на те, що якби бажав довгостроковий кредит, то звернувся б до банківської установи для його отримання, адже в банках ставки кредитування є нижчими. Проте скористався короткостроковим кредитом, позаяк його влаштовував строк кредитування та термін надання кредиту. Тому до стягнення підлягало лише 19 500 гривень, з яких: 12 000 гривень за основною сумою кредиту, 7 500 гривень, - нараховані проценти за користування кредитом упродовж 25 днів кредитування за ставкою 2,5% в день.
З наведених підстав просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої суми заборгованості, зменшивши із 47 100 гривень до 19 500 гривень.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" - адвокат Усенко М.І. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення як законне і обґрунтоване - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 05 жовтня 2023 року між ТОВ "Стар Файненс Груп" та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №01690-10/2023.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 207, ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах тощо; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договором №01690-10/2024 від 05 жовтня 2023 року встановлено, що за його умовами ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 12000 гривень (п.1.1 договору), строком на 360 днів з 05 жовтня 2023 року, з кінцевим терміном повернення 28 вересня 2024 року (пункт 1.2). За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована, процентна ставка становить 2,50% в день (пункт 1.4). Кредит надавався клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи реквізити платіжної картки № 5167-80хх-хххх-9109. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами (пункт 1.6.).
З кредитного договору видно, що він відповідає законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Норми ст.ст. 526, 530, 610, 612 ЦК України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
ТОВ "Стар Файненс Груп" свої зобов'язання за кредитним договором виконало, перерахувавши на картковий рахунок відповідача 12 000 гривень, що позичальником визнається.
На підставі договору факторингу №29012024-1 від 29 січня 2024 року ТОВ "Стар Файненс Груп" передало (відступило) новому кредитору - ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за плату своє право вимоги до позичальників, в т.ч. до ОСОБА_1 , за кредитним договором №01690-10/2023 від 05 жовтня 2023 року за боргом в розмірі 47 100 гривень (з яких 12 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 35 100 гривень - за відсотками).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Згідно із ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
В матеріалах справи містяться належні та достатні докази на підтвердження набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 , сумнівів щодо цього вказані копії документів не викликають, а факт здійснення правонаступництва не оспорюється.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд попередньої інстанції погодився з обґрунтуванням позовних вимог, розрахунком заявлених до стягнення сум, зазначеними доказами, що підтверджують відповідні обставини, та висновував, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав, розмір заборгованості не спростував належними та допустимими доказами, а тому з нього слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 100 гривень.
Позичальником факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів визнається, проте як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді він заперечував строк кредитування у 117 і 360 днів, стверджуючи, що первинний кредитор щодо цієї обставини увів його в оману, здійснюючи нечесну підприємницьку практику, надавши інформацію у рекламі щодо надання споживчого кредиту строком від 25 до 30 днів, а в особистому кабінеті веб-сервісу запропонував строк для погодження у 25 днів.
Як видно із наданого відповідачем викопіювання із застосунку інформаційно-комунікаційних систем первинного кредитора (історія кредитів) за кредитним договором №01690-10/2023, статус кредиту - проданий; сума - 12000 гривень; строк - 25 днів; фактичний строк - 117 днів.
Тому колегія суддів визнає обґрунтованими доводи автора апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування заборгованості за відсотками поза межами 25 днів, адже такі дії є несправедливими у спірних правовідносин, де позичальник є споживачем фінансових послуг та слабшою стороною щодо кредитора.
Згідно із ч.8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вказував, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відсутність позову про оспорення кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Приходячи до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги покликання заявника на ч. 1 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої забороняється нечесна підприємницька практика. Так, підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (ч.2 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів").
Разом з тим згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 7 Закону України "Про споживче кредитування" стандартна інформація повинна бути зрозумілою і точною. Якщо стандартна інформація викладається в письмовому вигляді, вона наводиться однаковим шрифтом та відображається в основному тексті реклами. У рекламі щодо надання споживчого кредиту забороняється надавати інформацію, яка вводить споживача в оману щодо потенційних наслідків укладення кредитного договору.
Однак надана первинним кредитором інформація щодо строку кредитування ускладнила для пересічного споживача розуміння реальних умов користування кредитом. Очевидно, що зміст кредитного договору є перенавантаженим спеціальною інформацією, фінансовими формулами, термінологією тощо, а це об'єктивно позбавило споживача можливості належним чином оцінити фінансові наслідки. У таких умовах споживач залишився незахищеним від потенційних зловживань з боку кредитора, який має інформаційну та професійну перевагу. З огляду на це обґрунтованим та справедливим є підхід, за яким відсотки повинні нараховуватися у межах 25 днів. Такий спосіб розрахунку забезпечує передбачуваність зобов'язання для споживача, унеможливлює приховане збільшення фінансового навантаження та відповідає принципам добросовісності, прозорості та справедливості у сфері споживчого кредитування.
За цих обставин апеляційним судом приймається здійснений позичальником розрахунок, згідно з яким з нього на користь нового кредитора необхідно стягнути 19 500 гривень заборгованості за кредитним договором, з яких: тіло кредиту - 12 000 гривень; 7 500 гривень - проценти, що нараховані за ставкою 2,5 % на день упродовж 25 днів кредитування.
Підставою для зміни рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 34, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вараського міського суду Рівненської області від 04 липня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість з 47 100 (сорок сім тисяч сто) гривень до 19 500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків