Справа № 527/2277/25 Номер провадження 11-сс/814/658/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
01 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника третьої особи, щодо майна
якої вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 липня 2025 року за №12025175510000206, задоволено частково клопотання дізнавача СД ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , і накладено арешт на майно, вилучене 23 липня 2025 року під час огляду на території Сулинського заказника Кременчуцького водосховища в адміністративних межах с. Шушвалівка Кременчуцького р-ну Полтавської обл., за координатами (49.34542 Пн, 32.83321 Сх), а саме на:
«GPS»-навігатор чорного кольору марки «LOWRANCE», моделі «HPS7», 2 мисинові риболовецькі сітки з наступними параметрами: сітка №1 - довжиною 100 м, висотою 3 м, з вічком 35x35 мм, без бирки; сітка №2 - довжиною 100 м, висотою 3 м, з вічком 35x35мм, без бирки, шляхом позбавлення можливості користуватися та розпоряджатися будь-яким способом зазначеним майном, окрім можливості вчинення відповідними особами необхідних дій із вказаними предметами як речовими доказами (огляд, слідчий експеримент, призначення експертиз, експертні дослідження тощо), із поміщенням на зберігання до ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області;
свіжовиловлену рибу: чехоня - 19 одиниць, плоскирка - 31 одиниця, білизна - 1 одиниця, судак - 94 одиниці, синець - 88 одиниць, плотва - 5 одиниць, окунь - 10 одиниць, із залишенням на тимчасове зберігання ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області, (в умовах, що унеможливлюють їх псування) із можливістю подальшої її передачі потерпілій стороні в кримінальному провадженні або іншій стороні для зберігання чи реалізації.
Відмовлено в задоволенні клопотання в іншій частині.
Слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на свіжовиловлену рибу, "GPS"-навігатор та мисинові риболовецькі сітки, оскільки це майно відповідає критеріям, визначеним у п.4 ч.2 ст.167 КПК України, й накладення на нього арешту є необхідним із метою забезпечення кримінального провадження.
Водночас слідчий суддя вважав необґрунтованим клопотання в частині накладення арешту на транспортний засіб - судно з реєстраційним номером: №ЯПО 0276, дата державної реєстрації: 13 березня 2014 року, тип: «СМП-101А», довжиною 11, 75 м, шириною - 3, 02 м, із висотою борта - 1, 2 м, вказавши, що стороною обвинувачення не було надано переконливих доказів того, що цей транспортний засіб є знаряддям вчиненого проступку, чи на ньому збереглися сліди або він містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання дізнавача задовольнити, накласти арешт на майно, вилучене 23 липня 2025 року під час огляду на території Сулинського заказника Кременчуцького водосховища в адміністративних межах с. Шушвалівка Кременчуцького р-ну Полтавської обл., за координатами (49.34542 Пн, 32.83321 Сх), а саме на: транспортний засіб - судно з реєстраційним номером: №ЯПО 0276, дата державної реєстрації: 13 березня 2014 року, тип: «СМП-101А», довжиною 11, 75 м, шириною - 3, 02 м, із висотою борта - 1, 2 м, шляхом заборони власнику й володільцю користуватися ним, заборони його відчуження власником чи іншими особами на підставі довіреності власника із залишенням цього майна на території рибоприймального пункту "Прибій" у сел. Градизьк Кременчуцького р-ну Полтавської обл.; свіжовиловлену рибу: чехоня - 19 одиниць, плоскирка - 31 одиниця, білизна - 1 одиниця, судак - 94 одиниці, синець - 88 одиниць, плотва - 5 одиниць, окунь - 10 одиниць, шляхом заборони користування, відчуження власнику чи іншим особам та з подальшою реалізацією свіжовиловленої риби до рибо-приймального пункту для її подальшої реалізації; «GPS»-навігатор чорного кольору марки «LOWRANCE», моделі «HPS7», 2 мисинові риболовецькі сітки з наступними параметрами: сітка №1 - довжиною 100 м, висотою 3 м, з вічком 35x35 мм, без бирки; сітка №2 - довжиною 100 м, висотою 3 м, з вічком 35x35мм, без бирки, шляхом заборони власнику та володільцю користуватися майном із залишенням його в камері речових доказів ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області та шляхом заборони відчуження майна власником чи іншими особами на підставі його довіреності. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: вказане вище судно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на нього належить накласти арешт на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України; в кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих дій, експертиз, у тому числі із залученням вказаного вище судна; є наявними ризики втрати доказів вчинення кримінального правопорушення, що виправдовує застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження; обмеження права власності є розумними та співмірними завданням кримінального провадження.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення адвоката проти задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Заходами процесуального примусу, пов'язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України (ч.1 ст.173 КПК України).
На підставі ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та спеціальної конфіскації майна ; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися й у клопотанні дізнавача/слідчого/прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що Підрозділом дізнання ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 липня 2025 року за №12025175510000206, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, в межах якого розслідуються обставини здійснення рибалками 23 липня 2025 року приблизно о 05 годині 50 хвилин в адміністративних межах с. Шушвалівка Кременчуцького р-ну Полтавської обл. в природно-заповідному фонді "Сулинський" на водоймі Кременчуцького водосховища вилову риби забороненими знаряддями лову (а.п.7).
Як убачається зі змісту договору фрахтування судна №4 від 10 квітня 2021 року та суднового білету власником судна з реєстраційним номером: №ЯПО 0276, про арешт якого порушується питання в апеляційній скарзі, є ОСОБА_9 та на підставі вказаного вище договору вона передала це судно в оренду ТОВ "Риболовний Альянс" для здійснення промислового вилову риби на строк до 31 грудня 2031 року (а.п.54, 65).
На думку колегії суддів, у клопотанні про арешт майна та апеляційній скарзі не обґрунтовано та під час їх розгляду дізнавачем і прокурором не доведено обставин необхідності застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження щодо вилученого судна з реєстраційним номером: №ЯПО 0276, у той час як тягар доведення існування зазначених обставин КПК України покладає на сторону обвинувачення.
Так, апелянтом не доведено, що за обставин цього кримінального провадження арешт судна є єдиним можливим засобом дослідження і збереження згаданого матеріального об'єкта, а також не наведено конкретні дані та обставини, котрі би свідчили про ризики, передбачені абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, щодо вилученого судна.
Будь-яких обґрунтувань та доказів, які би підтверджували зворотне, прокурором у суді апеляційної інстанції наведено не було, при тому, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється більше 4 місяців.
Водночас перевіркою матеріалів провадження встановлено, що 23 липня 2025 року дізнавачем було оглянуто в ході слідчої дії судно з реєстраційним номером: №ЯПО 0276, зафіксовано його детальні характеристики та матеріальні об'єкти, що в ньому знаходились, у протоколі огляду з фототаблицею, а також інші істотні й необхідні для кримінального провадження обставини, в тому числі пов'язані з цим плавзасобом (а.п.11-16).
У той же час, із урахуванням того, що предметом розслідуваного кримінального правопорушення в цьому кримінальному провадженні є риба певних порід, а в протоколі огляду з фототаблицею стороною обвинувачення було зафіксовано всі істотні й необхідні для кримінального провадження обставини, пов'язані із указаним вище плавзасобом, стороною обвинучаення не доведено необхідність накладення арешту на цей плавзасіб та не підтверджено, для яких потреб досудового розслідування щодо нього необхідне вжиття заходу забезпечення кримінального провадження.
Так, стороною обвинувачення не надано жодних даних, які би свідчили про те, що із наведеним вище судном заплановано проведення слідчих дій, зокрема, що призначено експертизу із його залученням.
У судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтвердив те, що з цим судном не проводились слідчі дії, а слідчий експеримент здійснювався із залученням іншого водного транспортного засобу.
В апеляційній скарзі не вказано, яку експертизу зі згаданим вище судном необхідно провести, не надано постанови про її призначення в кримінальному провадженні.
У клопотанні ж дізнавача йдеться про необхідність проведення екологічної експертизи.
Екологічна експертиза - це науково-обґрунтований аналіз впливу господарської діяльності, технічних проєктів та технологічних процесів на довкілля.
У той же час, дізнавачем не наведено обгрунтувань, що вилучений плавзасіб має бути об'єктом дослідження.
Одночасно слід зазначити, що з аналізу положень глави 17 КПК України вбачається, що сама лише наявність ознак речового доказу не є безумовною і достатньою підставою для обмеження права особи на володіння, розпорядження і користування належним їм на праві власності майном шляхом його арешту.
Стороною обвинувачення не обґрунтовано, яким чином незастосування арешту майна може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, не вмотивовано розумність та співрозмірність обмеження права власності ОСОБА_9 завданням кримінального провадження.
При цьому, дізнавачем і прокурором не зазначено та не доведено, для встановлення яких саме обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, має значення вказане вище судно, належним чином не мотивовано мету його зберігання за критерієм речового доказу.
Доводів щодо неправильності накладення слідчим суддею арешту на мисинові сітки, "GPS"-навігатор та свіжовиловлену рибу, які би підлягали перевірці в апеляційному порядку, апеляційна скарга не містить. Зміст ухвали слідчого судді, зокрема, сформульованої резолютивної частини свідчить про те, що слідчим суддею було накладено арешт на це майно у спосіб, у який зазначено в апеляційній скарзі.
Урахувавши наведене вище, колегія суддів, як наслідок, не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 30 липня 2025 року - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4