Справа № 531/1420/21 Номер провадження 22-ц/814/4595/25Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
02 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 адвоката Калінчука Володимира Вікторовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Білогородської сільської ради про відібрання та повернення дитини,-
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що між ним та ОСОБА_2 місце проживання їх дітей врегульовано нотаріально посвідченим договором, проте відповідачка, з його згоди, тимчасово забравши дітей 11 червня 2021 року, в обумовлений строк - до 20 червня 2021 року, їх не повернула.
Просив суд негайно відібрати у відповідачки малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути її за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
21 грудня 2023 року рішенням Карлівського районного суду Полтавської області, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
15 січня 2025 року постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калінчука В. В. задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 22 травня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У березні та квітні 2025 року до апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Калінчука В.В. надійшла заява про забезпечення позову (з уточненням) у справі шляхом зобов'язання відповідачки ОСОБА_4 забезпечити явку дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Служби у справах дітей Бучанської районної державної адміністрації Київської області за адресою: проспект Перемоги, 126, місто Київ, 03115, з метою проведення зустрічі із батьком - ОСОБА_1 , та відновлення емоційного контакту батька з дитиною; зобов'язати ОСОБА_4 надати можливість ОСОБА_1 на спілкування з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши тимчасовий порядок зустрічей протягом двох місяців з моменту прийняття судом ухвали про забезпечення позову: щотижня з 17 год. п'ятниці до 13 год. неділі; під час шкільних канікул - на умовах, визначених судом, але не менше 50 % часу канікул.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року вищевказану ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Протоколом розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Чумак О.В., судді: Дряниця Ю.В., Пилипчук Л.І.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 Постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання».
Положеннями ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, законодавець чітко визначив межі для забезпечення позову - як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Як вбачається з Єдиного Державного реєстру судових рішень, постановою Полтавського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 531/1420/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2023 року залишено без змін.
Отже, на момент надходження до суду апеляційної інстанції для повторного розгляду заяви про забезпечення позову, на підставі постанови Верховного Суду від 01.10.2025, розгляд цивільної справи № 531/1420/21 було завершено прийняттям постанови Полтавського апеляційного суду від 14.10.2025.
Таким чином, підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Калінчука Володимира Вікторовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Білогородської сільської ради про відібрання та повернення дитини відсутні.
Керуючись ст.ст. 149-151, 259, 381 ЦПК України,
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Калінчука Володимира Вікторовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування Бучанської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Білогородської сільської ради про відібрання та повернення дитини відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.В. Чумак
Судді: Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук