Справа № 551/422/25 Номер провадження 11-кп/814/1523/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
01 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12025170550000108 за апеляційною скаргою прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 на вирок Шишацького районного суду Полтавської області від 08 травня 2025 року,
Цим вироком щодо ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бухуни та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, маючої чотирьох неповнолітніх дітей, несудимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.117 КК України, затверджена угода про примирення від 01 травня 2025 року з потерпілим ОСОБА_10 .
ОСОБА_9 визнана винуватою та засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.117 КК України, до узгодженого сторонами покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Згідно з вироком, ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
31 січня 2025 року близько 07 год. 30 хв. обвинувачена, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , будучи вагітною не менш як на 37-38 тижні внутрішньоутробного розвитку та свідомо приховуючи це від оточуючих, не перебуваючи на відповідному обліку у лікарів, маючи реальну можливість звернутися до медичного закладу, відчувши настання пологів, прийняла рішення народжувати самостійно та направилася до приміщення котельні.
В приміщенні котельні ОСОБА_9 самостійно народила доношену, життєздатну, зрілу дитину чоловічої статі без вад розвитку несумісних із життям, вагою 2 кілограми 470 грамів, довжиною тіла 47 сантиметрів, яку умисно вбила, перекривши доступ дитині до кисню.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції через істотні порушення закону під час затвердження угоди про примирення.
При цьому зазначає, що суд першої інстанції належним чином не врахував підвищену суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення та наявність публічного інтересу.
Зауважує, що під час розгляду кримінального провадження судом не встановлено виконання ОСОБА_10 будь-якого обов'язку по відношенню до новонародженого, що передбачені як юридичними, так і загальноприйнятними моральними нормами.
Стверджує, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 навіть не знають, де похована дитина.
Вважає, що ухвалюючи рішення про можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції не врахував тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків.
Вказу, що судом не досліджено матеріали, що характеризують особу обвинуваченої та не з'ясовано можливість її виправлення тез відбування покарання.
Зауважує, що ОСОБА_9 не виявляла ознак щирого каяття та усвідомлення негативних наслідків своїх дій ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду кримінального провадження судом.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування захисника про законність та обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що передбачено п.3 ч.1 ст.409 КПК України.
Згідно з приписами ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.
При здійсненні кримінального провадження на підставі угод суди зобов'язані забезпечувати точне й неухильне застосування чинного законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, положеннями інших нормативно-правових актів України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також враховувати практику Європейського суду з прав людини та висновки Верховного Суду.
Приписами ст.469 КПК України передбачено, що угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).
Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов'язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.
Якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим із числа осіб, визначених статтею 44 цього Кодексу.
Водночас колегія суддів враховує положення статті 59 КПК України, відповідно до яких у разі, якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Однак, у кримінальних провадженнях, в яких заподіяно смерть потерпілому, такого учасника провадження, як законний представник, немає.
За змістом закону, право на примирення це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов'язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов'язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.
Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер. Це також випливає з законодавчого визначення смерті відповідно до статті52 Закону України від 19листопада1992року №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я», за якою моментом незворотної смерті людини є момент смерті її головного мозку або її біологічна смерть.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №439/397/1740 зазначила, що у випадку вчинення кримінального правопорушення зі смертельними наслідками, потерпілого в кримінально-правовому розумінні на момент вирішення питання про відшкодування шкоди фізично вже не існує.
Отже, смерть як припинення існування одного з правомочних суб'єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим унеможливлює укладення угоди про примирення.
Втрата життя людини, яке відповідно до статті3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об'єктом кримінально-правової охорони, не підлягає відшкодуванню. Життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті.
Якщо потерпілого (жертви кримінального правопорушення) фізично немає, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для угоди про примирення.
Зі змісту оскаржуваного рішення видно, що внаслідок вчиненого ОСОБА_9 злочину настала смерть новонародженої дитини - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що унеможливлює укладення угоди про примирення між обвинуваченою та ОСОБА_10 .
Відповідно до приписів ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії судового провадження, останнє продовжується у загальному порядку.
Цих законодавчих приписів суд першої інстанції не дотримався.
Наведені порушення кримінального процесуального закону відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку на підставі угоди про примирення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст.415 КПК України.
Під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора та у разі, якщо під час нового розгляду в суді першої інстанції винуватість особи у його вчиненні буде доведено в установленому законом порядку, вирішити питання щодо передбаченої кримінальним законом відповідальності.
Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 412, 474 та 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Шишацького районного суду Полтавської області від 08 травня 2025 року щодо ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження №12025170550000108 в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4