Житомирський апеляційний суд
Справа №272/770/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Номер провадження №11-кп/4805/845/25
Категорія п. 4 ч.2 ст.115 КК України Доповідач ОСОБА_4
09 грудня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі::
головуючого - судді: ОСОБА_4 ,
суддів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
секретаря с/з ОСОБА_7 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024060480000431 за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2024 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_10 за п.4 ч.2 ст.115 КК України,
Цим вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Норильськ Красноярського краю рф, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_12
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років.
Початок строку відбування призначеного покарання ОСОБА_10 ухвалено обчислювати з 21 жовтня 2024 року.
Арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03.05.24 на спортивні штани чорного кольору із плямами речовини бурого кольору, які поміщено до паперового конверта- скасовано.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_10 залишено попередній - тримання під вартою, але не довше ніж на два місяці з дня ухвалення вироку.
Зараховано ОСОБА_10 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 30.04.24 до 20.10.24 з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Питання про речові докази судом вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Згідно вироку, 29 квітня 2024 року близько 20 години ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та його мати ОСОБА_13 знаходилися за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У цей день, час та місці між ними на ґрунті довготривалих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_13 .
Після цього ОСОБА_10 , реалізуючи свій злочинний умисел, з метою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з особливою жорстокістю, підвівся та підійшов до своєї матері ОСОБА_13 , яка лежала на дивані, стягнув її з дивана на підлогу та почав наносити численні удари кулаками, ногами по голові, тулубу останній, долаючи у такий спосіб волю потерпілої до опору, нанісши не менше 40 ударів.
Далі ОСОБА_10 , не припиняючи свої злочинні дії, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їхні суспільно-небезпечні наслідки, у тому ж місці та через невеликий проміжок часу за вказаних обставин взяв до руки ніж та його гострим кінцем почав наносити удари по правій гомілці ОСОБА_13 , нанісши не менше 3 ударів та заподіявши останній колото-різані рани правої гомілки, які супроводжувалися болем для потерпілої ОСОБА_13 та кровотечою.
Продовжуючи свої злочинні дії, цим же ножем почав різати по черзі праву та ліву гомілки матері, заподіявши таким чином не менше 4 різаних ран, які супроводжувалися болем для потерпілої ОСОБА_13 та кровотечою.
У подальшому у цьому ж місці та за невеликий проміжок часу ОСОБА_10 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство своєї матері ОСОБА_13 , вчинене з особливою жорстокістю, взяв сокиру та нею наніс не менше двох ударів по лівій та правій гомілці матері, заподіявши рубані рани, що супроводжувалися болем для потерпілої ОСОБА_13 та кровотечою.
Продовжуючи свої злочинні дії, 30 квітня 2024 року близько 8 години, ОСОБА_10 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи за місцем свого проживання, тобто за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство своєї матері ОСОБА_13 , вчинене з особливою жорстокістю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їхні суспільно-небезпечні наслідки, взяв посуд із невстановленою слідством алкогольною речовиною, повернувся до лежачої на підлозі матері ОСОБА_13 та, поставивши ногу на груди, залив їй в ротову порожнину рідину, яка вміщувала етиловий спирт. Не припиняючи свої злочинні дії, ОСОБА_10 тією ж, що і раніше сокирою почав наносити удари по лівій верхній кінцівці матері ОСОБА_13 , у такий спосіб ампутувавши її на рівні ліктьового суглобу, заподіявши при цьому потерпілій фізичного болю та кровотечу. Після цього взяв сокиру та гострим краєм металевої частини сокири наніс удари по шиї ОСОБА_13 , ампутувавши голову та шию на рівні нижньої частини шиї.
У результаті своїх злочинних дій ОСОБА_10 заподіяв ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді: підшкірної гематоми навколо правого ока, двох забійних ран лобної ділянки праворуч, синця лівої бокової поверхні тулубу, синця задньої поверхні тулубу, двох синців обох сідниць, синця ділянки лівого колінного суглобу, восьми синців лівого плеча, трьох синців правої кисті та правого передпліччя, двох синців правого плеча, двох синців правого надпліччя, синця ділянки правого плечового суглобу, синця лівої гомілки, саден ділянки лівого колінного суглобу, розтрощення лівого надколінника, саден лівої гомілки, синця лобкової ділянки справа, синця правої гомілки, двох саден ділянки правого колінного суглобу, садна правої гомілки, крововиливів в м'які тканини голови, крововиливу під тверду мозкову оболонку, крововиливів під м'яку мозкову оболонку, закритого перелому грудини, крововиливів в корені обох легенів, численних (28-ми) переломів ребер по багатьох анатомічних лініях, крововиливу в лівий купол діафрагми, різаної рани ділянки лівого колінного суглобу, різаних ран лівої гомілки, різаної рани правої гомілки, колото-різаних ран правої гомілки, рубаної рани лівої гомілки, рубаної рани ділянки правого колінного суглобу з розрубом зовнішньої кісткової пластинки надколінника, двох рубаних ран та садна передньої грудної стінки, рубаної рани ділянки лівого плечового суглобу, травматичної ампутації лівого передпліччя на рівні ліктьового суглобу, травматичної ампутації голови та шиї на рівні нижньої частини шиї, які супроводжувались болем та кровотечою, що у своїй сукупності є поєднаною травмою тіла, яка ускладнилась розвитком комбінованого шоку, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_13 настала внаслідок поєднаної травми тіла у вигляді численних переломів ребер, перелому грудини, крововиливів під оболонки головного мозку, множинних ран кінцівок, а також травматичної ампутації голови та травматичної ампутації лівої верхньої кінцівки, що ускладнились розвитком комбінованого шоку.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного судом покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого через м'якість. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений наніс матері 40 ударів тупими твердими предметами, 4 удари ріжучим предметом, 3 удари колюче-ріжучим предметом та 10 ударів рубаючим предметом. Ці удари наносились потерпілій не менше ніж за 12 годин до настання смерті і весь цей проміжок часу вона було жива.
Також суд залишив поза увагою спосіб вбивства, пов'язаний із спричиненням потерпілій ОСОБА_13 сильного фізичного болю та особливих фізичних страждань: першими потерпілій відрізалися ноги і це було задовго до настання смерті. Цей проміжок обраховувався годинами. Вже безпосередньо перед смертю потерпілій були відрубано руку та голову.
Зазначає, що обвинувачений свою вину у скоєному визнав частково, у скоєному не розкаявся, належної критичної оцінки своїм діям не надав.
Разом з тим, кримінальне правопорушення вчинив у стані алкогольного сп'яніння, за декількох обставин, які обтяжують його покарання.
Крім того, після вчинення кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_10 намагався приховати свої злочинні дії, шляхом спалювання ампутованих частин тіла потерпілої та не допускав працівників поліції до будинку.
Разом з тим просить провести часткове дослідження обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме протокол огляду місця події від 30.04.24 з фототаблицею до нього та висновок судово-медичної експертизи № 32 від 30.05.24.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу з доповненнями, обвинуваченого, який не заперечив проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями, захисника обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями, провівши часткове судове слідство, у відповідності до положень ст.23 КПК України повторно дослідивши письмові докази, які просив прокурор в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які прокурором не оскаржуються. Кваліфікація дій ОСОБА_10 за п.4 ч.2 ст.115 КК України в апеляційній скарзі з доповненнями прокурором також не оскаржується. Тому в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2,7 КПК України функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому, із додержанням усіх вимог чинного законодавства, вирішенні поданих апеляційних скарг.
За змістом ст.404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.
Вирішуючи в даному випадку питання щодо справедливості обраного ОСОБА_10 покарання, апеляційний суд повинен перевірити, чи було дотримано приписи статей 50,65 КК України, і в разі встановлення порушень усунути їх у процесуальний спосіб.
Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання, при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків). Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об'єктивні та суб'єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що цих вимог закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку дотримано не було.
Призначаючи покарання ОСОБА_10 суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проживав з вбитою ним матір'ю, за місцем проживання характеризувався як такий, на якого компрометуючі матеріали у Андрушівській міській раді відсутні, 26.04.24 мешканці зверталися зі скаргою на протиправну поведінку ОСОБА_10 до міського голови, має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, та наявність обставин, що обтяжують покарання, - вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, при визначенні виду та строку покарання суд першої інстанції врахував, що обвинувачений раніше ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався, є 50-річним чоловіком, що фактично нівелює різницю між визначенням кінцевого строку покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічним позбавленням волі, взявши до уваги, що при призначенні найбільш суворого виду покарання суд має обговорити можливість призначення менш суворого покарання, а достатніх підстав для призначення найбільш суворого виду покарання (раніше не те що не вчиняв насильницьких злочинів, але й взагалі ніколи не притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності, тобто ніколи не був суспільно небезпечним) суд не мав.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному конкретному випадку обвинуваченому ОСОБА_10 за вчинений злочин повинно бути призначено покарання виключно у виді позбавлення волі на певний строк, яке буде відповідати обставинам справи, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, буде достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових злочинів.
З такою позицією суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на те, що при призначенні ОСОБА_10 покарання за скоєння злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, суд належним чином не проаналізував дані, наявні у кримінальному провадженні, які мають правове значення при виборі заходу примусу, і по суті не вмотивував, чому вважає за можливе досягти мети покарання при його призначенні саме у виді позбавлення волі на певний строк.
Відповідно до ст.3 Конституції України життя людини визнано найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя.
Разом з цим, за вчинення особливо тяжкого злочину - вбивства, передбаченого ч.2 ст.115 КК України (у тому числі у пункті 4, який інкриміновано ОСОБА_10 ), законодавцем, крім строкового позбавлення волі, передбачено і найбільш суворе покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, тобто лише тоді, коли воно встановлене у санкції статті, за якою засуджується особа (лише за вчинення злочинів, за які визначено покарання у виді довічного позбавлення волі), якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
Таким чином, покарання у виді довічного позбавлення волі встановлюється лише за вчинення особливо тяжких злочинів. У ч.6 ст.12 КК України прямо зазначено, що злочин, за який передбачається покарання у виді довічного позбавлення волі, є особливо тяжким.
Як вбачається з роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного і однакового застосування вказаної норми, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «2 від 7 лютого 2003 року Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи, довічне позбавлення волі призначається лише у випадках, спеціально передбачених КПК України, і за умови, що суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання повинно мотивуватись у вироку з обов'язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк.
Тобто обставиною, яка зумовлює призначення довічного позбавлення волі й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи злочинця. Вона визначається сукупністю усіх зібраних у справі даних, що стосуються вчиненого злочину, особи винного й обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. На таку небезпеку можуть, зокрема, вказувати: наявність у вчиненому діянні декількох з альтернативно передбачених диспозицією ознак відповідного складу злочину; відсутність обставин, що пом'якшують покарання тощо.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що покарання у виді довічного позбавлення волі є таким видом покарання, що застосовується у випадках, коли необхідність пожиттєвої ізоляції особи від суспільства обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключною небезпечністю особи винного.
В даному конкретному випадку суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_10 за п.4 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років, в повній мірі не врахував особливу жорстокість, яка була застосована обвинуваченим під час вбивства власної матері, та не врахував реальних обставин вчиненого злочину та особу обвинуваченого та те, що зазначений злочин відповідно до ч.6 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та є тим випадком, спеціально передбаченим КК України, коли призначається довічне позбавлення волі.
Також суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_10 не врахував виняткову суспільну небезпеку ОСОБА_10 , який позбавив життя власну матір шляхом заподіяння їй численних тілесних ушкоджень різними предметами, у тому числі прижиттєво ампутувавши їй сокирою спершу руку, а потім голову.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в даному провадженні мало місце спричинення ОСОБА_10 особливих фізичних страждань (спершу - ампутація кінцівки, а потім - прижиттєва ампутація голови потерпілої), особливих психічних страждань, які проявилися у заподіянні різних травм протягом тривалого періоду часу (близько 12 годин), використання ОСОБА_10 різних знарядь вчинення злочину (ніж, сокира), примушування потерпілої пити алкоголь (заливання його в рот). При цьому ОСОБА_10 усвідомлював стан потерпілої та її вік (1940 р.н.), яка була його матір'ю).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 32 від 30.05.24 р. експерт вважає, що послідовність заподіяння тілесних ушкоджень була наступною: спочатку, за кілька годин до настання смерті, були заподіяні тілесні ушкодження гострими предметами в ділянці нижніх кінцівок та твердим тупим предметом (предметами), що запустили розвиток комбінованого шоку; в подальшому було спричинено спершу травматичну ампутацію лівого передпліччя, а потім травматичну ампутацію голови, котрі посилили шок. Травматичні ампутації лівої верхньої кінцівки та голови спричинялись багатьма ударами рубаючим предметом не одномоментно, а в якийсь проміжок часу (в межах кількох годин). В момент, коли розділявся спинний мозок, потерпіла була вже мертвою. Після отримання тілесних ушкоджень у вигляді синців, саден, різаних та колото-різаних ран, а також рубаних ран кінцівок потерпіла могла виконувати активні дії (повзати, говорити, тощо). Після отримання тілесних ушкоджень у вигляді переломів ребер та грудини, а також травматичних ампутацій - виконання активних дій виключається. Через значну кількість тілесних ушкоджень, в тому числі численних переломів ребер та численних ран, експерт вважає, що в момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла відчувала сильний фізичний біль та особливі страждання. На думку експерта, за умови своєчасного надання спеціалізованої та кваліфікованої медичної допомоги врятувати життя потерпілій було б не можливо.
При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_13 , 1940 р.н., виявлені тілесні ушкодження у вигляді: підшкірної гематоми навколо правого ока, забійних ран (2-х) лобної ділянки праворуч, синця лівої бокової поверхні тулубу, синця задньої поверхні тулубу, синців (2-х) обох сідниць, синця ділянки лівого колінного суглобу, синців (8-ми) лівого плеча, синців (3-х) правої кисті та правого передпліччя, синців (2-х) правого плеча, синців (2-х) правого надпліччя, синця ділянки правого плечового суглобу, синця лівої гомілки, саден ділянки лівого колінного суглобу, розтрощення лівого надколінника, саден лівої гомілки, синця лобкової ділянки справа, синця правої гомілки, саден (2-х) ділянки правого колінного суглобу, садна правої гомілки, крововиливів в м'які тканини голови, крововиливу під тверду мозкову оболонку, крововиливів під м'яку мозкову оболонку, закритого перелому грудини, крововиливів в корені обох легенів, численних (28-ми) переломів ребер по багатьох анатомічних лініях, крововиливу в лівий купол діафрагми що утворилися від не менше 40-а контактів з твердим тупим предметом (предметами) незадовго до настання смерті (час обчислюється годинами); різаної рани ділянки лівого колінного суглобу, різаних ран лівої гомілки, різаної рани правої гомілки що утворилися від не менше 4-х контактів з ріжучим предметом незадовго до настання смерті (час обчислюється годинами); колото-різаних ран правої гомілки що утворилися від не менше 3-х контактів з колюче-ріжучим предметом незадовго до настання смерті (час обчислюється годинами); рубаної рани лівої гомілки, рубаної рани ділянки правого колінного суглобу з розрубом зовнішньої кісткової пластинки наколінника що утворилися від не менше 2-х контактів з рубаючим предметом незадовго до настання смерті (час обчислюється годинами); травматичної ампутації голови та шиї на рівні нижньої частини шиї, рубаних ран (2-х) та садна передньої грудної стінки, рубаної рани ділянки лівого плечового суглобу, травматичної ампутації лівого передпліччя на рівні ліктьового суглобу що утворилися від не менше 8-ми контактів з рубаючим предметом незадовго до настання смерті (час обчислюється хвилинами та годинами). Оскільки всі вищевказані тілесні ушкодження після їх заподіяння супроводжувалися болем та кровотечею, їх доцільно розглядати як складові поєднаної травми тіла, що утворилась від ударної дії предметів з різною травмуючою поверхнею, в швидкій послідовності одне за одним, в один умовний проміжок часу, ускладнилась розвитком комбінованого шоку, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть потерпілої настала внаслідок поєднаної травми тіла у вигляді численних переломів ребер, перелому грудини, крововиливів під оболонки головного мозку, множинних ран кінцівок, а також травматичної ампутації голови та травматичної ампутації лівої верхньої кінцівки, що ускладнились розвитком комбінованого шоку.
Під час слідчого експерименту ОСОБА_10 сам вказував, що бив матір, заливав у горло бражку, наступив їй на груди та проломав їх, відрубав їй руку, яку кинув у піч, та голову.
Також після ампутації голови ОСОБА_10 продовжив відрізати жертві кінцівки. Зокрема за даними протоколу огляду місця події від 30.04.24 з фототаблицею до нього, при проведенні якого зафіксовано місце скоєння злочину: у кімнаті на підлозі виявлено оголений труп потерпілої, 1940 р.н., без обох ніг нижче коліна, без лівої руки на рівні вище ліктя та без голови; у цій же кімнаті виявлено та вилучено кочергу із залишками речовини бурого кольору; у кімнаті № 3 біля вмонтованої у стіну будинку печі (під топкою) виявлено та вилучено обгорілу ампутовану голову, а з самої печі вилучено ліву руку, підлога у цій кімнаті вкрита водою та вологим пір'ям.
Апеляційний суд звертає увагу, що потерпілій було заподіяно не менше 40 ударів тупими предметами, 4 удари ріжучим предметом, 3 удари колючо-ріжучим та 10 ударів рубаючим предметом. Удари потерпілій було спричинено не менше, ніж за 12 годин до настання смерті, і весь цей проміжок часу вона була жива. Безпосередньо перед смертю потерпілій було відрубано прижиттєво спершу руку, а потім голову. Наявні на відрубаній голові потерпілої сліди обпалювання вказують на спрямованість дій засудженого приховати вчинений злочин.
З акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 47 від 30.04.24, вбачається, що при освідуванні ОСОБА_10 30.04.24 о 15 год. 00 хв. останньому діагностовано стан алкогольного сп'яніння (результати тестів о 14.00 - 1,36‰, о 14.20 - 1,31‰).
Відповідно до акту спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів для направлення на примусове лікування №Д-50 від 04.06.24 ОСОБА_10 діагностовано психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, вживання зі шкідливими наслідками. На момент огляду лікування не потребує. Під час огляду ОСОБА_10 лікарям вказав, що вживає алкоголь з 16 років, п'є до 0,7-1 л горілки за добу 2-3 рази на тиждень.
Згідно висновку амбулаторної судової психіатричної експертизи № 28-2024 від 04.06.24р. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в момент вчинення кримінального правопорушення виявляв ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок зловживання алкогольними напоями (F 10.71 МКХ-10). Перебував у стані простого алкогольного сп'яніння. ОСОБА_10 в момент вчинення злочину в тимчасовому розладі психічної діяльності не перебував. Перебував у стані простого алкогольного сп'яніння. ОСОБА_10 на даний час виявляє клінічні ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок зловживання алкогольними напоями, стан компенсації (F 10.71 МКХ-10). ОСОБА_10 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_10 не потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру. При оцінці психічного стану ОСОБА_10 експерти обґрунтовують та мотивують свої висновки тим, що ОСОБА_10 в ясній свідомості, орієнтований всебічно. Спроможний до мовного спілкування, на питання відповідає розгорнуто, по суті. Мова з побутовим словниковим багажем, у висловлюванні думок не утруднюється. Судження поверхневі, примітивні. Розуміє мету огляду. Візуальний контакт не підтримує. Відчуття дистанції збережене. Не заперечує зловживання алкогольними напоями, бравує тим, що може випити, повідомив, що алкоголь вживає з 16 років, «більше пив ніж не пив... залежність була..., десь ділась, бо нема...». Темп психічної діяльності звичайний. Увага дещо утрудненого переключення. Пам'ять грубо не порушена - хронологічно висвітлив свій життєвий шлях. Мислення в'язке, ґрунтовне, конкретного типу. Інтелект невисокий, але відповідає віковому варіанту норми та способу життя. Добре орієнтується в побутових та життєвих питаннях. Порушень в сфері сприйняття та маячіння не виявляє. Настрій рівний. Відмічається нестійкість емоційних реакцій, зниження вольового контролю поведінки за алкогольним типом, ознаки алкогольної деградації, але при фрустрації може себе стримати, поведінку намагається контролювати. Усвідомлює норми соціальної поведінки, відрізняє дозволені дії від недозволених. Критика до власної алкоголізації знижена. Спадковість психопатологічно обтяжена, батьки зловживали алкоголем. Молодший з 2-х дітей. За життя нічим особливим не хворів. Освіта середня-спеціальна, служив в армії, розлучений. Працював на різних роботах. За місцем проживання характеризується формально. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. На обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває. Зі слів - алкогольні напої вживає з 16 років, часто. Згідно висновку спеціальної медичної комісії КНП «ОМСЦ» ЖОР: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, вживання зі шкідливими наслідками, на момент огляду примусового лікування не потребує. Під час досудового слідства ОСОБА_10 розповідав про події, які відбувалися в той день згідно власної версії. При психіатричному огляді ОСОБА_10 виявляє клінічні ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок зловживання алкогольними напоями, стан компенсації, у вигляді примітивності та поверхневості суджень, дещо утрудненого переключення уваги, в'язкого, ґрунтовного, конкретного типу мислення, нестійкості емоційних реакцій, вивертливості, зниження вольової регуляції поведінки за алкогольним типом, ознак алкогольної деградації, зниженої критики. Дані клінічні ознаки відповідають шифру F10.71 міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду. Однак вищевказані зміни зі сторони психіки у ОСОБА_10 не досягають ступеня тяжкого психічного розладу, лежать в межах патології характеру та не позбавляють його здатності на даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними (перебуває в ясній свідомості, спілкування з ним носить продуктивний характер, по суті відповідає на питання, виявляє послідовність мислення, достатньо розвинуті аналітико-синтетичні функції, достатній рівень пам'яті та інтелекту, добре орієнтується в судово-слідчій ситуації). Згідно матеріалів кримінального провадження у комісії не має підстав вважати, що і на період часу, до якого відноситься інкримінований йому протиправний вчинок, ОСОБА_10 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Вчинок, який йому інкримінують, потребував від нього послідовних, цілеспрямованих дій, був пролонгованим у часі. Під час скоєння злочину перебував у стані простого алкогольного сп'яніння.
При цьому, не встановлено жодної обставини, яка б пом'якшувала ОСОБА_10 покарання, а обтяжуючих обставин було встановлено три, а саме: - вчинення злочину щодо особи похилого віку, особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, вину у вчиненому злочині визнав частково, у скоєному не розкаявся, належної критичної оцінки своїм діям не дав.
За таких обставин суд першої інстанції, на думку колегії суддів, повинен був призначити обвинуваченому за п.4 ч.2 ст.115 КК України найсуворіше покарання у виді довічного позбавлення волі, але, незважаючи на справедливість саме такого покарання, суд першої інстанції цього не зробив, обмежившись посиланням на достатність покарання у виді позбавлення на певний строк, вік обвинуваченого (50 років) та те, що він не притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності, тобто ніколи не був суспільно небезпечним, та не давши відповідь на питання, що саме вплинуло на його рішення про можливість застосувати позбавлення волі на певний строк, що в даному випадку суперечить принципу справедливості, який є однією із ключових засад всієї системи права, й особливе місце посідає цей принцип у кримінальному праві, де однією із складових принципу справедливості виступає співрозмірність вчиненого особою злочину та призначеного за нього покарання.
На думку колегії суддів, наведений вище аналіз встановлених обставин, свідчить про виняткову суспільну небезпеку ОСОБА_10 , який з особливою жорстокістю позбавив життя власну матір шляхом заподіяння їй численних тілесних ушкоджень різними предметами, у тому числі прижиттєво ампутувавши їй сокирою спершу руку, а потім голову, а його відношення до скоєного свідчить про жорстокість та винятковий цинізм, саме тому останній підлягає постійній ізоляції від суспільства, якою відповідно до положень Кримінального кодексу України є довічне позбавлення волі, яке буде необхідним і справедливим за вчинений ним злочин.
Також на підвищену суспільну небезпечність ОСОБА_10 вказує його неадекватна поведінка після вчинення злочину, який бігав повністю оголений біля будинку з сокирою в руках, вибив шибки, забивав вікна дошками, не допускав працівників поліції до будинку.
Крім того, згідно заяви жителів вулиці Рильського, Ботаніча м. Андрушівка, адресовану Андрушівському міському голові вбачається, що громадянин ОСОБА_10 протягом квітня місяця щоденно своєю неадекватною поведінкою, психологічно та морально тероризує жителів їхньої та суміжних вулиць, їхніх дітей та перехожих, яка виражається у нецензурній лайці, образливому чіплянні до громадян, насильством із заподіянням тілесних ушкоджень, проявом безсоромності чи грубої непристойності (знімання штанів та показування непристойних місць), кидання камінням по перехожим, залякуванням, погрожуванням ножем та іншими провокаційними діями. Неодноразово звертались до працівників поліції, які не прийняли відповідних заходів, оскільки по їх прибуттю ОСОБА_10 з будинку не виходив.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді 15 років позбавлення волі не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Відповідно до ст.ст.409,413,414 КПК України підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно статті 439 КПК України після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.
Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
При новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.
Оскільки за результатами перегляду кримінального провадження апеляційний суд дійшов висновку, що покарання, призначене судом першої інстанції ОСОБА_10 не можна вважати справедливим внаслідок м'якості, а також з урахуванням того, що ухвалу Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2025 року щодо ОСОБА_10 було скасовано в касаційному порядку, у зв'язку з необхідністю посилення покарання за касаційною скаргою прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора з доповненнями підлягає задоволенню, а вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_10 підлягає скасуванню згідно з п.4 ч.1 і ч.2 ст.409, п.2 ч.1 ст.413, ст.414 КПК України у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, з ухваленням нового вироку в цій частині відповідно до п.3 ч.1 ст.407, п.2 ч.1 ст.420 КПК України.
Призначаючи покарання, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких, те, що вчинений ОСОБА_10 злочин має підвищений рівень суспільної небезпеки, направлений проти закріплених Конституцією України природних і невідчужуваних прав людини, а саме проти її життя і здоров'я, які визнаються найвищою соціальною цінністю, непоправимі наслідки вчиненого злочину- смерть потерпілої, спосіб вчинення злочину, дані щодо обвинуваченого, який раніше не судимий, проживав з вбитою ним матір'ю, за місцем проживання характеризувався як такий, на якого компрометуючі матеріали у Андрушівській міській раді відсутні, 26.04.24 мешканці зверталися зі скаргою на протиправну поведінку ОСОБА_10 до міського голови, має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, злочин вчинений у стані алкогольного сп'яніння, та щодо особи похилого віку, яка є його матір'ю.
Також суд апеляційної інстанції враховує фактичні обставини вчинення обвинуваченим злочину, та спричинення потерпілій особливих фізичних страждань (спершу - ампутація кінцівки, а потім - прижиттєва ампутація голови потерпілої), особливих психічних страждань, які проявилися у заподіянні різних травм протягом тривалого періоду часу (близько 12 годин), використання обвинуваченим різних знарядь вчинення злочину (ніж, сокира), примушування потерпілої пити алкоголь (заливання його в рот). При цьому обвинувачений усвідомлював стан потерпілої та її вік (1940 р.н.), яка була його матір'ю).
Вказане свідчить про нехтування останнім загальнолюдськими моральними цінностями, крайню зневагу до людського життя та вказують на виключну небезпеку його особи для суспільства.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_10 є вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_10 ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено.
Тому колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_10 за п.4 ч.2 ст.115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі.
Саме таке покарання, буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому колегія суддів враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі Скополла проти Італії від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Керуючись ст.ст.404,405,407,409,413,414,420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_11 ,- задовольнити.
Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2024 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_10 за п.4 ч.2 ст.115 КК України, в частині призначення покарання, скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 за п.4 ч.2 ст.115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до ст.72 КК України, зарахувати в строк покарання ОСОБА_10 строк його попереднього ув'язнення з 21.10.2024 по 22.01.2025 року та з 19.08.2025 по 09.12.2025р з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: