Провадження № 22-ц/803/9793/25 Справа № 204/4517/25 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
09 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду м.Дніпра від 28 липня 2025 року у складі судді Самсонової В.В. у цивільній справі №204/4517/25 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Кедріна-53-А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по членським та цільовим внескам,-
У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, пред'явленим до ОСОБА_1 , на предмет стягнення з відповідача на свою користь 12 477,75 грн - основний борг, 2278,10 грн - інфляційні втрати, 750,72 грн - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України (а.с. 1-7), в обґрунтування якого посилається на те, що власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 було створено ОСББ “Кедріна-53-А». Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 . Вказує, що відповідач систематично користується наданими послугами, не оскаржував їх наявність та частково сплачує з моменту створення ОСББ. За період з 01 квітня 2023 року по 01 квітня 2025 року відповідачу було надано послугу з управління багатоквартирним будинком, однак у зазначений період відповідач не здійснює оплату щомісячних внесків у повному обсязі, в результаті чого за ним виникла заборгованість у розмірі 12477,75 грн, яка у добровільному порядку відповідачем не погашена, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Також позивач вважає, що відповідно до статті 625 ЦК України відповідачеві, який прострочив зобов'язання, належить нарахувати на суму заборгованості 3% річних, що становить 750,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 2278,10 грн, що і просить стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі.
Рішенням Чечелівського районного суду м.Дніпра від 28 липня 2025 року позовну заяву ОСББ «Кедріна, 53-А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по членським та цільовим внескам - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Кедріна, 53-А» заборгованість по внескам з управління багатоквартирним будинком у розмірі 12477,75 грн, інфляційні втрати в розмірі 2278,10 грн, 3% річних в розмірі 750,72 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Кедріна, 53-А» судові витрати зі сплати судового збору 3028 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн (а.с. 104-106).
Рішення суду мотивовано тим, що за положеннями статей 11, 319, 322, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 1, 5, 7, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статей 15, 20, 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку. Відповідач, як власник квартири, де управителем є позивач, не виконує такого обов'язку та плату за надані позивачем послуги не сплачує, що є підставою для стягнення з нього нарахованої заборгованості, а, відтак, і, за положеннями ст. 625 ЦК України, 3% річних та інфляційних втрат за період 01 квітня 2023 року по 01 квітня 2025 року.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у серпні 2025 року подав апеляційну скаргу (а.с.210-213), посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував того факту, що є документальне підтвердження факту несправності лічильника, про що відповідач не міг бути обізнаним. Також наголошує, що позивач не надав підтвердження факту надання послуг з опалення, а тому і не поніс відповідних втрат, що виключає стягнення заборгованості. Крім цього зазначив, що розрахунок заборгованості не відповідає дійсним обставинам справи, а свій контррозрахунок відповідач не надав з підстав відсутності у позивача права на стягнення грошових коштів з відповідача та неправомірність такого нарахування заборгованості. Скаржник наголосив, що акти звіряння взаємних розрахунків, на які посилається позивач у підтвердження заборгованості в розмірі 12 477,75 грн, ним не підписувались, а тому не можуть бути належними доказами у справі. Нарахування такої відповідальності, яка встановлена положеннями ст. 625 ЦК України, також, на думку скаржника, містить помилковий алгоритм обчислення, адже 3% річних та інфляційні втрати не можуть бути нараховані на загальну суму заборгованості, враховуючи порушення оплати кожного місяця, на яку і нараховується така відповідальність за невиконання зобов'язання.
Позивач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу,не подавав, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позовні вимоги ОСББ “Кедріна, 53-А», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено право позивача на отримання своєчасної та повної оплати по внескам та платежам на утримання будинку у загальному розмірі 12 477,75 грн за період з 01 квітня 2023 року по 01 квітня 2025 року, разом зі встановленою ст. 625 ЦПК України, відповідальністю за невиконання зобов'язання, і таке право підлягає захисту, що регулюється ст. 11, 319, 322, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 1, 5, 7, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. 15, 20, 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 (а.с.53).
05 липня 2018 року створено та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кедріна, 53-А", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул.Дмитра Кедріна, буд.53-а.
Відповідно до Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кедріна, 53-А", Об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 , з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.
Протоколом №1/С загальних зборів ОСББ "Кедріна, 53-А" від 01 серпня 2024 року затверджено з 01 серпня новий розмір внесків на утримання будинку та території для співвласників ОСББ, який складає 7,50 грн/м2.
Відповідно до Протоколу №2 засідання правління ОСББ "Кедріна, 53-А" від 29 грудня 2024 року, вирішено протокол №1С від 01 серпня 2024 року вважати як додаток №1 до протоколу загальних зборів №1 від 15 травня 2024 року та протокол №5К від 27 липня 2024 року вважати як додаток №2 до протоколу загальних зборів №1 від 15 травня 2024 року.
Колегія суддів наголошує, що п.2.1. розділу ІІ Статуту Об єднання передбачена мета створення такого об'єднання для забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне підтримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Відповідно до розділу V Статуту ОСББ «Кедріна, 53-А» співвласник зобов'язаний, серед іншого, виконувати обов'язки, передбачені Статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті в межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати всі належні внески і платежі.
Судом також встановлено, що згідно актів звіряння взаємних розрахунків, за період з 01 квітня 2023 року по 15 квітня 2025 року заборгованість відповідача складає 12477,75 грн.
Внаслідок невиконання своїх зобов'язань розмір інфляційних збитків за заборгованістю відповідача склав 2278,10 грн (за період 01 квітня 2023 року по 15 квітня 2025 року) та 3% річних 750,72 грн (за період 01 квітня 2023 року по 15 квітня 2025 року), які залишися несплаченими і по даний час.
Встановивши порушення прав позивача з боку відповідача, спричинених несплатою останнім сум по внескам та платежам на утримання будинку, та стягнувши її з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції також дійшов висновку і про стягнення нарахованих позивачем на суму загальної заборгованості, у відповідності до ст. 625 ЦК України, штрафних санкцій у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, становить - інфляційні втрати - 2278,10 грн та 3% річних - 750,72 грн.
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та встановленими фактичними обставинами справи.
Так, доводи апелянта про те, що за відсутності в матеріалах справи документального підтвердження факту несправності лічильника, та проведення нарахування позивачем оплати за розміром площі квартири, що скаржник вважає неправомірним, колегія суддів не бере до уваги, адже скаржником не надавалось доказів щодо оскарження, хоча б в судовому порядку, як встановлених тарифів, так і неправомірності нарахування оплати за кожен місяць користування такою послугою як опалення.
В обов'язок скаржника, як співвласника майна будинку, відповідно до Статуту, входить сплата нарахованої позивачем суми оплати комунальної послуги на місяць, при цьому колегія суддів наголошує, що у разі незгоди з розміром оплати послуги, відповідач не позбавлений можливості в судовому порядку оскаржити дії чи бездіяльність позивача при такому нарахуванні, однак у даній справі скаржник відповідних доказів щодо оскарження тарифів, дій чи бездіяльності позивача не надавав, як і не надавав свого контррозрахунку, який б, на його думку, відображав дійсні обставини. А тому у суду відсутні підстави для піддання сумніву розрахунок заборгованості відповідача, складений позивачем, що і встановлено судом першої інстанції і не спростовано скаржником.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив правомірність пред'явлення відповідачеві заборгованості по оплаті опалення, розраховану на підставі зазначених розмірів внесків та платежів ОСББ, з чим і погоджується колегія суддів та що не спростовано скаржником.
Також колегія суддів наголошує, що, враховуючи характер спірних правовідносин, належить до цих правовідносин застосувати норми спеціального Закону України “Про Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ та норми ЗУ “Про житлово-комунальні послуги», як це вірно було застосовано судом першої інстанції, а позовні вимоги позивача пред'явлені до ОСОБА_1 , як до власника квартири, що знаходиться в багатоповерховому будинку під управлінням ОСББ “Кедріна, 53-А», на підставі чого і вираховується плата за житлово-комунальні послуги позивачем, також у відповідності і до положень Статуту.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за несплату внесків та платежів, зокрема, на оплату опалення, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки скаржник не спростував жодним належним та допустимим доказом такого права позивача, враховуючи правомірність Загальних зборів ОСББ, що відповідачем не оскаржувалось, та, відповідно, кошторису, затвердженого протоколами Загальних зборів та на підставі положень Статуту.
Разом з цим колегія суддів не приймає до уваги і доводи скаржника про те, що ним не підписувались акти звіряння взаємних розрахунків, надані до позову позивачем, оскільки відсутність підпису не свідчить про відсутність у скаржника такої заборгованості, або заборгованості в іншому розмірі.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати внесків у розмірі 12 477,75 грн, як і вірно застосував положення ст. 625 ЦК України, як грошову відповідальність за порушення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, що виразилось у нарахуванні інфляційних втрат у розмірі 2278,10 грн та 3% річних у розмірі 750,72 грн за період прострочення з 01 квітня 2023 року по 01 квітня 2025 року.
Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Скаржник не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чечелівського районного суду м.Дніпра від 28 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено “09» грудня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна