Провадження № 11-кп/803/3439/25 Справа № 199/14186/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_6 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042220000803, щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Партизанське, Дніпровський
район, Дніпропетровська обасть, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_8 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою, до 20 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою - відмовлено.
Своє рішення судмотивував тим, що прокурором доведені ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого, які наразі не відпали і продовжують існувати на цей час, а саме, враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим у даному кримінальному правопорушенні, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Наявний і ризик, зазначений у п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений перебуваючи під іншим більш м'яким запобіжним заходом, володіючи відомостями про потерпілого і свідків, зможе незаконно на них впливати з метою зміни показів або ж відмови у їх наданні. Крім вказаного, прокурором доведено і наявність ризику, встановленого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, який маючи не зняту судимість за ч.1 ст.187 КК України, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, що свідчить про можливість вчинити інше кримінальне правопорушення. На переконання суду, на даний час відсутні підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого, та певних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не відпали і продовжують існувати і на теперішній час. Зазначає, що посилання захисника на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, та наявність відносно потерпілого і свідка негативної характерезуючої інформації, не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики перешкоджання кримінальному провадженню, враховуючи обсяг інкримінованого обвинувачення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 20 грудня 2025 року, що полягає у забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, та покласти на ОСОБА_7 відповідні обов'язки, звільнити ОСОБА_7 з-під варти негайно.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що ОСОБА_7 ніколи не мав на меті переховування від органів досудового розслідування або суду, оскільки впевнений у своїй невинуватості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України. Наголошує, що тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув'язнення, що у повній мірі відповідає практиці ЄСПЛ. Зазначає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення гіпотетично може мати місце, однак прокурором не доведено, а судом першої інстанції належним чином не перевірено, що застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе нівелювати вказаний ризик. Вважає, що посилання прокурора, що цей ризик підтверджується тим, що підозрюваний раніше судимий за подію, що мала місце у 2017 році, не свідчить про недостатність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Щодо ризику “впливу на свідків та потерпілого» звертає увагу, що фактично свідком у даному кримінальному провадженні є одна особа - ОСОБА_9 , а потерпілим - ОСОБА_10 , обидві особи пов'язані з розповсюдженням та зберіганням наркотичних речовин, при цьому, ці особи були допитані під відео на стадії досудового розслідування, у зв'язку з чим, ризик зміни їх показів нівелюється через наявність кримінальної відповідальності за такі дії. Зазначає, що прокурором не доведено обставини, передбачені ч.3 ст.176, ч.1 ст.183 та п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Наголошує, що подальше продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 є порушенням прав та свобод людини і громадянина, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зауважує, що на утриманні ОСОБА_7 , який перебуває у шлюбі з ОСОБА_11 , перебуває малолітній син, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджує міцність соціальних зв'язків обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження.
Учасники судового провадження у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, обвинувачений про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотань про розгляд справи за його участі не заявляв, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників судового провадження.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані матеріали, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпраперебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України.
Прокурором в суді першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 . Мотивуючи клопотання, прокурор зазначив про існування ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не відпали і продовжують існувати на даний час.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, то на переконання колегії суддів, вони є безпідставними, з огляду на наступне.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.187 КК України, санкція останнього, більш тяжкого складу кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вищевказаних кримінальних правопорушеннях, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що продовжує існувати ризик зазначений у п.3 ч. 1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений перебуваючи під іншим більш м'яким запобіжним заходом, володіючи відомостями про потерпілого і свідків, зможе незаконно на них впливати з метою зміни показів або ж відмови у їх наданні.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що продовжує існувати ризик, встановлений у п.5 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, який маючи не зняту судимість за ч.1 ст.187 КК України, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, що свідчить про можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_7 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Доводи захисника щодо міцних соціальних зв'язків обвинуваченого не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованих злочинів та не слугували стримуючим фактором у вчиненні ним протиправної діяльності, до того ж не зменшують наявних ризиків.
Суд апеляційної інстанції при перегляді ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не втручається у судовий розгляд кримінального провадження по суті, у провадженні даної категорії не наділений правом надавати вказівки суду першої інстанції та прокурору, а досліджує виключно наявність чи відсутність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, як підґрунтя для обрання чи продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, відомостей щодо протипоказань та неможливості у зв'язку із погіршенням стану здоров'я для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора судом дотримані в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 жовтня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4