Провадження № 22-ц/803/9666/25 Справа № 201/9503/25 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
09 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу Комунального підприємства “Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради на ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра від 05 серпня 2025 року про відмову у видачі судового наказу, у складі судді Антонюка О.А. по справі №201/9503/25 за заявою Комунального підприємства “Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ, -
Ухвалою Соборного районного суду м.Дніпра від 05 серпня 2025 року вирішено відмовити у видачі судового наказу за заявою КП “Жилсервіс-5» ДМР про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ, на підставі п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником до заяви про видачу судового наказу, що подана суду в системі “Електронний суд», не додано доказ надсилання документів іншими альтернативними засобами зв'язку, листом з описом вкладення боржнику копій поданих до суду документів. Тобто, не забезпечений документообіг суду, а саме: обмін електронними документами між судом, заявником та боржником. Також, заявником не додано додатки матеріалів завірених належним чином до копії заяви про видачу судового наказу для направлення боржнику у разі видачі судового наказу, що не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України (а.с.28-30).
Не погодившись з такою ухвалою, КП “Жилсервіс-5» ДМР звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.33-35).
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, адже у заяві було зазначено, що у боржника відсутній електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд», а положення ст. 163 ЦПК України не містять вимоги щодо направлення боржникам копії заяви з додатками. При цьому зазначив, що саме на суд покладено обов'язок одночасно з копією наказу надсилати боржникові копію заяви з доданими до неї документами. Скаржник вважає, що ним у повному обсязі надано усі належні докази, якими він обгрунтовує обставини, на яких грунтуються його вимоги, та що відповідає ст. 163 ЦПК України та регулюється розділом ІІ ЦПК України “Наказне провадження». При цьому зазначив, що вимоги, що заявлені у заяві, є безспірними та відповідають положенням ст. 160,161 ЦПК України та подання такої заяви в електронній формі не містить відповідних обмежень.
Боржник ОСОБА_1 , не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подавала, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, шляхом подання її через підсистему «Електронний суд», у зв'язку із чим ними було сплачено судовий збір з понижуючим коефіцієнтом - 0,8. У заяві про видачу судового наказу заявником не зазначено відомості про наявність або відсутність у боржника електронного кабінету.
Також зі змісту електронної заяви КП «Жилсервіс-5» ДМР судом першої інстанції встановлено, що у ній відсутні відомості щодо зареєстрованої офіційної електронної адреси боржника, що позбавляє суд можливості здійснювати відправку кореспонденції в електронному вигляді на адресу останньої. Заявником до заяви про видачу судового наказу не додано доказ надсилання документів іншими альтернативними засобами зв'язку, листом з описом вкладення боржнику копій поданих до суду документів. Тобто, не забезпечений документообіг суду, а саме: обмін електронними документами між судом, заявником та боржником.
Також, заявником не додано додатки матеріалів завірених належним чином до копії заяви про видачу судового наказу для направлення боржнику у разі видачі судового наказу.
При розгляді заяви про видачу судового наказу судом першої інстанції враховано цілу низку приписів закону, в тому числі ст. 169 ЦПК України, та зазначено, що одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами (ч. 2 статті). В порушення даних вимог закону заявником не додано до заяви про видачу судового наказу копії доданих до неї документів, для надіслання їх божнику.
Ухвалюючи про відмову у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ХКГ, суд першої інстанції зазначив, що визначені судом першої інстанції обставини не відповідають вимогам ст. 163 ЦПК України, а тому, в силу п.1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, є підставою для відмови у видачі судового наказу.
З таким висновком суду та обставинами справи колегія суддів повністю погоджується.
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Так, згідно статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Згідно ч.1, п.2 ч.2 ст. 163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції правомірно встановив, що заявником до заяви про видачу судового наказу не додано доказ надсилання документів іншими альтернативними засобами зв'язку, листом з описом вкладення боржнику копій поданих до суду документів, адже заяву подано в електронному вигляді та у боржника відсутній електронний кабінет у підсистемі “Електронний суд», що відповідає вимогам ст. 43, 163 ЦПК України та не спростовано скаржником.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції допущено формалізм при з'ясуванні відповідності заяви про видачу судового наказу вимогам ст. 163 ЦПК України, не приймає до уваги адже зазначена стаття процесуального законодавства безпосередньо є прямою нормою, яка чітко визначає як форму заяви, так і способи її подання, зокрема, в електронному вигляді.
Зазначене вище спростовує і доводи скаржника щодо обов'язку суду одночасно з копією судового наказу надсилати боржникові копію заяви стягувача разом з доданими до неї документами, що передбачено ст. 169 ЦПК України, адже ухвалення судового наказу відбувається вже після вирішення питання відкриття провадження у справі та відповідності заяви і доданих документів приписам ст. 163 ЦПК України, зокрема, що судом першої інстанції не встановлено.
Колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції вірно застосовано норми ст. 163,165 ЦПК України, які регулюють питання визначення правильності та відповідності заяви і доданих до неї документів для відкриття провадження у справі наказного провадження.
Всі інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин, чому дана належна правова оцінка, і незгоди з висновками суду першої інстанції, тому підстави для застосування колегією суддів положень ст. 379 ЦПК України відсутні.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без порушень норм процесуального права, тому вона підлягає залишенню без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра від 05 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено “09» грудня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна