Справа № 165/3769/25 Провадження №11-сс/802/657/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
08 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 26 листопада 2025 року (кримінальне провадження №12025030520000646 від 21.10.2025),
Ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 26 листопада 2025 року задоволено клопотання начальника Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_10 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, в рамках кримінального провадження №12025030520000646 від 21.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено в ході огляду місця події, проведеного 20.10.2025 в період часу з 21 год. 10 хв. по 23 год. 50 хв., об'єктом якого являлась ділянка дороги Т-03-05 сполучення «Нововолинськ- Іваничі», поблизу с. Нова Лішня у напряму сел. Іваничі Володимирського району Волинської області, а саме на: автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 316 CDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 білого кольору та велосипед типу дамка марки «Салют», які опечатано та поміщено на спецмайданчик тимчасово вилучених транспортних засобів ГУНП у Волинській області, що розташований у сел. Іваничі, Володимирського району, Волинської області по вул. Перемоги (0721155100:00:016:0200).
Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що з метою збереження речових доказів та у зв'язку із необхідністю проведення призначених у провадженні 07.11.2025 інженерно-транспортної, трасологічної експертиз, необхідністю виконання клопотання експерта щодо забезпечення огляду транспортного засобу у такому вигляді, який автомобіль мав відразу після ДТП, необхідно накласти арешт на зазначені речові докази, тимчасово до скасування арешту у передбаченому цим Кодексом порядку, позбавивши власника майна права на користування, володіння, розпорядження майном.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням представник власника майна ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 316 CDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 білого кольору в частині позбавлення власника майна права на користування та володіння вказаним автомобілем.
Зазначає, що слідчий суддя проігнорував можливість виникнення негативних для перевізника ОСОБА_9 наслідків арешту автомобіля, що потягне обмеження її як суб'єкта господарювання, можливості користуватися та розпоряджатися власним майном та може призвести до незворотних наслідків. Перебування автомобіля на спецмайданчику, враховуючи тривалі терміни досудового розслідування по ДТП очевидно є неспівромірним обмеженням права власності ОСОБА_9 . При цьому, 20 листопада 2025 року експертами уже було здійснено огляд пошкодженого автомобіля, що було встановлено під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, представника власника майна, який апеляційну скаргу підтримав, прокурора, який вказав про безпідставність апеляційних вимог та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Арештом майна згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку згідно із ч. 3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
З аналізу положень вказаних вище процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст. 170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду поданого прокурором клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого та законного висновку про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для накладення арешту на майно на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 316 CDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 білого кольору та велосипед типу дамка марки «Салют».
Так, з матеріалів провадження вбачається, що ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській областіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025030520000646 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відомості про яке до ЄРДР внесені 21.10.2025.
20.10.2025 в період часу з 21 год. 10 хв. по 23 год. 50 хв. старшим слідчим СВ ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 у відповідності до вимог ст. 40, 104, 105, 106, 214, 234, 237, 223, 298 КПК України було проведено огляд місця події, об'єктом якого є дорога Т-03-05 сполученням «Нововолинськ-Іваничі», поблизу с. Нова Лішня у напряму сел. Іваничі Володимирського району Волинської області. У ході проведення даного огляду, слідчим було виявлено і вилучено: автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 316 CDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 білого кольору, велосипед типу дамка марки «Салют», які опечатано та поміщено на спецмайданчик тимчасово вилучених транспортних засобів ГУНП у Волинській області, що розташований у сел. Іваничі, Володимирського району, Волинської області по вул. Перемоги (0721155100:00:016:0200).
Постановою слідчого СВ ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській областівказане вище майно, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025030520000646.
Прокурор доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно зазначав про те, що на його думку існує сукупність розумних підозр, що транспортний засіб та велосипед, є доказом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні №12025030520000646, а тому, саме з метою збереження цього майна, просив накласти арешт.
Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що дослідивши наявні в матеріалах справи дані та врахувавши правові підстави для накладення арешту на майно, а також те, що вищевказане майно визнано речовим доказом, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, відчуження, з урахуванням зазначених положень діючого КПК України дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення клопотання та накладення арешту на майно, яке вилучено було 20.10.2025 під час огляду місця події.
Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.
Посилання представника власника майна в поданій апеляційній скарзі на те, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, як накладення арешту на майно, слід визнати непереконливими. Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.
Належних та беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Інші доводи представника власника майна фактично зводяться до того, що стороною обвинувачення не було доведено передбачених законом підстав для накладення арешту на транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 316 CDI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 білого кольору. Однак, апеляційний суд вважає їх цілком неприйнятними з огляду на наявність в матеріалах кримінального провадження належних доказів, які вказують про те, що вказаний автомобіль відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. При цьому, зі змісту оскарженого судового рішення вбачається, що слідчий суддя належним чином обґрунтував те, з яких саме підстав відхиляє доводи представника власника майна, які фактично є аналогічними й в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи, на які покликається в апеляційній скарзі адвокат висновків слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на майно, не спростовують та не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 405, 407, 412, 415, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 26 листопада 2025 року про накладення арешту на майно - без зміни.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: