Справа № 761/44636/24
Провадження № 2/761/3933/2025
17 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Тихій П.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
28.11.2024 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м.Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, у якому просить визначити місце проживання її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 25.07.2020 р. вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який 21.03.2024 р. було розірвано на підставі рішення суду. Від шлюбу з відповідачем мають малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка зазначає, що їх спільні з відповідачем діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні, а отже для розвитку та проживання дітей нею створено належні умови. Разом з тим, оскільки між нею та відповідачем в досудовому порядку виник спір щодо визначення місця проживання їх спільних дітей, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 24.02.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представник позивачки в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові.
Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив.
Вислухавши пояснення представника позивачки та представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч.ч.3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що з 25.07.2020 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 21.03.2024 р. було розірвано на підставі рішення суду, при цьому від шлюбу мають малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, копіями свідоцтв про народження та копією рішення Печерського районного суду м.Києва від 21.03.2024 р. у справі № 757/6458/24-ц.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч.ч.1, 2 і ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч.1 ст. 160, ч.1 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
З письмових доказів, які містяться у матеріалах справи, вбачається, що сторони проживають окремо, а їх спільні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на утриманні позивачки та фактично проживають з нею у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності батьку позивачки.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 11.04.2025 р., складеним головним спеціалістом Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м.Києві державної адміністрації, в квартирі АДРЕСА_2 , створено належні умови для проживання та всебічного розвитку малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які забезпечені усім необхідним.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Печерської районної в м.Києві державної адміністрації від 20.05.2025 р. № 105-5973, проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 є доцільним і таким, що відповідає найкращим інтересам дітей.
Отже, судом встановлено, що за місцем свого проживання позивачкою створено належні умови для розвитку та проживання їх спільних з відповідачем дітей, при цьому доцільність проживання дітей саме зі своєю матір'ю підтверджено висновком Органу опіки та піклування Печерської районної в м.Києві державної адміністрації.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27.02.1991 р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
В силу положень ст. 263 ЦПК України, зазначеного принципу та правових позицій Верховного Суду, які були висловлені в постановах по справам № 343/1500/15-ц від 30.05.2018 р., № 644/9094/16-ц від 06.09.2018 р., № 402/428/16-ц від 17.10.2018 р., а також рішення Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 р. (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Верховний Суд, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги інтереси дітей та створені позивачкою умови для їх розвитку і проживання, а також враховуючи визнання позову стороною відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: