08 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/24049/24 пров. № А/857/5297/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 27.11.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.09.2024 № 17746/03-16 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.09.1982 по 31.07.1984 та з 14.11.1990 по 01.03.1998 в колгоспі «імені Леніна»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованих спірних періодів роботи ОСОБА_1 судом та правової позиції, викладеної у рішенні суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 вересня 2024 року позивач звернувся, за допомогою веб-порталу Пенсійного фонду України, із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.09.2024 № 17746/03-16 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу. Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.09.2024 № 050650005867 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи позивача з 17.09.1982 по 31.07.1984 та з 14.11.1990 по 01.03.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.12.1979 та архівними довідками від 24.11.2021 № 626 та № 627.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що за наданими до заяви про призначення пенсії документами встановлено, що страховий стаж позивача склав 23 роки 09 місяців 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 статті 26 Закону № 1058. Враховуючи вищенаведене, відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи. Відтак, рішення від 11.09.2024 № 050650005867 є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги позивача.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03 вересня 2024 року № 1321-7002108062.
Позивач 06.01.2022 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.01.2022 № 050650005867 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Рішення мотивоване тим, що пенсійний вік, визначений пунктом 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 28 років.
Страховий стаж особи становить 23 роки 5 місяців 3 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: 1) за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди: - 17.09.1982 - 31.07.1984, оскільки дата звільнення та дата наказу на звільнення мають суттєві розбіжності; згідно довідки № 626 від 24.11.2021, оскільки в довідці наявні розбіжності ПІБ з паспортними даними, а саме скорочення ім'я та по-батькові.
Позивач, 03.09.2024 повторно звернувся до органів Пенсійного фонду України за допомогою веб-порталу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.09.2024 № 050650005867 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Рішення мотивоване тим, що пенсійний вік відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 62 роки 09 місяців. Необхідний страховий стаж відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років. Страховий стаж особи становить 23 роки 09 місяців 03 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: - до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.12.1979: з 17.09.1982 по 31.07.1984, оскільки тривалий проміжок часу між датою звільнення (31.07.1984) та датою наказу на звільнення (02.03.1984), в підставах внесення запису; в колгоспі «ім. Леніна» з 14.11.1990 по 01.03.1998, оскільки в розділі про кількість відпрацьованих вихододнів відсутні номери, дати та назви документів за кожний рік, на підставі яких здійснені записи про трудову участь в громадському господарстві. В архівній довідці від 24.11.2021 № 626, про роботу протягом 1990 - 2000 років, в первинних документах зазначено не повне ім'я та по батькові заявника, російською мовою - «Ал-ра Павл.»
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Миколаївській області, рішенням якого позивачу у призначенні пенсії за віком відмовлено, а тому дії зобов'язального характеру щодо розгляду заяви та призначення пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції в частині відмовити від позову, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Умови призначення пенсії визначено ст. 26 Закону № 1058-IV.
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03.09.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.
Отже, необхідним для призначення пенсії є наявність у нього страхового стажу у розмірі не менше 28 року.
Пунктом 1 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно спірного рішення, Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідно страхового стажу (28 років) для призначення пенсії. Зокрема, пенсійний орган зазначив, що страховий стаж особи становить 23 роки 09 місяців 03 дні.
За результати розгляду документів, доданих позивачем до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.12.1979:
- з 17.09.1982 по 31.07.1984, оскільки тривалий проміжок часу між датою звільнення (31.07.1984) та датою наказу на звільнення (02.03.1984), в підставах внесення запису;
- в колгоспі «ім. Леніна» з 14.11.1990 по 01.03.1998, оскільки в розділі про кількість відпрацьованих вихододнів відсутні номери, дати та назви документів за кожний рік, на підставі яких здійснені записи про трудову участь в громадському господарстві.
В архівній довідці від 24.11.2021 № 626, про роботу протягом 1990 - 2000 років, в первинних документах зазначено не повне ім'я та по батькові заявника, російською мовою - «Ал-ра Павл.»
Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі дії пенсійного органу протиправними з огляду на таке.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Крім цього, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивачка у той чи інший період її роботи у підприємстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з її трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, так як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач:
17.09.1982 - прийнятий електромонтером зв'язку до Донецької залізниці
31.07.1984 - звільнений за власним бажанням;
03.08.1984 - зарахований прибиральником до Зерноградського плодового радгоспу;
17.09.1984 - звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору;
14.11.1990 - прийнятий в члени колгоспу ім. Леніна Волноваського району на посаду електрика;
01.03.1998 - звільнений за п. 4 ст. 40 КЗпП.
Отже, за наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період роботи позивача з 17.09.1982 по 31.07.1984 підлягає зарахуванню до його страхового стажу, оскільки, помилка в даті наказу про звільнення не може бути безумовною підставою для не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Леніна з 14.11.1990 по 01.03.1998 суд зазначає таке.
Так, відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 1788-ХІІ, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з пунктом 24 Порядку № 637, для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що довідки Комунальної установи «Трудовий архів Волноваської міської територіальної громади» від 24.11.2021 № 626 та № 627 містять відомості про відпрацьовані людино-дні.
Вказані довідки містять посилання на документи, на підставі яких вказані довідки були видані.
Крім цього, вказані у довідках дані щодо кількості відпрацьованих людино-днів збігаються із даними, зазначеними у трудовій книжці т серії НОМЕР_1 .
Отже, до стажу роботи позивача підлягає зарахуванню період з 14.11.1990 по 01.03.1998 відповідно до кількості відпрацьованих людино-днів, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.12.1979 та архівних довідок від 24.11.2021 № 626 та № 627.
За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачу протиправно не зараховано до його страхового стажу спірні періоди, а тому належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу позивача стаж роботи з 17.09.1982 по 31.07.1984 та з 14.11.1990 по 01.03.1998 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.12.1979 та архівними довідками від 24.11.2021 № 626 та № 627
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 380/24049/24- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді С. М. Кузьмич
В. В. Ніколін