27 листопада 2025 рокуСправа № 380/23481/24 пров. № А/857/34587/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 5 серпня 2025 року (суддя Ціпивко І.І., м. Львів, повний текст складено 5 серпня 2025 року), -
У листопаді 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі Укрзалізниця) звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі в/ч), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 06.11.2024 №9 про правопорушення, пов'язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями (далі Постанова).
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 5 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що протокол про правопорушення, пов'язане з міжнародними пасажирськими перевезеннями від 26.10.2024 №440244 (далі Протокол), який складений представником відповідача в присутності стюарда ОСОБА_1 , не відповідає вимогам статті 3 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» (далі Закон № 2920-III). При цьому, перевізником є позивач, який не уповноважував ОСОБА_1 бути її представником під час оформлення матеріалів справи про правопорушення.
Окрім цього, представник позивача не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, через що не зміг прийняти участь в її розгляді.
До спірних правовідносин підлягає застосуванню Угода про міжнародне пасажирське сполучення від 01.11.1951, стороною якої є Україна, та Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), до якої приєдналася України згідно з Законом України № 943-IV від 05.06.2003 «Про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)».
Також вказує, що у залізниці відсутній обов'язок стосовно здійснення перевірки наявності у пасажира документів, необхідних для в їзду в Україну.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перевізник був зобов'язаний перед початком здійснення міжнародного пасажирського перевезення (на станції у Перемишлі) перевірити у пасажирів, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявність належним чином оформлених документів, які необхідні для в'їзду до України, тобто наявність візи, одна такий обов'язок не виконав.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 26.10.2024, о 12 годині 30 хвилин в пункті пропуску для залізничного сполучення «Львів» прикордонним нарядом «Перевірка документів» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » під час перевірки документів у пасажирів, які перетинали державний кордон у потязі № 706 сполученням «Перемишль - Львів» (виконується перевізником - Укрзалізниця) у вагоні №7 виявлено пасажирів, яких перевозили з Республіки Польща до України, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пред'явив на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Індії для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 01.10.2019, дійсний до 30.09.2029 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який пред'явив на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Індії для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 20.11.2018, дійсний до 19.11.2028, в яких відсутні візи для в'їзду на територію України.
26.10.2024 стосовно вказаних осіб - пасажирів, на підставі статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» уповноваженим представником Державної прикордонної служби України прийнято рішення про відмову в пропуску через державний кордон при в'їзді в Україну, у зв'язку із відсутністю в'їзної візи.
26.10.2024 посадовою особою відповідача складено Протокол.
06.11.2024 відповідачем винесено Постанову.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на органи та посадових осіб Держприкордонслужби України, серед іншого, покладено обов'язок запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі, згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а під час дії воєнного або надзвичайного стану - на блокпостах чи контрольних постах осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил; здійснення самостійно або у взаємодії з органами Національної поліції і органами Служби безпеки України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальними органами чи територіальними підрозділами в межах контрольованих прикордонних районів контролю за дотриманням іноземцями та особами без громадянства, а також біженцями, особами, які потребують додаткового захисту, та особами, яким надано притулок в Україні, установлених правил перебування на її території.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт» (далі Закон № 273/96-ВР) залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо; залізниця - відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ «Укрзалізниця»), утворений відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.
Відповідно до статті 22-1 Закону № 273/96-ВР під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу, а перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні зобов'язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред'явника, або документ, що його замінює, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.
За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього паспортного документа, що посвідчує особу пред'явника, або документа, що його замінює, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до преамбули Закону № 2920-ІІІ, цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.
Згідно з статтею 1 Закону № 2920-ІІІ підприємства (їх об'єднання), установи, організації та фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира паспортного документа, візи або інших документів, необхідних для в'їзду до держави прямування або транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без таких документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі сорока семи прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленому на 1 січня календарного року, за кожного такого пасажира, але не більше шестисот таких прожиткових мінімумів за одне перевезення, а за ненадання або надання недостовірних даних реєстрації пасажирів - у розмірі п'ятдесяти таких прожиткових мінімумів за кожне перевезення.
Звернення пасажира, який є іноземцем або особою без громадянства, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про надання притулку в порядку, встановленому законом, не звільняє перевізника від відповідальності, передбаченої цим Законом за перевезення чи спробу перевезення такого пасажира через державний кордон України без необхідних документів.
Перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту.
Як слідує з матеріалів справи, 26.10.2024, о 12 годині 30 хвилин в пункті пропуску для залізничного сполучення «Львів» прикордонним нарядом «Перевірка документів» від відділу прикордонної служби «Львів» під час перевірки документів у пасажирів, які перетинали державний кордон у потязі № 706 сполученням «Перемишль - Львів» (виконується перевізником - Укрзалізниця) у вагоні №7 виявлено пасажирів, яких перевозили з Республіки Польща до України, які є громадянами Республіки Індії та в яких відсутні візи для в'їзду на територію України.
Статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено перелік документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд на територію України та виїзд з території України для іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Статтею 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Індія про безвізові поїздки громадян, які користуються дипломатичними паспортами визначено, що громадянину держави однієї з Договірних Сторін, який користується дійсним дипломатичним паспортом, дозволено в'їжджати, виїжджати та прямувати транзитом територією держави іншої Договірної Сторони без віз, користуючись пунктами пропуску через державний кордон, призначеними для міжнародного сполучення. Громадянину держави однієї з Договірних Сторін, який користується згаданим паспортом, дозволено перебувати на території держави іншої Договірної Сторони без віз упродовж строку, що не перевищує дев'яносто (90) днів протягом ста вісімдесяти (180) днів з дати першого в'їзду щодо території України та строком до дев'яноста (90) днів щодо території Індії.
З наведеної норми слідує, що безвізовий режим в'їзду на територію України діє виключно для громадян Республіки Індія із дипломатичними паспортами.
Згідно з пунктом 7.2 «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 № 1196, посадка в поїзд осіб здійснюється за такими документами, що посвідчують особу: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідчення водія, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа для виїзду за кордон особи, яку визнано біженцем, та особи, яка потребує додаткового захисту, довідки про звернення за захистом в Україні, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, картки мігранта, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, паспортного документа іноземця та особи без громадянства.
Таким чином, позивач, як перевізник, зобов'язаний був перед початком здійснення міжнародного пасажирського перевезення перевірити у пасажирів - громадян Респіблуки Індії, наявність документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, чим порушено вимоги статті 1 Закону № 2920-ІІІ та норми статті 22-1 Закону № 273/96-ВР.
У своїх поясненнях громадяни Республіки Індія, пояснили, що вони були впевнені, що дійсна шенгенська віза дає їм право відвідати Україну.
Крім того, у своїх поясненнях представник Укрзалізниці Лисенко К.К. зазначив, що під час посадки пасажирів в поїзд він перевірив у громадян Республіки Індія закордонні паспорти та візи для в'їзду до ЄС та припустив що ця віза підходить для в'їзду в Україну.
Таким чином, позивачем не виконано обов'язок перевірити наявність у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до України, оскільки паспорти громадян Республіки Індії за відсутності візи не дають права на перетинання державного кордону України.
З приводу доводів скаржника щодо порушення порядку складення Протоколу у зв'язку із відсутністю належного представника та не повідомлення представника Укрзалізниці про розгляд справи відповідачем, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2 Закону № 2920-ІІІ, справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України.
Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.
Приписами статті 3 Закону № 2920-ІІІ визначено, що посадовою особою відповідного органу охорони державного кордону України, яка виконує функції із здійснення прикордонного контролю, про вчинення правопорушення складається протокол.
У протоколі зазначаються: дата і місце його складення; прізвище, ім'я, по батькові, посада особи, яка склала протокол; назва перевізника, його юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце реєстрації; прізвище, ім'я, по батькові особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника, у присутності якого складено протокол; прізвище, ім'я, по батькові свідків (за наявності); дата і місце вчинення правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка керує транспортним засобом, або представником перевізника, у присутності якого складено протокол про правопорушення, а за наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, або представника перевізника від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка керує транспортним засобом, або представник перевізника має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.
Протокол складається у двох примірниках. Перший примірник разом з іншими документами, що стосуються справи, надсилається протягом трьох робочих днів з дня вчинення правопорушення посадовій особі, уповноваженій накладати штраф. Другий примірник вручається особі, яка керує транспортним засобом, або представнику перевізника під розписку.
За змістом статті 5 Закону № 2920-ІІІ, особами, які беруть участь у розгляді справи, визнаються: представник перевізника; свідки; експерт; перекладач; захисник.
Частиною першою статті 6 Закону № 2920-ІІІ визначено, що справа про правопорушення розглядається в присутності представника перевізника. В разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення представника про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду.
Згідно з частиною першою, другою, четвертою статті 12 Закону № 2920-ІІІ, посадова особа органу охорони державного кордону України, уповноважена накладати штрафи, приймає відповідне рішення протягом п'ятнадцяти днів після надходження протоколу про правопорушення та інших матеріалів справи. Рішення оформляється постановою відповідної особи.
У справі про правопорушення посадова особа органу охорони державного кордону України виносить одну з таких постанов: 1) про накладення штрафу; 2) про закриття справи.
Постанова у справі про правопорушення повинна містити: найменування посади, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка винесла постанову; дату розгляду справи; відомості про перевізника, щодо якого розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення Закону, яким передбачається відповідальність за таке правопорушення; прийняте у справі рішення; розрахунковий рахунок та установу банку, до якої можна сплатити штраф; вказівку про порядок і строк її оскарження до суду.
На виконання вимог статті 3 Закону № 2920-ІІІ Протокол оформлений на юридичну особу Укрзалізниця, яка здійснює міжнародні пасажирські перевезення та забезпечує перевезення пасажирів потягом № 706 сполученням «Перемишль - Київ», а не на фізичну особу ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення поняття «представник перевізника» не міститься у Законі № 2920-ІІІ. Разом з тим посилання апелянта, що таким представником може бути лише керівник, член виконавчого органу юридичної особи-перевізника, інша особа, уповноважена діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), або представника за довіреністю, жодними нормами не передбачена. Така позиція суперечить і самій суті складення протоколу при виявленні особи при перетині державного кордону, у якої відсутні документи, які надають право на в'їзд на території України. Окрім цього, працівник ОСОБА_1 заперечень щодо залучення його в якості представника не заперечував, натомість надав пояснення по суті.
Спірний Протокол підписаний посадовою особою відповідача (особою, яка його склала) і Лисенком К.К. (представником перевізника, у присутності якого було складений Протокол). У Протоколі було зазначено, що розгляд справи відбудеться о 14 год. 00 хв. 06.11.2024 у приміщенні НОМЕР_4 Прикордонного загону. Лисенко К.К. отримав другий примірник Протоколу, що стверджується його власноручним підписом.
При цьому, під час розгляду справи представнику Лисенку К.К. було надано можливість ознайомитися з матеріалами справи, надати пояснення по суті та зауваження щодо змісту Протоколу, а також викласти свої мотиви.
Крім того, 29.10.2024 позивачу направлено повідомлення про дату і час розгляду справи про правопорушення, пов'язаного з міжнародними пасажирськими перевезеннями.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідач розглянув справу у спосіб, що передбачений законом, а посилання представника позивача на порушення положень вимог частини першої статті 6 Закону № 2920-ІІІ, згідно яких справа про правопорушення розглядається в присутності представника перевізника, є безпідставними, оскільки позивачу було надано можливість забезпечити присутність представника при розгляді справи.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана Постанова є правомірною і підстави для її скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 5 серпня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 08.12.2025.