08 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7974/24 пров. № А/857/8894/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року (головуючий суддя: Шумей М.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 21.10.2024 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, а саме рішення № 926090174337 від 27.09.2024, про відмову у перерахунку довічного грошового утримання протиправними;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 , судді у відставці, у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату 74% щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Івано-Франківського апеляційного суду про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді від 18.09.2024 № 04-12/67-24, без обмеження граничного розміру, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з січня 2024 року.
Обґрунтовує позов тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся 20.09.2024 із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Ця заява розглянута за принципом екстериторіальності єдиної черги завдань та розглянута спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.09.2024 відмовлено в цьому перерахунку пенсії. Позивач вважає протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 926090174337 від 27.09.2024, про відмову у перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_1 .
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року позов задоволено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.09.2024 правомірно відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання пенсії у зв'язку з відсутністю правових підстав, зокрема, не відбулось зміни грошового утримання суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Разом з тим, в довідці Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/67-24 від 18.09.2024 суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 була обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028,00 грн.
Зазначене на думку суду першої інстанції, свідчить, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.09.2024 № 0926090174337 щодо відмови у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/67-24 від 18.09.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з вересня 2017 року позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці.
Позивач 20.09.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок його щомісячного грошового утримання судді у відставці. Оригінал довідки № 04-12/67-24 від 18.09.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем надано відповідачу.
На заяву позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надало рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову в перерахунку за № 926090174337 від 27.09.2024.
Відмова мотивована тим, що законом України від 09.11.2023 «Про державний бюджет України на 2024 рік» для визначення посадового окладу судді встановлено 2102 грн. Тобто залишено на рівні 2020 року.
Не погоджуючись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 130 Конституції України визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. Закону № 1402-VIII, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду (частина 4).
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина 5).
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду (ч. 6 ст. 135 Закону № 1402-VIII).
Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу (ч. 10 ст. 135 Закону № 1402-VIII).
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Законів України «Про державний бюджет на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX, «Про державний бюджет на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX разом із встановленням на 01 січня прожиткового мінімуму для працездатних осіб, введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102 грн.
Отже, окремими приписами законів України Про Державний бюджет України встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що наведені приписи цих законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області діяло на законних підставах.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 сформувала правовий висновок, про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди діючих суддів з 01 січня 2024 року не відбулося, оскільки величина, що використовується для обчислення посадового окладу суддів, залишилась незмінною.
Таким чином, підстави для підвищення суддівської винагороди працюючого судді, а отже, і для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу видано довідку Івано-Франківського апеляційного суду від 18.09.2024 № 04-12/67-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої посадовий оклад розрахований з 3028 грн, тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року, який встановлений абзацом 4 статті 7 Закону № 3460-IX.
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що довідка про суддівську винагороду не є безумовною підставою для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначений у ній розмір суддівської винагороди може бути врахований лише за умови, що він визначений відповідно до вимог чинного на момент здійснення перерахунку законодавства, у тому числі з урахуванням установленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Якщо ж сума, зазначена у довідці, не відповідає нормативно визначеним критеріям обчислення суддівської винагороди, вона не може слугувати підставою для перерахунку, а сам факт видачі довідки не створює для органу Пенсійного фонду обов'язку здійснювати перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням такого розміру.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.09.2024 № 926090174337 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 18.09.2024 № 04-12/67-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та як наслідок про відмову у задоволенні похідної позовної вимоги щодо зобов'язання здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки, оскільки приписами абзацу 5 статті 7 Закону № 3460-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення в частині та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі № 300/7974/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська