Справа №760/25700/25
Провадження №2/760/14327/25
02 грудня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Невеселої Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ненада О.А. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом ОСОБА_2 , в якому просить суд
- шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який 21 липня 2005 року було зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1075 - розірвати;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), починаючи з дати пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 21 липня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який вони зареєстрували у відділі реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві та отримали свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 , актовий запис №1075 .
Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У липні 2023 року відповідач виїхала до Республіки Польща, після чого вони з позивачем не бачились та, практично, не спілкуються. Син залишився з позивачем в Україні та проживає спільно з ним.
Позивач працює викладачем у Державному некомерційному підприємстві «Державний університет «Київський авіаційний інститут» та має відстрочку від мобілізації. Тому даний позов не є фіктивним, удаваним та переслідує реальні цілі, визначені у прохальній частині.
З того часу, як відповідач виїхала з України, вона не цікавиться життям сина, не телефонує аби дізнатися як у нього справи, не допомагає фінансово. У телефонному режимі повідомила, що зустріла іншого чоловіка, з яким створила сім'ю.
Усі фінансові витрати, котрі необхідні для фізичного та духовного розвитку дитини лягли на позивача. Виключно за власні кошти позивач купує продукти, одяг, книжки, зошити, інші речі для сина.
Відповідач і на сьогоднішній день продовжує бути зареєстрована з ними за однією адресою, у квартирі котру позивач придбав до шлюбу. Однак, комунальні витрати вона також не сплачує.
Кожен зі сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім?ю. Відповідач нехтує сімейними цінностями, такими як повага до чоловіка, любов та повага до свого сина. Таким чином, сім?я фактично розпалася з виїздом відповідача за межі України та вони не проживають разом понад два роки.
Відповідач не піклується про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім?ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги як передбачено вимогами ст.55 Сімейного кодексу України.
На даний момент ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено. За переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки як у позивача, так і у відповідача на ґрунті діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя, розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги. Позивач вважає що за таких умов шлюб необхідно розірвати.
Також, проживання дитини з одним із батьків не звільняє обох батьків від права спілкування з дитиною та обов'язку виховувати дитину, піклуватися про неї та матеріально її забезпечувати.
Разом з тим, враховуючи ту обставину що відповідач останні два роки не надавала кошти на потреби дитини, у позивача є підстави вважати що відповідач і в подальшому в добровільному порядку буде ухилятись від матеріального утримання дитини, тобто сплати аліментів. Позивач за свої власні кошти купує продукти, одяг, книжки, зошити, інші речі для сина.
У цьому році син був зарахований на перший курс «Морського фахового коледжу Херсонської державної морської академії». Відповідач не цікавиться навчанням сина, його потребами, пов'язаними з цим.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2025 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою від 25 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.
03 листопада 2025 року представник позивача подав до суду клопотання, яким долучив до матеріалів справи нотаріально посвідчену копію заяви відповідача, у якій вона підтверджує, що не приймає участі у вихованні та матеріальному/фінансовому забезпечені сина.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак представник позивача - адвокат Ненада О.А. подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, однак, представник відповідача - адвокат Мірошниченко О.В. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та представника позивача, в якій вказала, що позовні вимоги визнає.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заяву відповідача про визнання позову, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 21 липня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління у м. Києві, актовий запис №1075, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 02 квітня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №956.
Позивач, звернувшись до суду з позовом про розірвання шлюбу, зазначив, що подружжя має протилежні погляди на шлюб, сім?ю. Відповідач нехтує сімейними цінностями, такими як повага до чоловіка, любов та повага до свого сина. У липні 2023 року відповідач виїхала до Республіки Польща, після чого вони не бачились та майже не спілкуються. Таким чином, сім?я фактично розпалася з виїздом відповідача за межі України та вони не проживають разом понад два роки.
Відповідач позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як вбачається з ч.2 та ч.3 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Враховуючи, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, обґрунтовані, бажання розірвати шлюб відповідає дійсній волі сторін, подальше спільне життя подружжя суперечить їх інтересам, суд дійшов висновку, що збереження шлюбу за таких обставин є недоцільним, його необхідно розірвати, а позов у цій частині - задовольнити.
Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з позовної заяви, дитина проживає разом з позивачем. Указану обставину відповідачем підтверджено.
Домовленості щодо сплати батьком аліментів на утримання дитини у добровільному порядку не досягнуто.
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, просить стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), починаючи з дати пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України
Згідно з ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як визначено ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з вимогами ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов'язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.
Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Приписами ст.191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з позивачем, тобто витрати на утримання дитини мають нести спільно обоє батьків.
Крім того, суд вважає, що відповідач беззаперечно має усвідомлювати всю відповідальність покладеного на неї обов'язку щодо забезпечення дитини, яка залишилася проживати разом з батьком та потребує матеріального забезпечення, незалежно від будь-яких обставин. Тому вона зобов'язана вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що необхідно стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх її заробітків (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, від дня пред'явлення позову - 16 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
А тому, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат щодо сплати судового збору.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі в справах про стягнення аліментів, звільнені від сплати судового збору.
Відтак, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1211,20 грн судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини- задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 липня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління у м. Києві, актовий запис №1075.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова