Справа № 120/9834/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
09 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
секретаря судового засідання: Роїк Т. С.,
за участю:
представника позивача: Войткової Катерини Олегівни
представників відповідача: Македонського Олександра Валерійовича, Грубого Леоніда Петровича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПлазмаТек" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПлазмаТек" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
позивач звернувся до суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
11 листопада 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, просили суд відмовити в її задоволенні.
Під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про перехід до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ТОВ "ПлазмаТек" зареєстровано 28.12.2023 та здійснює такі види діяльності за КВЕД, які пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічних операцій: 25.93 Основний - Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 336 та п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України на підставі наказу від 06.06.2024 року №184 фахівцями Вінницької митниці Державної митної служби України було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ПлазмаТек» вимог законодавства України з питань митної справи в частині правомірності застосування пільгової ставки ввізного мита, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями типу «ІМ 40 АА» від 18.08.2021 року №UA40111/2021/000817 та від 19.08.2021 року №UA40111/2021/000824.
За результатом проведеної перевірки складено Акт перевірки №0005/24/7.12-19/03567397 від 21.06.2024 року, згідно якого встановлено наступні порушення:
- пункту 2 частини 1 статті 275 Митного кодексу України, рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 02.12.2019 №АД-430/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті антидемпінгового мита за МД від 18.08.2021 №UA401110/2021/000817 та від 19.08.2021 №UA401110/2021/000824 на загальну суму 1 690 896,41 грн.;
- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 18.08.2021 №UA401110/2021/000817 та від 19.08.2021 №UA401110/2021/000824 на загальну суму 338 179,28 грн.
На підставі висновків акта перевірки Вінницькою митницею Державної митної служби України було винесено:
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.07.2024 №UA401000202420 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем антидемпінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання за основним зобов'язанням 1690896,41 грн., за штрафними санкціями 422724,10 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12.07.2024 №UA401000202419 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним зобов'язанням на 338179,28 грн., за штрафними санкціями 84544,83 грн.
Позивач не погоджуючись із прийнятими на підставі висновків акта перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду для їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною першою статті 266 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов'язаний, зокрема: надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Відповідно до ст. 271 Митного кодексу України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В Україні застосовуються такі види мита: ввізне мито; вивізне мито; сезонне мито; особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.
Частиною першою статті 275 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених законами України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України), з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито; антидемпінгове мито; компенсаційне мито.
За приписами ч. 4 ст. 275 Митного кодексу України антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 Митного кодексу України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору.
Згідно зі ст. 1 Закону України Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту від 22.12.1998 № 330-XIV (Закон № 330-XIV) антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об'єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних).
Частиною 1 статті 28 Закону № 330-XIV встановлено, що попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Міжвідомчої комісію з міжнародної торгівлі (далі - Комісія) про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів. Щодо імпорту товару одним постачальником не можуть одночасно застосовуватися антидемпінгове та компенсаційне мито.
Відповідно до частини 6 статті 16 Закону № 330-XIV остаточне антидемпінгове мито справляється у відповідному розмірі та у кожному випадку окремо на недискримінаційній основі, незалежно від країни експорту, якщо у рішенні Комісії визначається, що імпорт відповідного товару є об'єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів, за винятком імпорту, щодо якого відповідно до цього Закону експортером було взято відповідні зобов'язання. У цьому рішенні Комісія визначає кожного постачальника товару, імпорт якого в країну імпорту є об'єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів. У разі, якщо антидемпінгове розслідування проводиться стосовно товарів, що імпортуються кількома постачальниками з однієї країни та неможливо визначити всіх цих постачальників, у рішенні Комісії зазначається ця країна експорту. Якщо антидемпінгове розслідування проводиться стосовно товарів, що імпортуються кількома постачальниками більше ніж з однієї країни, у рішенні Комісії можуть бути зазначені або всі постачальники, або, у разі неможливості визначення всіх постачальників відповідного товару, - всі країни експорту. Комісія у своєму рішенні встановлює розмір ставки остаточного антидемпінгового мита, яким обкладається товар постачальника (виробника, експортера, імпортера), імпорт якого в країну імпорту є об'єктом застосування антидемпінгових заходів. Якщо неможливо визначити постачальника (виробника, експортера, імпортера), у цьому рішенні визначається розмір ставки остаточного антидемпінгового мита для відповідної країни експорту.
Згідно з ч. 2 ст. 28 Закону № 330-XIV Міністерство публікує у газеті повідомлення про рішення, згідно з яким запроваджується справляння попереднього або остаточного антидемпінгового мита, рішення про прийняття зобов'язань експортера щодо припинення демпінгового імпорту або про припинення антидемпінгових розслідувань чи антидемпінгових процедур без застосування антидемпінгових заходів. З метою дотримання вимог щодо захисту конфіденційної інформації ці рішення повинні містити перелік експортерів, якщо це можливо, або заінтересованих країн, опис товару, резюме фактів і основні висновки щодо наявності демпінгу та шкоди. Копія рішення надсилається відомим заінтересованим сторонам. Положення цієї частини застосовуються також до відповідних рішень про перегляди антидемпінгових заходів.
Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі 02.12.2019 року прийнято рішення № АД-430/2019/4411-03 Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова.
Відповідно до вказаного рішення Комісія вирішила застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару, що має такий опис: прутки гарячекатані, які мають однаковий круглий суцільний поперечний переріз діаметром до 40 мм (включно) за всією довжиною, з вуглецевої та інших легованих сталей, у тому числі укладені в бунти чи розрізані на відрізки, що можуть мати вм'ятини, ребра, канавки або інші рельєфи, створені під час прокатування з подальшою обробкою чи без неї (за винятком прутків з автоматної, швидкорізальної та інструментальної сталі, кованих, холодного деформування або оброблення у холодному стані та кутиків, фасонних та спеціальних профілів з легованої сталі, порожнистих прутків та брусків для буріння, прутків гарячекатаних, виготовлених зi сталi марок C72D2 та C72D, що класифiкуються за кодом УКТЗЕД 7213 91 70 00, та C82D2 та C82D, що класифiкуються за кодом УКТЗЕД 7213 91 90 00), що класифiкуються згiдно з УКТЗЕД за кодами ex 7213 10 00 00, 7213 91 10 00, 7213 91 20 00, 7213 91 41 00, 7213 91 49 00, 7213 91 70 00, 7213 91 90 00, ex 7213 99 10 00, ex 7213 99 90 00, ex 7214 20 00 00, ex 7214 99 10 00, ex 7214 99 39 00, ex 7214 99 79 00, ex 7227 20 00 00, ex 7227 90 10 00, ex 7227 90 50 00, ex 7227 90 95 00, ex 7228 20 91 00, ex 7228 30 69 00, походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова.
Позначка ех поряд з класифікаційним кодом означає, що антидемпінгове мито застосовується виключно до товарів, опис яких визначено в рішенні.
Документальне підтвердження виготовлення прутків гарячекатаних зі сталі марок C72D2, C72D, C82D2 та C82D забезпечується шляхом надання сертифіката якості, складеного виробником товару.
Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються строком на п'ять років шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита за ставкою, зокрема:
- для виробника/експортера ВАТ Молдавський металургійний завод (ВАТ ММЗ) (вул. Індустріальна, 1, м. Рибниця, Республіка Молдова, 5500) - 13,80 %;
- для інших виробників та експортерів товару походженням з Республіки Молдова - 35,37 %.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну від 22.12.1998 № 332-XIV (Закон № 332-XIV), експортер - суб'єкт господарсько-правових відносин, який вивозить з країни експорту товар (товари). Виробник товарів, згідно зі пунктом 4 статті 1 Закону України Про захист прав споживачів, - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар.
За змістом пункту 2 розділу I Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 р. за № 1372/21684 (Порядок № 651), відправник - особа, яка передала або має передати заявлені у МД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору про перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.
Відповідно до Порядку № 651, у графі 2 МД Відправник/Експортер, якщо описом цієї графи не передбачено інше, зазначаються відомості про відправника. Якщо відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), нерезидент - сторона зовнішньоекономічного договору (контракту) не є відправником, у графі зазначаються відомості про відправника і вчиняється запис: "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про нерезидента - сторону зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту). Відомості про осіб наводяться в графі згідно з додатком до цього Порядку. Для нерезидентів найменування юридичної особи та її місцезнаходження чи прізвище, ім'я фізичної особи та її місце проживання зазначаються відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі відсутності таких даних у зазначених документах - відповідно до товарно-транспортного документа на перевезення. У додаткових аркушах МД графа не заповнюється.
Відповідно до Порядку № 651, у графі 31 МД зазначаються відомості про виробника та літерний код альфа-2 країни виробництва товару.
Мінекономрозвитку листами від 12.07.2013 № 4421-10/25001-06, від 28.10.2013 №4421-09/37498-06 проінформувало, що термін експортер/виробник" у контексті застосування антидемпінгових заходів стосовно імпорту в Україну товару походженням з відповідної країни означає, що компанія стосовно якої припинено антидемпінгове розслідування без застосування остаточних антидемпінгових заходів або розраховано індивідуальну (зменшену) ставку антидемпінгового мита має бути суб'єктом господарсько-правових відносин, який є одночасно виробником товару та експортером товару безпосередньо з країни його виробництва до України, про що надавались інформація та докази в рамках проведення антидемпінгового розслідування.
Враховуючи вищезазначене, роз'яснення, надані листом Мінекономрозвитку від 12.07.2013 №4421-10/25001-06 стосовно термінів експортер-виробник або експортер, мають застосовуватися до всіх рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, з урахуванням того, що експортер, не є виробником певного товару.
Таким чином, у разі, якщо стороною контракту (продавцем товару) виступає підприємство з країни, відмінної від країни, визначеної у рішенні Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, або експортер не є виробником відповідного товару, антидемпінгове мито при митному оформленні має бути застосовано як для інших експортерів.
З матеріалів справи вбачається, що виробником та відправником задекларованих ТОВ "ПлазмаТек" за митними деклараціями типу ІМ40 від 18.08.2021 №UA401110/2021/000817 та від 19.08.2021 №UA401110/2021/000824 товарів є ВАТ Молдавський металургійний завод" (вул. Індустріальна, 1, м. Рибниця, Республіка Молдова, 5500), а фактичним експортером/продавцем товарів - MONOLIT-PRO SP.Z O.O (25B Marynin str., office 47, Warsaw, Poland, 01-469).
Суд зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2020 у справі № 640/110/20 було вжито заходів забезпечення адміністративного позову, а саме: до набрання законної сили рішенням по справі зупинено дію Рішення комісії № АД-430/2019/4411-03 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова" у частині застосування строком на п'ять років остаточного антидемпінгового мита для виробника/експортера ВАТ Молдавський металургійний завод у розмірі 13,80 %.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2020 в справі № 640/110/20 апеляційні скарги публічного акціонерного товариства Арселор Міттал Кривий Ріг та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишені без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2020 - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства Молдавський металургійний завод про забезпечення адміністративного позову.
Отже, станом на день оформлення кожної митної декларацій, що стали предметом перевірки, рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 02.12.2019 № АД-430/2019/4411-03 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова» було чинним, так як забезпечення позову на деякий час з подальшим скасуванням заходів забезпечення позову не може впливати на чинність рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, яке в подальшому судом було визнано правомірним.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року у справі, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 640/110/20, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено обставин порушення відповідачами процедури проведення антидемпінгового розслідування, а спірні дії Міністерства є формою реалізації наданих законом повноважень; Міністерство та Комісія наділені відповідними владними повноваженнями щодо здійснення антидемпінгового розслідування; спірне Рішення Комісії № АД-430/2019/4411-03 від 2 грудня 2019 року приймалось повноважним та правомочним складом Комісії, враховуючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року № 934-р Про затвердження нового складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, від 15 листопада 2019 року №1089 Про зміну складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі; суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання Комісії приймати рішення.
Шостий апеляційний адміністративний суд, залишаючи апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, дійшов наступних висновків: положення Антидемпінгової угоди є спеціальними по відношенню до положень міжнародного Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року, а тому встановлений Договором про зону вільної торгівлі 30-денний строк для надання Основних фактів і висновків не є імперативним для відповідачів; Міністерство надало заінтересованим сторонам достатній строк для підготовки коментарів до остаточних висновків; іноземні органи державної влади були зареєстровані в якості заінтересованих сторін антидемпінгового розслідування та не подавали заперечень щодо порушення їх прав на участь в антидемпінговому розслідуванні, а отже неповідомлення представників іноземних органів влади не порушує вимог Закону України Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту, Договору про зону вільної торгівлі; Рішення Комісії № АД-430/2019/4411-03 від 2 грудня 2019 року прийнято повноважним складом Комісії; нормальна вартість товару розрахована у відповідності до вимог Закону України Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту.
Постановою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 640/110/20 касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства Молдавський металургійний завод залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 640/110/20 залишені без змін.
Враховуючи наведене, висновки, викладені в акті перевірки №0005/24/7.12-19/03567397 від 21.06.2024, є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.07.2024 року № UA401000202419 та № UA401000202420 є правомірними та скасуванню не підлягають.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірность своїх дій. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.07.2024 року № UA401000202419 та № UA401000202420.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПлазмаТек" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.