Справа № 758/12342/25
3/758/4622/25
Категорія 290
09 грудня 2025 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання (реєстрації): АДРЕСА_1
Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією №3848, складеного начальником 1-го сектору (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України полковником поліції Кравченком Дмитром Анатолійовичем, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника КРВС «Київська обласна служба порятунку», будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII, порушив вимоги пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII, не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та не повідомив КОР про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме щодо суперечності між його приватним інтересом і службовими повноваженнями, які виникли під час прийняття рішення про відмову в наданні на запит управління від 06.02.2025 вих. №14880-2025 інформації та копій документів відносно себе, як начальника КРВС «Київська обласна служба порятунку», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 в учиненому провину заперечив, захисник особи, шо притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Лупейко О.В. в письмових поясненнях зазначив, що дійсно на адресу Комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку» (далі «КРВС»), яка є комунальною установою, та має подвійне підпорядкування (у тому числі перед КОВА - в особі Департаменту цивільного захисту та оборонної роботи) у період з грудня 2024 року по лютий 2025 року надійшло 4 (чотири) письмових запити від Управління стратегічних розслідувань у Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі «УСР») про надання значного масиву інформації та документації щодо статутної діяльності служби, насамперед, по преміюванню колективу (№71979-2024 від 11.12.2024 року, №77347 від 26.12.2024 року, №14880- 2025 від 06.02.2025 року, №20709 від 18.02.2025 року).
Запити супроводжувались письмовими посиланнями на нормативні положення щодо повноважень поліції. КРВС уважно вивчались та аналізувались ці запити та відповідь на них, була законною і здійснювалась у межах повноважень.
Аналіз і вивчення запитів, на погляд служби, засвідчили, що правоохоронний орган («УСР») достатньо довільно трактує свої повноваження та невиправдано втручається у статутну діяльність з порушенням встановленого законного порядку без належних приводів та підстав.
Зокрема, звернуто увагу, що за першими двома запитами (№71979-2024 від 11.12.2024 року, №77347 від 06.12.2024 року) підстави визначались як «збір інформації з метою забезпечення виконання державної антикорупційної політики на 2021-2025 роки» без посилання на будь-які приводи для перевірки.
За змістом запитів виходило, що правоохоронний орган за власним бажанням чомусь суб'єктивно вирішив її здійснити. Привід для перевірки, як підстави для надіслання запитів, не вказувався.
На ці запити за його підписом, як керівника КРВС надані з посиланням на ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про Національну поліцію» вмотивовані відмовні відповіді (вих. №№19 від 24.12.2024 року, вих. №02 від 01.01.2025 року), але з підкресленням, що при зверненнях в установленому законом порядку і у законний спосіб, запитувана інформація буде надана.
За цими відповідями правоохоронним органом претензії до нього не пред'являлись.
У подальшому, а саме у лютому 2025 року, у адресу служби надійшли два наступні запити: №14880 від 06.02.2025 року та №20709-2025 від 18.02.2025 року, по яким надалі після його відповідей і були складені 4 (чотири) вищевказані протоколи про адміністративне правопорушення.
За змістом запитів ними витребовувались ті самі інформація та документація, але вже вказувався привід - «перевірка інформації стосовно можливого порушення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», керівником комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку» ОСОБА_1 ».
У запитах джерело інформації, як привід для перевірки, не конкретизувалось і виявилося тільки після складання протоколів про адміністративне правопорушення - анонімне повідомлення від 03.02.2025 року, в якому міститься інформація щодо признанням ним премії по роботі собі і рідним.
Зазначив, що ні потенційного, ні реального конфлікту інтересів за отриманими запитами у нього не виникало, оскільки самостійно премій для себе не призначав, а йому вони визначаються у порядку вищестоящого підпорядкування та його рідні у службі не працюють.
Вважав, що , реально він, як керівник КРВС міг одноособово надавати відповіді на запити від імені служби і надав їх (вих №23 від 11.02.2025 року, вих №30 від 24.02.2025 року). У відповідях, у т.ч., підкреслено, що себе особисто не преміював.
За відповідями, при відмовах у негайному виконані запитів особлива увага акцентувалася на тому, що, на погляд служби, правоохоронний орган продовжив діяти при їх (запитів) направленні всупереч встановленому порядку та з перевищенням повноважень. Зокрема, було звернуто увагу, що в усіх запитах, при визначенні правової підстави направлення, здійснювалось постійне посилання на п. 36 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», яким регламентується право на письмові запити, які можуть направлятись виключно до державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб державної форми власності.
Отже, згідно до «методу чесного читання законів», такі запити до комунальних установ, а КРВС належить саме до таких, направлятись не можуть.
Не впливає на такий висновок і факт посилання УСР у запитах на численні підзаконні акти, оскільки останні не можуть змінювати законодавче регулювання.
Крім того, юридичною службою КРВС на основі правового аналізу наявних обставин рекомендовано було: замовити науково-правову експертизу у Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
За результатами експертизи науково-правового дослідження надана наступна відповідь:
«Посилання у запитах Управління стратегічних розслідувань у Київській області Департаменту стратегічних розслідувань НПУ(від 11.12.2024 №71979-2024,від 26.12.2024 №77347, від 06.02.2025 №4880-2025, від 18.02.2025 №20709-2025) до комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку» на п.36 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» ( щодо права НПУ на письмові запити та чи могли такі письмові запити направлятися на адресу служби) є неправомірним і необґрунтованим, оскільки згідно пункту 1.2 Статуту, вказана служба є юридичною особою комунальної форми власності, а не державної форми власності.
Надіслані на адресу Комунально рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку» запити Управлінням стратегічних розслідувань у Київській області Департаменту стратегічних розслідувань НПУ від 11.12.2024 року №71979-2024, від 26.12.2024 №77347, від 06.02.2025 року №4880-2025, від 18.02.2025 року №20709-2025 не відповідають способу реалізації повноважень УСР у Київській області, визначеному Законом України «Про Національну поліцію».
При цьому, він ще усно і письмово (лист за вих. №55 від 16.04.2025 року) інформував про ситуацію з запитами і свої відповіді Департамент цивільного захисту та оборонної роботи Київської ОВА, отримуючи від нього підтримку.
У зв'язку зі складанням на нього адміністративних протоколів про корупційні правопорушення, розпорядженням по Київській обласній раді №784 від 19.08.2025 року призначалось службове розслідування.
За результатами складено Акт службового розслідування від 16 жовтня 2025 року, який затверджений розпорядженням по обласній раді № 1057 від 16 жовтня 2025 року.
Актом вищестоящого органу, якому він підпорядковується і якому за твердженням УСР він мав повідомити про запити і відповіді на них, не встановлено порушень антикорупційного законодавства.
Просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав викладених у письмових поясненнях.
Прокурор Сироватка В.В. в судовому засіданні обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення підтримав повністю та просив призначити ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу. Крім того, надав письмові пояснення щодо винуватості ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, її представника, прокурора, та дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суддя приходить до висновку, про необхідність закриття провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП з таких підстав.
Так, положення ст. 129 Конституції України, які є нормами прямої дії, передбачають розгляд та вирішення справ у судах на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.
Статтею 245 КУпАП передбачено, зокрема, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами відповідно до ст.251КУпАП в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Доводи захисника про те, що на момент розгляду справи спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП, для даного виду адміністративного правопорушення, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст. ст. 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Разом з тим, слід зазначити, що згідно із висновками Верховного Суду (лист від 09.04.2021 № 1089/0/2-21, абз. 1, 2 сторінки 7) виявити адміністративне правопорушення означає установити наявність підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об'єктивних та суб'єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов'язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов'язане з корупцією як сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Окрім того, відповідно до роз'яснень НАЗК, зокрема, Листа за вих. №47-09/27771/21 від 26.04.2021, початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу.
Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, проте факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складенні протоколу.
З урахуванням викладеного, на переконання суду, датою виявлення адміністративного правопорушення, пов'язаного із корупцією, є момент з'ясування всіх необхідних даних, який збігається з моментом складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки лише після отримання таких даних можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, за вих. №71979-2024 від 11.12.2024 на адресу КРВС «Київська обласна служба порятунку» направлено запит про надання інформації та копій документів, а саме: статуту (положення) комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку», діючого протягом 2023-2024 років; списку працівників комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку», із зазначенням ПІБ та займаної посади; рішення засновника чи уповноваженого ним органу щодо призначення директора/керівника комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку»; наказів про преміювання (доплат, надбавок, пощо), а також документів (листів, подань, тощо), що слугували підставою для їх надання працівникам служби у період часу з 01.01.2023 і по теперішній час; наказів про преміювання (доплат, надбавок, тощо), а також документів (листів, подань, пощо), що слугували підставою для їх надання керівнику комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку» ОСОБА_1 за період часу з 01.01.2023 по теперішній час; наказів на призначення керівника комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку»; контракту з керівником служби; положення про преміювання працівників водолазної служби «Київська обласна служба порятунку»; комунальної рятувально- колективного договору комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку»; інших документів (за усною вимогою ініціатора запиту). Листом №119 від 24.12.2024, що підписаний особисто начальником КРВС «Київська обласна служба порятунку» ОСОБА_1 , відмовлено у наданні запитуваної управлінням інформації та копій документів, з посиланням на окремі норми законодавства України: ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 251, 255 КУпАП, ст. 159 КПК України.
Крім цього, листом від 26.12.2024 за вих. №77347-2024, на адресу КРВС «Київська обласна служба порятунку» направлено повторний запит про надання інформації та копій документів, а саме: статуту (положення) комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку», діючого протягом 2023-2024 років; списку працівників комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку», із зазначенням ПБ та займаної посади; рішення засновника чи уповноваженого ним органу щодо призначення директора/керівника Комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку»; наказів про преміювання (доплат, надбавок, тощо), а також документів (листів, подань, тощо), що слугували підставою для їх надання працівникам служби у період часу з 01.01.2023 і по теперішній час; наказів про преміювання (доплат, надбавок, тощо), а також документів (листів, подань, пощо), що слугували підставою для їх надання керівнику комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку» ОСОБА_1 за період часу з 01.01.2023 по теперішній час; наказів на призначення керівника комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку»; контракту з керівником служби; положення про преміювання працівників комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку»; колективного договору комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку»; інших документів (за усною вимогою ініціатора запиту). Листом від 01.01.2025 №02, що підписаний особисто начальником КРВС «Київська обласна служба порятунку» ОСОБА_1 , відмовлено у наданні запитуваної управлінням інформації та копій документів, з посиланням на окремі норми законодавства України: ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 251, 255 КУпАП, ст. 159 КПК України.
Крім цього, листом від 06.02.2025 за вих № 14880-2025, направлено запит про надання інформації та копій документів, а саме: статутних документів (статут, положення, інше) комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку», що були чинні впродовж 2023-2025 рр.; розпоряджень (наказів) щодо призначення на посаду директора комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку» (звільнення з неї), а також руху по службі (без винятку) відносно ОСОБА_1 ; контракту ОСОБА_1 , що був дійсний впродовж 2023-2025 рр. (за наявності); паспорту та ІПН ОСОБА_1 ; колективного договору комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку», чинного впродовж 2023-2025 рр.; наказів про преміювання (доплат, надбивок, тощо), а також документів (подань, заяв, тощо), що слугували підставою для їх надання усім працівникам служби у період часу з 01.03.2023 і по теперішній час; наказів про преміювання (доплат, надбавок, тощо), а також документів (подань, заяв, тощо), що слугували підставою для їх надання директорові комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку» ОСОБА_3 у період часу з 01.03.2023 і по теперішній час; інших документів (за усною вимого ініціатора запиту).
Тобто, зі змісту листа від 06.02.2025 за вих № 14880-2025 вбачається, що запитувана інформація, в тому числі стосувалась і інших працівників КРВС «Київська обласна служба порятунку», а не лише особисто директора ОСОБА_1 , крім того перелік запитуваних даних не був вичерпним.
Листом від 11.02.2025 №23, що підписаний особисто начальником КРВС «Київська обласна служба порятунку» ОСОБА_1 , відмовлено у наданні запитуваної управлінням інформації та копій документів, з посиланням на окремі норми законодавства України: ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 8, п. 36 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію».
Також, достовірно знаючи зміст відповідей, наданих на попередні запити, правоохоронний орган продовжує спрямовувати запити, посилаючись у них на ті самі підстави, в зв'язку з чим, систематично отримував відповіді про безпідставність надання таких даних. При цьому, відповідно до Статуту, саме ОСОБА_1 як директор, уповноважений підписувати документи (в тому числі, розглядати запити, надавати відповіді) КРВС «Київська обласна служба порятунку», та, відповідно до чинного законодавства, зобов'язаний був надати відповідь на запит у встановлені чинним законодавством строки, а Статут не містить положень про можливість передачі права підпису іншим посадовим особам під час виконання директором своїх обов'язків, отже можливість передачі права підпису не передбачена.
Відповідно до ч. 1ст. 1 ЗУ "Про запобігання корупції" правопорушення, пов'язане з корупцією є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 172-7КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
З пункту 2 примітки до ст. 172-7 КУпАП вбачається, що під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Чинним Законом виділено два види конфлікту інтересів: 1)потенційний конфлікт інтересів- наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; 2)реальний конфлікт інтересів- суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Складовими конфлікту інтересів, як реального, так і потенційного, є приватний інтерес, тобто будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Згідно п. 1-4 ч. 1статті 28 ЗУ "Про запобігання корупції", особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
У ч. 1 ст. 1ст. 28 ЗУ "Про запобігання корупції" передбачено, що реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
За змістом зазначеної статті суб'єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих спонукань. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує, у зв'язку з цим певні матеріальні блага.
Тобто, навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими повноваженнями обов'язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об'єктивність або упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових повноважень.
При цьому конфлікт інтересів повинен бути реальним (очевидним) і передбачуваним.
Тобто, конфлікт інтересів має місце тоді, коли вказана суперечність фактично вплинула чи могла вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.
За змістом ст. 172-7 КУпАП, особистий інтерес - це користь, вигода яка стосується (або цікавить) особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.
Аналізуючи вказані положення КУпАП у сукупності з положеннями ЗУ "Про запобігання корупції", суддя приходить до висновку, що адміністративна відповідальність щодо порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів настає лише за неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Таким чином, хоча ст. 28 ЗУ "Про запобігання корупції" і передбачено обов'язок особи повідомляти про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів, проте адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП настає лише за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Отже, чинним законодавством не передбачено адміністративної відповідальності за неповідомлення особою у встановлених законом випадках про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів.
При вирішенні питання про наявності або відсутність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, суддя виходить з встановлених в судовому засіданні обставин та відповідних норм діючого законодавства.
Так, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017р."Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією", зазначено, що аналіз термінів "потенційний інтерес" та "реальний інтерес", які містяться у ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про запобігання корупції", з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що, для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає.
Суперечність полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого, особа, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (або прирівняна до неї), має виконувати свої службові обов'язки в публічних інтересах (держави, територіальної громади тощо), виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу. Таким чином, публічний службовець, приймаючи те чи інше рішення (вчиняючи ту чи іншу дію), по суті стоїть перед вибором задоволення публічного інтересу (на користь держави, територіальної громади) або приватного інтересу (власних інтересів, інтересів близьких осіб).
Тому навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об'єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів.
При реальному конфлікті інтересів особа реалізує (повинна реалізувати) свої повноваження з питання, у якому у неї наявний приватний інтерес. Це викликає суперечність між повноваженнями і приватним інтересом, яка впливає на об'єктивність вчинення дій чи прийняття рішень.
Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
Так відповідно пп. 2.3 розділу 2 Методичних рекомендацій НАЗК від 12.01.2024 №2 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» приватним є інтерес, який може впливати на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними. Дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин.
Враховуючи наведені визначення, конфлікт інтересів може існувати у особи в ситуації, коли одночасно наявні такі його складові: в особи є приватний інтерес; в особи наявні службові повноваження, під час реалізації яких вона може на власний розсуд вчиняти дії, приймати рішення саме з питання, у якому в неї наявний приватний інтерес; такі службові повноваження мають дискреційний характер (тобто є такими, коли особа може на власний розсуд обирати з кількох юридично допустимих дій, рішень). Саме сукупність зазначених факторів дає підстави стверджувати, що приватний інтерес особи може впливати на об'єктивність та неупередженість під час вчинення особою дії, прийняття рішення, а отже, в особи є конфлікт інтересів.
За відсутності принаймні однієї із складових - службових повноважень дискреційного характеру та/або приватного інтересу - конфлікт інтересів не виникає.
Щодо можливого обрання поведінки з кількох допустимих - необхідно розглянути в тому числі й повноваження щодо надсилання таких запитів.
Відповідно до абзацу 15 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції. Відповідно до преамбули Закону України «Про національну поліцію», цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до П. 3 та п. 36 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань:
3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
36) за письмовим запитом в установленому законом порядку безоплатно одержує від державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб державної форми власності інформацію, необхідну для виконання визначених цим Законом завдань та повноважень поліції, у тому числі стосовно військовополонених, у вигляді та у формі, що зазначені в такому запиті. Суб'єкти, яким адресовано відповідний запит, зобов'язані протягом трьох днів, а в разі неможливості - не пізніше десятиденного строку з дня отримання запиту, надати відповідну інформацію або повідомити про причини, що перешкоджають її наданню.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про національну поліцію», виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.
Для порівняння, відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права:
11) одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання покладених на нього завдань;
51) отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону.
З викладеного вбачається, що одержувати інформацію, проводити перевірку щодо дотримання вимог законодавства про корупцію може саме Національне агентство, а не інші спеціально уповноважені органи. При цьому, відповідно до п. 4, 6 Положення про Національну поліцію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 877, Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань:
31) за письмовим запитом в установленому законом порядку безоплатно одержує від державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб державної форми власності інформацію, необхідну для виконання визначених законом завдань та повноважень поліції, зокрема стосовно військовополонених, у вигляді та у формі, що зазначені в такому запиті;
4) вживає заходів з виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
6. Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право:
2) одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.
При цьому, відповідно до п. 3 Положення про Національну поліцію, основними завданнями Національної поліції є:
1) реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку;
2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики в зазначених сферах;
3) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Таким чином, з наведеного вбачається, що під час розгляду запиту поліції у відповідних посадових осіб відсутня дискреція, оскільки вони зобов'язані виконати вимоги такого запиту, що виключає наявність у них конфлікту інтересів, навіть якщо запитувана інформація (документи) стосується таких посадових осіб та /або запитується з метою виявлення можливого вчинення ними адміністративних чи інших правопорушень. Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 отримавши запити Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, які стосувалися надання інформації в тому числі стосовно нього, зобов'язаний був надати відповідну інформацію або повідомити про причини, що перешкоджають її наданню, з урахуванням положень чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду встановлено, що листом вих. №23 від 11.02.2025 року, ОСОБА_1 (як уповноважена посадова особа Комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку») не відмовив у наданні запитуваної інформації та копій документів відносно себе, а повідомив про причини, що перешкоджають йому надати відповідну інформацію та копії документів, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Окрім того, відповідь про причини, що перешкоджають надати відповідну інформацію ОСОБА_5 на запит Управління стратегічних розслідувань в Київській області надана вже після надання відповідей саме ОСОБА_1 вих. №119 від 24.12.2024 та вих. №02 від 01.01.2025 року в яких уже повідомлено про відсутність підстав у наданні запитуваної інформації та копій документів, що свідчить про послідовність його дій, незалежно від переліку питань, зазначених у запиті: суть відповіді не змінюється в залежності від переліку питань, зазначених у запиті.
Таким чином, за змістом лист вих. №23 від 11.02.2025 року за підписом директора Комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку», не свідчить про умисне приховування інформації, умисне її ненадання чи про відмову у наданні документів, наявність у нього реального конфлікту інтересів і вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 при вирішенні питання про розгляд запитів Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та підписанні відповіді на них, відсутня суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішення або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень, оскільки запитувана інформація є публічною інформацією.
Аналізуючи вказані вище вимоги законодавства та досліджені в судовому засіданні докази, суддя приходить до висновку, що у надісланому Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України, запиті містилося посилання на ч. 2 ст. 251 КУпАП, що дало підстави адресату вважати, що на момент звернення із запитом підрозділ територіального органу здійснює провадження у справі про адміністративні правопорушення, проте у ньому відсутні достатні відомості про наявність вказаного провадження, тому при підготовці і підписанні відповіді, директор Комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку» ОСОБА_5 , останній повідомив про причини, що перешкоджають наданню відповідної інформації, та в його діях була відсутня суперечність між його приватним інтересом та його службовими повноваженнями, за наслідком яких останній міг би понести юридичну відповідальність.
За таких обставин, ОСОБА_1 , як директор Комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку», надаючи відповідь на запит Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо можливого правопорушення, тобто ще не встановленого ані факту, ані особи, яка його вчинила, не перебував у стані реального конфлікту інтересів.
На твердження даних висновків суду свідчить і той факт, що по даному факту, як на момент звернення Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України, 06.02.2025 року, із запитом, так і на момент отримання уповноваженим органом всіх необхідних доказів та інформації від Головного управління НГУ, так і не складено процесуального документу, в тому числі протоколу про вчинення корупційного правопорушення, щодо ОСОБА_1 , тому суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 при розгляді запиту №14880-2025 від 06.02.2025 відсутня суперечність між його особистими інтересами та його службовими повноваженнями, наявність яких могла б вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішення, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання, наданих йому службових повноважень.
Крім цього, з самого протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього доказів не вбачається наявності факту суперечності між приватним інтересом директора Комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку» ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями, не зазначено в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття відповідного рішення.
Також відсутні докази наявності у ОСОБА_1 факту реального впливу суперечності між приватним та службовим інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення, зокрема не встановлено, які саме дії ОСОБА_1 при розгляді запиту необ'єктивні або упереджені, та що таким рішенням завдано шкоди інтересам Комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку».
З огляду на вище викладене суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 не порушував вимоги п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції".
В ході судового розгляду встановлено, що ані у протоколі про адміністративне правопорушення, ані в матеріалах справи не наведено обґрунтувань та доказів на підтвердження об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
З огляду на вищевикладене, суддя вважає, що висновки, начальника 1-го сектору (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України полковника поліції Кравченка Дмитра Анатолійовича про вину ОСОБА_1 в скоєні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за яке передбачено відповідальність ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, зроблені на підставі припущень, що відповідно до вимог ст. 62 Конституції України є неможливим, оскільки з урахуванням норм цієї статті, посадова особа правоохоронного органу, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, скоїв правопорушення.
При цьому усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь останньої.
Отже, орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, на думку суду, допустив помилкове тлумачення ч. 1 ст.172-7КУпАП та положень ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції".
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, за яке передбачено відповідальність ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, під час розгляду адміністративного матеріалу в суді, - не здобуто, а ті що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення, - суддя оцінює критично з наведених вище обставин.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-7 КУпАП.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно директора Комунальної рятувально-водолазної служби «Київська обласна служба порятунку» ОСОБА_1 за ч. 1 ст.172-7 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбачених цією статтею.
На підставі наведеного, керуючись ст. 9, ч. 1 ст. 172-7, ст. ст. 245, 251, 254, 256, 268, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 280, 283-285 КУпАП України, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. О. Денисов