печерський районний суд міста києва
Справа № 757/60093/25-к
02 грудня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження № 62025100130005924 від 02.10.2025 - прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 62025100130005924 від 02.10.2025 - прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт майна.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Пркоурор в судове засідання не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити. Розгляд справи просив здійснювати без виклику власника майна.
Зважаючи на позицію органу досудового розслідування, слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
Київською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує наступне.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.08.2025 № 554-3, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацією» ОСОБА_4 призвано на військову службу за мобілізацією.
В подальшому наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.08.2025 № 289, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних сил України, зараховано до списків особового та на всі види забезпечення.
В свою чергу солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, оберігати як святиню Бойовий прапор своєї частини, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються Статутами, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, знаходитися на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Однак, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08 год 00 хв 28.08.2025 у солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на тимчасове ухилення від проходження військової служби, який він реалізував за наступних обставин.
На виконання свого злочинного умислу, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, обіймаючи посаду стрільця відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних сил України та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та інших поважних причин, в умовах воєнного стану, о 08 год 00 хв 28.08.2025 не прибув до військової частини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , та проводив час на власний розсуд, не вживав жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
26.11.2025 о 10 год. 46 хв. солдата ОСОБА_4 було затримано слідчим Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходосіївка, вул. Набережна, буд. 20Ж.
26.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру ту вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Перед затриманням ОСОБА_4 , 26.11.2025 в період з 07.00 год. по 10.41 год. слідчим проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (№757/58029/25-к від 20.11.2025) за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності матері останнього ОСОБА_5 , за результатами якого виявлено та вилучено наступні речі, дозвіл на вилучення яких прямо не надано в ухвалі слідчого судді:
Довідка РТЦК №3021 від 03.11.2025 на ім'я ОСОБА_6 ;
Довідка РТЦК №3020 від 03.11.2025 на ім'я ОСОБА_4 ;
Повістка РТЦК №51 від 03.11.2025 на ім'я ОСОБА_4 ;
Повістка РТЦК №092 від 03.09.2025 на ім'я ОСОБА_6 ;
Довідка РТЦК №2971 від 03.09.2025 на ім'я ОСОБА_6 ;
Повістка РТЦК №52 від 03.11.2025 на ім'я ОСОБА_6 ;
4 (чотири) листи рукописного тексту виготовлені ОСОБА_6 ;
Блокнот та 1 (один) лист зошити зі зразками рукописного тексту ОСОБА_4 ;
Лист Державної служби України з етнополітики та свободи совісті №5514/11-09/23 від 18.09.2023;
Мобільний телефон Samsung Galaxy S23 Ultra imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ;
Мобільний телефон Samsung Galaxy S7 Edge imei: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 .
Виявлені та вилучені предмети, речі та документи постановою слідчого від 27.11.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, будуть використані стороною обвинувачення як доказ можливого вчинення інших кримінальних правопорушень.
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Прокурором наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів.
Разом з цим, слідчий суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
За таких обставин приходжу до висновку про задоволення клопотання.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 26, 107, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 26.11.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
Довідка РТЦК №3021 від 03.11.2025 на ім'я ОСОБА_6 ;
Довідка РТЦК №3020 від 03.11.2025 на ім'я ОСОБА_4 ;
Повістка РТЦК №51 від 03.11.2025 на ім'я ОСОБА_4 ;
Повістка РТЦК №092 від 03.09.2025 на ім'я ОСОБА_6 ;
Довідка РТЦК №2971 від 03.09.2025 на ім'я ОСОБА_6 ;
Повістка РТЦК №52 від 03.11.2025 на ім'я ОСОБА_6 ;
4 (чотири) листи рукописного тексту виготовлені ОСОБА_6 ;
Блокнот та 1 (один) лист зошити зі зразками рукописного тексту ОСОБА_4 ;
Лист Державної служби України з етнополітики та свободи совісті №5514/11-09/23 від 18.09.2023;
Мобільний телефон Samsung Galaxy S23 Ultra imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ;
Мобільний телефон Samsung Galaxy S7 Edge imei: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 .
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1