Справа № 138/1489/25
Головуючий у 1-й інстанції: Київська Т.Б.
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
08 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
у червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мотивовано тим, що згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення №321 від 03.02.2025, яка винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Вказана постанова складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №128 від 27.01.2025. Зі змісту протоколу слідує, що позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки мав з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 26.11.2024, однак у визначений строк не з'явився. Розгляд справи було призначено 03.02.2025, в яке позивач не з'явився. З вказаною постановою він не погоджується та вважає її протиправною. Йому не було надано доказів вручення повістки про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Повістку він не отримував, не відмовлявся від отримання. Також відповідачем порушено процедуру розгляду адміністративної справи.
Враховуючи викладене вище, позивач просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №321 від 03.02.2025 про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - відмовлено. Постанову №321 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 03.02.2025 винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного штрафу в розмірі 17000,00 гривень - залишено без змін.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням Позивачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржене рішення, прийняти нове - про задоволення позову у повному обсязі.
Вказує, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вважаючи, що факт отримання повістки доведено, а неявка до РТЦК підтверджує вину позивача. Водночас суд визнав, що провадження відкрито лише тому, що «суд вимушений відкрити провадження».
Таке формулювання свідчить про упереджене ставлення судді до позивача, що суперечить принципу об'єктивності суду (ст.7 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини у справах *Piersack v. Belgium* та *Hauschildt v. Denmark* зазначив, що навіть зовнішній прояв упередженості порушує право на справедливий суд. Використання суддею формулювання «вимушений відкрити провадження» свідчить про попередню негативну оцінку позивача ще до розгляду справи по суті.
Крім того, суд послався на матеріали, які нібито подані відповідачем, однак у підсистемі «Електронний суд» відсутня реєстрація таких документів. Це свідчить, що зазначені матеріали фактично не надходили до суду, а отже, не могли бути належними доказами. Така обставина є порушенням принципів змагальності та рівності сторін (ст.9, 44 КАС України) і підтверджує необ'єктивність судового розгляду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 02 грудня 2025 року.
01 грудня 2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка йому не вручалась, від її вручення він не відмовлявся, а отже не був обізнаний про обов'язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:00 год. 19.11.2025р. Не належне виконання працівниками відділ зв'язку не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Ним було вчинено всі необхідні заходи, щодо недопущення зазначених порушень. Данні оновлено ним вчасно, вказано актуальну адресу проживання та засоби телефоного зв'язку, оформлено встановлену законом відстрочку, що підтверджується витягом сформованим в РЕЗЕРВ+.
Крім того, згідно протоколу №128 від 27.01.2025 року та постанови №321 від 03.02.2025 року підставою для складання протоколу та подальшого винесення постанови стала неявка за повісткою на 26.11.2024 року, без надання суду доказів надсилання або вручення такої.
Вказує, що не маємо змоги бути присутніми на розгляді поданої апеляційної скарги.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд даної адміністративної справи в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що 27.01.2025 було складено протокол №128 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Зі змісту зазначеного протоколу слідує, що суть адміністративного правопорушення полягає у тому, що 26.11.2024 військовозобов'язаний ОСОБА_1 був викликаний електронною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період. ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки не повідомив, а тому 29.11.2024 був поданий у розшук. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, а також повідомлено дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 03.02.2025 - 10 год. 00 хв., про що він особисто розписався у протоколі. Також позивач отримав копію примірника протоколу, про що також розписався особисто. Крім того, ОСОБА_1 в протоколі зазначив свої особисті пояснення, а саме вказав, що повістку про виклик до суду не отримував.
Відповідно до довідки ОСББ «Меркурій-34» від 22.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району №100 від 27.01.2025 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але з 2005 року не проживає.
03.02.2025 постановою №321 по справі про адміністративне правопорушення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено грошове стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Також з змісту постанови слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з неявкою по повістці на 26.11.2024. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Як стверджує позивач, в постанові не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, зокрема, зважаючи на те, що жодних доказів вручення позивачу повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 26.11.2025 матеріали справи не містять.
Не погодившись із даною постановою позивач оскаржив її до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вказав, що в діянні ОСОБА_1 містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки в силу положень п.41 Порядку №560 позивач вважається належним чином оповіщеним про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому суб'єктом владних повноважень правомірно складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП, а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає. Обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 - 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.210-1 КУпАП визначено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст.235 КУпАП)
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка йому не вручалась, від її вручення він не відмовлявся, а отже не був обізнаний про обов'язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:00 год. 26.11.2024.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Відповідно до п.28 Порядку №560 (у редакції, що діяла станом на 16.10.2025) виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Згідно з п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Так, у матеріалах справи міститься копія повістки №1026065 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19.11.2024 р. о 14 год. 00 хв., опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610204214240 в якому зазначено, що відправлено документ «повістка, номер документа 1026065».
Згідно трекінгу відправлення з веб-сайту АТ «Укрпошта» вказану повістку повернуто відправнику 25.11.2024 р., про що проставлено відповідну відмітку.
Відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 15 березня 2009 року, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК". Однак не зважаючи на вказівку актуального номеру телефону ОСОБА_1 під час оновлення даних, відправник не вказав ці данні при формуванні повістки. Будь-яких повідомлень про надходження повістки до поштової скриньки отримувача не надходило.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Отже, відповідачем порушено розумні строки надсилання повістки на адресу позивача для вчасного його отримання адресатом. Вказане підтверджує те, що ОСОБА_1 не міг знати про направлення йому повістки з вимогою прибути 19 листопада 2024 року до відповідача. Зазначена обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
При цьому, відповідачем не доведено, що у позивача був намір не з'являтись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, оскільки такі дані позивачем були уточнені вчасно, а саме 15 липня 2024 року, про що свідчить долучений до матеріалів справи витяг із застосунку "Резерв+".
Також, із долученої відповідачем повістки №1026065 вбачається, що ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19.11.2024 року на 14:00 годину для уточнення даних, проте відповідачем так і не наведено ні в протоколі про адміністративне правопорушення ні суду першої інстанції, які ж саме дані мали б бути уточнені 19.11.2024р. на відміну від тих, які у них мались в наявності, станом на 15.07.2024 - дату останнього їх уточнення.
Більше того, відповідно до примітки ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Як слідує із долучених до позову матеріалів адміністративної справи, позивач ОСОБА_1 викликався повісткою №1026065 на 19.11.2024 року - 14 год. 00 хв., для уточнення облікових даних.
Також з опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610204214240 слідує, що відправлено документ «повістка, номер документа 1026065». Згідно копії поштового конверта та рекомендованого повідомлення до нього, вказане поштове відправлення повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до трекінгу відправлення №0610204214240 повістку було надіслано 09.11.2024. Далі 12.11.2024 була невдала спроба вручення, а 15.11.2024 повернуто відправнику у зв'язку з тим, що одержувач відсутній за вказаною адресою.
СЧуд першої інстанції виснував, що не отримання військовозобов'язаним повістки про необхідність явки до ТЦК та СП і повернення її відправнику з відміткою про відсутність особи за адресою зареєстрованого місця проживання вважається належним чином оповіщеним.
Колегія суддів з цього приводу зазнеачає, що відповідно до наявного військового облікового документу з мобільного додатку "РЕЗЕРВ+" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Категорія обліку "військовозобов'язаний", дійсний до 15.07.2025 року. Номер в реєстрі "ОБЕРІГ" 050720200693387400003. Також вказано що дані уточнено 15.07.2024 року.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в установленому порядку і не доведено відповідачем факту ухилення від обліку, а неналежне здійсненя заходів, щодо оповіщення ОСОБА_1 про необхідність його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 вказує, що в діях останнього відсутня вина у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, зокрема і Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що виключає можливість притягнення до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові №321 від 03.02.2025 року не розкрито суть правопорушення, його об"єктивну сторону, не зазначено конкретні дії, місце, дату та час, не зазначено в чому виразились дії ОСОБА_1 щодо порушення правил військового обліку. Крім того в постанові та протоколі вказано, що громадянин ОСОБА_1 викликався та не з"явився 26.11.2024 року о 09.00 год. В долученій до відзиву ІНФОРМАЦІЯ_4 повістці вказано про необхідність явки на 19.11.2024 року о 14.00 год., що не доводить поза розумним сумнівом винуватість позивача.
Під час судового розгляду справи, відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для визнання такої постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми ст.293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
З огляду на викладене, враховуючи, що порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та не доведення факту вчинення адміністративного правопорушення, на яке послався апелянт, знайшло підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що рішення Могільов-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27.10.2025 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції наведені обставини не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо решти доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".
Внаслідок вказаного, решти доводів сторін є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують основного висновку суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг відповідно до приписів ч.1 ст.139 КАС України.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що у справі неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня 2025 року скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №321 від 03.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1974 (одна тисяча дев"ятсот сімдесят чотири) грн. 26 коп..
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.