Справа № 600/2388/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
09 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,
представника позивача: Клебана М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
У червні 2024 року Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг до місцевого бюджету у сумі 267 894,95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що за відповідачем рахується борг на загальну суму 267 894,95 грн. Оскільки борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.
Ухвалою суду від 21.08.2025 зупинено провадження у адміністративній справі № 600/2388/24-а за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в частині позовної вимоги про стягнення податкового боргу у сумі 122 187,98 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 600/2835/24-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2023 № 0303735-2412-2412-UA26080230000035462
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 145 706,97 грн до місцевого бюджету.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, повноважного представника в судове засідання не направив, надіславши суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як платник податків перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернівецькій області.
За відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 145 706,97 грн.
Оскільки, податковий обов'язок щодо сплати сум грошових зобов'язань у встановлений законодавством строк відповідачем виконаний не був, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п.54.1. ст.54 Податкового кодексу України).
Згідно із п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених дим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п.57.3. ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1. - 54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошове зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкове повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податку розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.п.266.1.1. п.266.1. ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з п.п.266.3.2. п.266.3. ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом па підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п.п.266.7.2. п.266.7. ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1. пункту 266.7. цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Судом встановлено, за відповідачем рахується податковий борг по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, яка виникла на підставі наступних податкових повідомлень-рішень:
№ 0000735-2412-2412-UA26080230000035462 від 19.01.2024, згідно якого визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року на суму 6300,00 грн;
№ 0000734-2412-2412-UA26080230000035462 від 19.01.2024, згідно якого визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року на суму 142269,80 грн;
№ 0000732-2412-2412-UA26080230000035462 від 19.01.2024, згідно якого визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року на суму 32225,40 грн;
№ 0303733-2412-2412-UA26080230000035462 від 30.08.2023, згідно якого визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2022 року на суму 32345,95 грн;
№ 0303732-2412-2412-UA26080230000035462 від 30.08.2023, згідно якого визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2022 року на суму 54106,33 грн;
№ 0303725-2412-2412-UA26080230000035462 від 30.08.2023, згідно якого визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2022 року на суму 4186,00 грн;
№ 0303735-2412-2412-UA26080230000035462 від 30.08.2023, згідно якого визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2022 року на суму 122187,98 грн;
№ 0307274-2412-2412-UA26080230000035462 від 07.09.2023, згідно якого визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2022 року на суму 627,90 грн;
№ 0307275-2412-2412-UA26080230000035462 від 07.09.2023, згідно якого визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2022 року на суму 1237,60 грн.
Колегія суддів зазначає, що наведені вище податкові повідомлення-рішення надіслані позивачем рекомендованими поштовими відправленням на податкову адресу відповідача. Згідно довідок Укрпошти, поштові відправлення адресовані відповідачу повернуто на адресу позивача з відмітками “за закінченням терміну зберігання».
Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Враховуючи положення ст.58 ПК України, а також наведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення вважаються врученими відповідачу за місцем останнього відомого його місцезнаходження.
Згідно п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Як зазначалося вище, ухвалою суду від 21.08.2025 зупинено провадження у справі №600/2388/24-а за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в частині позовної вимоги про стягнення податкового боргу у сумі 122 187,98 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 600/2835/24-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2023 № 0303735-2412-2412-UA26080230000035462.
За таких обставин, вказані вище податкові повідомлення-рішення, окрім податкового повідомлення-рішення від 30.08.2023 № 0303735-2412-24-12-UA26080230000035462, є узгодженими.
Відповідачем не сплачено суми, які зазначено у податкових повідомленнях-рішеннях, окрім податкового повідомлення-рішення оскарженого в судовому порядку, у зв'язку з чим утворився борг на загальну суму 145 298,98 грн (267 894,95 грн - 122 187,98 грн).
Відповідно до п.п.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Підпунктом 129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
При нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України).
Відповідно до п.п.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Судом встановлено та підтверджується розрахунком заборгованості, інтегрованими картками платника податків (відповідача), що у зв'язку із порушенням відповідачем строків погашення податкового зобов'язання з податків і зборів, позивачем нарахована пеня на суму 407,99 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 145 706,97 грн (145 298,98 грн (податковий борг) + 407,99 грн (пеня)).
Пунктом 59.1 та 59.5 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що позивачем направлено рекомендованим поштовим відправленням податкову вимогу форми “Ф» № 0000671-1307-0919 від 06.04.2023 на суму 10 797,60 грн на адресу відповідача. Згідно довідок Укрпошти, поштове відправлення адресоване відповідачу повернуто на адресу позивача з відміткою “за закінченням терміну зберігання».
Отже, податкова вимога, враховуючи положення ст.58 ПК України, вважаються врученою відповідачу за останнім відомим місцем проживання.
Оскільки після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу у відповідача змінилася (збільшилася), але податковий борг не був ним погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково позивачем не надсилалася (не вручалася).
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).
Пунктом п.87.11 ст.87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в частині позовної вимоги про стягнення податкового боргу у сумі 145706,97 грн.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.