Справа № 240/14364/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
02 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Гавриленко І.А.,
представник відповідача: Шевчук Н.А.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської міської ради на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати в частині рішення Житомирської міської ради від 30.11.2016 № 454 "Про затвердження Генерального плану м. Житомир", а саме - в частині, яка не забезпечує встановлення 100-метрової прибережної захисної смуги по пров. Річковому, 19-б згідно з вимогами законодавства;
- зобов'язати Житомирську міську раду внести зміни до Генерального плану, відобразивши реальну прибережну захисну смугу шириною 100 метрів на вказаній ділянці відповідно до ст. 60 ЗКУ та ст. 88 ВК.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що земельна ділянка площею 2,2376 га комунальної власності, яка віднесена до земель рекреаційного призначення, за адресою: м. Житомир провулок Річковий, 19-б, прибережна захисна смуга на який повинна становити 100 метрів, та перебувала в оренді ПП "Олсо", була поділена на 15 окремих земельних ділянок, які передані в користування фізичним особам і на яких здійснювалось будівництво об'єктів житлової нерухомості.
30.11.2016 рішенням п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради № 454 затверджено Генеральний план міста Житомира та визнано таким, що втратив чинність Генеральний план міста Житомира, затверджений рішенням міської ради від 26.12.2001 № 266.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, частиною 2 статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI визначено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Частиною 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.
Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу ч.ч.1-3 ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов'язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:
1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;
2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;
3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;
4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;
5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови;
6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями;
7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів;
8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
Стосовно не встановлення 100-метрової прибережної захисної смуги по пров. Річковому, 19-б, слід зазначити наступне.
Статтею 58 Земельного Кодексу України, що відповідає змісту статті 4 Водного Кодексу України (далі - ВК України) визначено склад земель водного фонду. До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Відтак, до земель водного фонду також належать землі, які за своїм призначенням сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Правовий режим прибережних захисних смуг визначається положеннями статей 60 - 62 Земельного Кодексу України та статей 88, 89 ВК України.
Положеннями статті 88 ВК України встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Згідно положень статті 60 Земельного Кодексу України межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Крім того, згідно з положеннями статті 61 Земельного Кодексу України та статті 89 Водного Кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим та яка встановлюється за окремими проектами землеустрою, проте не може бути меншою за 25, 50 та 100 метрів залежно від площі відповідних водних об'єктів, як це передбачено у частині другій статті 88 ВК України та у статті 60 ЗК України. Винятком можуть бути випадки, коли прибережна захисна смуга водойми знаходитися в межах населеного пункту, тоді слід виходити із затверджених проектів забудови цього населеного пункту.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 02.05.2025 № ПІ-78/0-54/0/63-25, річка Тетерів має площу водозабору 15300 км2 та належить до середніх річок, однак крутизна схилу берега становить набагато більше 3-х градусів, що подвоює прибережну захисту смугу річки вдвічі, відповідно вона становить 100 метрів від берега.
Статтею 87 Водного Кодексу України встановлено, що порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.
Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Таким чином, законодавством визначено мету використання прибережних смуг, а також чітко врегульовано правовідносини щодо встановлення та використання меж прибережних захисних смуг.
Як вбачається з наданого відповідачем фрагменту з генерального плану міста Житомира-Схеми проектних планувальних обмежень, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 30.11.2016 № 454 місця розташування території в районі пров. Річкового, та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, в районі земельних ділянок за адресою: м. Житомир пров. Річковий, 19-б не відображена прибережна захисна смуга річки 100 метрів.
Верховний Суд України у постановах від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15, від 01.07.2015 у справі №6-184цс15 дійшов висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них».
Разом з тим, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може свідчити про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір і межі встановлено законом (стаття 83 ЗК України) (постанова Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі №3-52гс14).
Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, який охороняється законом.
Зважаючи на наведене, є обґрунтованими доводи позивача про необхідність застосування в спірних відносинах нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного Кодексу України та статтею 60 Земельного кодексу України.
Однак, при розробці та затвердженні містобудівної документації "Генеральний план міста Житомир" відповідачем протиправно не враховано вимоги законодавства щодо встановлення прибережної захисної смуги річки 100 метрів за адресою пров. Річковий,19-б і не відображення її в Генеральному плані.
Земельна ділянка за адресою пров. Річковий 19-б, вздовж водних об'єктів визначена як землі рекреаційного призначення, що учасниками справи не заперечується.
Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 18541 на будівлі по пров. Річковому 19б в м. Житомирі та фрагменту плану міста Житомир, на даній земельній ділянці станом на 2005 рік розташовані будинки човникової станції (тимчасові будівлі), однак на момент розгляду справи, на землях рекреаційного призначення розташовані капітальні будівлі.
За змістом пункту 8.1.1 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року № 104, ландшафтні та рекреаційні території являють собою мережу ділянок озеленених та інших відкритих просторів різного призначення, розташованих як на територіях населених пунктів та приміських зон, так і на міжселенних територіях, в тому числі ландшафтних комплексів, рекреаційних зон, курортів та лікувально-оздоровчих місцевостей, об'єктів культурної спадщини та туристичних зон, територій природно-заповідного та водного фондів, водозахисних, полезахисних, транспортно-розподільчих озеленених смуг та інших об'єктів зеленого господарства.
Пунктом 8.4.1 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» передбачено, що зони відпочинку населення створюються переважно на землях рекреаційного призначення в межах міст (внутрішньоміські), приміських зон (приміські), у системах міжселенного розселення.
Зі змісту наведених норм права вбачається, що на території земель рекреаційного призначення, зокрема, які включені до території другої зони санітарної охорони курортів, встановлено низку обмежень, головним чином, пов'язаних з неможливістю розміщенням окремих господарських споруд, промислових об'єктів, що можуть призвести до погіршення природних і лікувальних факторів курорту або завдати екологічну шкоду, а також об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які прибувають на курорт (зокрема, житлових будинків).
Так само, здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; МУО, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій.
Беручи до уваги викладене та враховуючи приписи ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішення п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради від 30.11.2016 №454 «Про затвердження Генерального плану міста Житомира» в частині затвердження генерального плану, в якому не встановлена та не відображена 100 метрова прибережна захисна смуга в районі земельних ділянок за адресою м. Житомир провулок Річковий, 19-б, є протипраним та нечинним і належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача внести зміни до Генерального плану міста Житомир, з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської міської ради залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 09 грудня 2025 року.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.