Справа № 120/9246/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
09 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, управління, відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме 2019 , 2020 та 2021 роки і у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 пенсій;
- зобов'язання здійснити із перерахунок та виплату пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме 2019, 2020 та 2021 роки та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що у листопаді 2022 р. їй призначено пенсію за віком на загальних підставах. Однак, при обчисленні пенсії не застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019 -2021 роки .
Позивачка не погоджується з такими діями управління оскільки, на її думку, вона не була пенсіонером за віком, адже пенсія за віком їй призначена вперше у листопаді 2022 р. Відтак, відповідач з листопада 2022 р.. мав призначити їй пенсію і застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2022 роки. Окремо зазначила й про те, що їй має бути виплачена допомога у розмірі 10 місячних пенсій, однак їй відмовлено.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачку переведено на пенсію за віком на загальних підставах і застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016, що відповідає вимогам чинного законодавства. Щодо спірної допомоги, вказано про те, що позивачка до призначення пенсії за віком, вже отримувала пенсію за вислугу років, відтак, відсутні підстави для виплати такої (допомоги).
Протоколом № 1305 від 19.12.2014 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ “Про пенсійне забезпечення».
В подальшому, рішенням № 905030151963 від 04.11.2022 р. ОСОБА_1 переведення з 03.11.2022 р. на пенсію за віком згідно Закону № 1058-IV. При цьому, при обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з яких сплачено страхові внески за 2014- 2016 роки, що не заперечується відповідачем.
Позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про виплату допомоги у розмірі 10 місячних пенсій та перерахунок пенсії із урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.
Однак, листом від 02.05.2025 р. її повідомлено про відсутність підстав для виплати допомоги та перерахунку пенсії.
Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначенні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 9, частини 1 статті 10 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 27 Закону № 1058-I встановлено, що розмір пенсії за віком розраховується із заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; коефіцієнту страхового стажу застрахованої особи, визначеного відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до положень статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно із частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
У той же час, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства слідує, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IVустановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17.
Позивачу ж призначено пенсію за вислугу років, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" останній звернувся вперше, а тому, в цьому випадку, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, висловленої у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) де Суд зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Така правова позиція підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у праві № 876/5312/17, а також Верховним Судом у постановах від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, від 24 червня 2021 року у справі №243/8903/16-а від 19 січня 2022 року у справі №528/639/17.
Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку акону України "Про пенсійне забезпечення", із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Оскільки позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше, тому при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону №105 слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, при призначенні позивачу у жовтні 2024 р. пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідно застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, згідно з частиною 2 статті 40 цього закону.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не застосував при обчисленні пенсії у листопаді 2022 р. розмір середньої заробітної плати по країні за 2019-2021 роки, чим допустив протиправну бездіяльність. Відтак, слід визнати протиправною бездіяльність щодо не застосування відповідного показника, а не як просить позивачка щодо відмови у застосуванні.
Як наслідок, суд обирає інший спосіб захисту та доходить висновку, що слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якого сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019 -2021 р., починаючи з 21.04.2025 р.
Надаючи оцінку вимогам про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 пенсій та зобов'язання виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то тут суд вказує на наступне.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Суд зазначає, що схожі правовідносини вже розглядалися Верховним Судом.
Так, у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а Верховний Суд зазначив:
«…норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах...».
При цьому, у постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20, правовідносини у якій є подібними, Верховний Суд вказав, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідних висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 21.02.2024 у справі №580/2737/23.
Така правова позиція в подальшому підтримана Верховним Судом і в постанові від 05 березня 2025 року (справа №280/5256/22).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.