Справа № 640/10243/21 Суддя (судді) першої інстанції: Н.В. Савицька
03 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі позивачки ОСОБА_1 та представника позивачки Мітріцан Н.І., представника відповідача-1 Стретович М.О., представника відповідача-2 Вовк І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов'язання вчинити дії,
Рух справи.
13.04.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора (відповідач 1), Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (відповідач 2), Київської міської прокуратури (відповідач 3) про визнання протиправними та скасування рішення відповідача 2 № 48 від 19.11.2020 про неуспішне проходження позивачкою атестації, наказу відповідача 3 № 285к від 22.02.2021 про звільнення позивачки з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 міста Києва та органів прокуратури та поновлення позивачки на рівнозначній посаді Святошинської окружної прокуратури міста Києва, створеної на базі Київської місцевої прокуратури № 8 м.Києва і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.03.2021 по день винесення рішення у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення позивачки на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» відбулось з порушенням чинного законодавства, оскільки реформування органів прокуратури шляхом ліквідації та проведення атестації працюючих працівників прокуратури є порушенням їх прав на працю та вільних вибір.
У позовній заяві наголошено, що ліквідація/реорганізація або скорочення кількості прокурорів Київської міської прокуратури відповідно до діючого законодавства не відбулась, проте було оголошено атестацію прокурорів, яка також проводилась з порушенням законодавства. Зокрема, позивачка зазначила, що розробник тестів є невідомою організацією, запитання тестів некоректні і не сертифіковані, і не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.
Позивачка зазначила, що порядком проходження атестації не передбачено жодних умов та вимог до програмного забезпечення, яке б унеможливлювало стороннього втручання третіх осіб щодо встановлення кінцевого результату іспиту. Документів виданих Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, які засвідчують спроможність використання програмного забезпечення, в рамках процедури атестації прокурорів, та які б могли забезпечити анонімність, конфіденційність та захист від втручання третіх осіб у Генеральної прокуратури (Офісу генерального прокурора) - відсутні.
Позивачка наголосила, що була позбавлена можливості самостійно обрати місце та комп'ютер для проходження тестування, що на її думку порушує її права.
Позивач вважає, що при затвердженні (визначенні) порядку проходження атестації, визначенні графіку проходження тестування, надання терміну для підготовки, визначення кола (підготовки) тестових питань дані вимоги конвенційного права дотримано не було.
Також, позивачка зазначила, що умови проведення атестації прокурорів є необ'єктивними, враховуючи кількість запропонованих питань, проміжок часу, наданого на підготовку відповідей на зазначені питання та власне специфіку питань, враховуючи специфіку спеціалізації прокурорів.
Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва вказана справа надійшла на розгляд 13.03.2025 до Сумського окружного адміністративного суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції зазначив, що Законом №113-ІХ запроваджено процедуру атестації працівників прокуратури, делеговано Генеральному прокурору затвердження Порядку проходження прокурорами атестації, визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для звільнення, оскільки на день прийняття спірного наказу цей закон є чинним і неконституційним не визнавася, тому застосування відповдіачем вказаної норми при прийнятті наказу про звільнення є правомірним.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, внаслідок чого, суд першої інстанції зробив висновок, що спірне рішення про звільнення позивача прийнято у межах та спосіб визначений законодавством.
Також суд першої інстанції наголосив, що з приводу доводів позивача про некоректність питань іспиту, то суд відхиляє такі доводи, оскільки надання оцінки змісту питань відповідного іспиту не входить до компетенції суду при вирішенні цього спору, більше того, суд вкотре зазначає, що позивач, подавши заяву за визначеною формою, фактично погодилася зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в обласній прокуратурі та проведення атестації. При цьому аналіз чи ревізія тестових питань й відповідей на них не охоплюється предметом доказування у справах на зразок цієї. Подібна правова позиція викладена Верховний Судом у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 420/6697/21, від 28 липня 2022 року у справі № 400/2093/20.
Позивачка подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції і просить скасувати його, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовних вимог.
Крім того, позивачка зазначила, що не погоджується з висновками суду першої інстанції, пославшись на судову практику, та наголосила на залишення судом першої інстанції обставин знаходження позивачки на лікарняному.
Крім того, позивачка вказала, що члени комісії не були присутні під час проведення іспиту-тестування, через що вона не мала можливості звернутися до комісії з приводу поганого самовідчуття під час складання іспиту.
Позивачка вважає, що проведення іспиту не було анонімним через отримання логіну під особистий підпис.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.
Після надходження 23.10.2025 справи до суду, ухвалою від 17.11.2025 слухання справи призначено у відкрите судове засідання на 03.12.2025
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано на правильність висновків суду першої інстанції.
З поважних причин слухання справи продовжувалось.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, представники відповідача 1 та 2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини встановлені судом.
Позивачка займала посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 міста Києва.
У зв'язку з прийняттям 19.09.2019 Верховною Радою України Закону України № 113-ІX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів iз реформи органів прокуратури", позивачем подано заяву, у встановлений строк і за визначеною формою, про переведення на посаду прокурора в місцевій прокуратурі та про намір пройти атестацію, у зв'язку з чим її було включено до відповідного графіка та допущено до проходження 1 етапу атестації.
За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) ОСОБА_1 , відповідно до додатку № 2 до протоколу № 3 третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 16.10.2020, набрала 58 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (при необхідних прохідних 70 балах), і її не допущено до проходження наступного етапу атестації.
За результатами складення цього іспиту, третьою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення від 19.11.2020 № 48 про неуспішне проходження позивачем атестації відповідно до вимог п. 5 розділу II Порядку проходження прокурорами атестації та за формою, затвердженою додатком № 1 цього Порядку.
Листом Офісу Генерального прокурора від 22.12.2020 № 07/1/1-3961 вих-20 до Київської міської прокуратури направлено рішення кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), ухвалені за результатами проведених двох етапів атестації (тестування), серед яких і рішення № 48 від 19.11.2020 третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - Третя кадрова комісія обласних прокуратур) про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.
У подальшому позивачка наказом № 285к від 22.02.2021 керівника Київської міської прокуратури звільнена з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку із неуспішним проходженням атестації, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021, на підставі рішення третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 48 від 19.11.2020.
Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтями 2, 5-1 КЗпП України передбачено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом № 1697-VII.
Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону № 1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У частині третій статті 16 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Згідно з пунктом 9 частин першої, частиною п'ятою статті 51 Закону № 1697-VII (тут і далі в редакції на день прийняття спірного наказу) прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Частиною 5 статті 51 Закону № 1697-VII передбачено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
25.09.2019 набрав чинності Закон № 113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Цим Законом було доповнено статтю 32 КЗпП України частиною 5 наступного змісту "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус".
Положеннями ч.3 ст.16 Закону № 1697-VІІ (в редакції, чинній до внесення змін Законом України №113-IX) прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
В подальшому Законом №113-IX внесено зміни до ч.3 ст.16 Закону № 1697-VІІ та слова «цим Законом» замінено словом «законом
Згідно п.4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Пунктом 5 цього ж розділу Закону № 113-IX передбачено, що офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
Відповідно до пунктів 6, 7 цього ж Закону № 113-IX встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 9 цьож Закону № 113-IX визначено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Згідно з п. 10 цього роздялу Закону № 113 прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
У п. 11 цього ж розділу Закону № 113-IX встановлено, що атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
На підставі та на виконання Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 був затверджений Порядок проходження прокурорами атестації (як вже зазначало ндалі - Порядок № 221).
У пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 визначено, що атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (пункт 6 Порядку № 221).
Згідно з пунктами 8, 9 Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 Розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто (пункт 10 Порядку № 221).
Відповідно до пунктів 1-4 розділу ІІ Порядку № 221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів та оприлюднює його на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.
У пункті 5 розділу ІІ Порядку № 221 визначено, що прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Аналогічні положення містяться в пункті 16 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.
Згідно з пунктом 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України №108/95-ВР «Про оплату праці» від 24.03.1995 (із змінами і доповненнями), порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (надалі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення у цій справі суд першої інстанції зробив висновок, що Законом №113-ІХ запроваджено процедуру атестації працівників прокуратури, делеговано Генеральному прокурору затвердження Порядку проходження прокурорами атестації, визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для звільнення, оскільки на день прийняття спірного наказу цей закон є чинним і неконституційним не визнавася, тому застосування відповдіачем вказаної норми при прийнятті наказу про звільнення є правомірним.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, оскільки починаючи з 25 вересня 2019 року та на момент звільнення позивача підстави та порядок звільнення з посади прокурора могли визначатися не лише Законом України «Про прокуратуру», а й іншим законом, у тому числі і Законом №113-IX.
Відповідно до приписів п.п. 7, 8 п. 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX тимчасово, до 1 вересня 2021 року в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення в тому числі проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури відповідно до цього розділу, і які приймають відповідні рішення щодо проходження атестації.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства було організовано проведення атестації, позивачу надавався час для підготовки до анонімного атестуванню, доказів щодо порушення відповідачем під час проведення анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки суду не було надано.
Матеріалами справи підтверджено належними та допустимими доказами, що позивачка за результатом іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички набрала 58 балів, що є менше прохідного балу 70.
Крім того, необхідно звернути уваги, що відповідно до матеріалів справи, подаючи заяву про переведення, позивачка підтвердила своє бажання пройти атестацію, вказавши на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема, і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком №221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, її буде звільнено з посади прокурора.
Тобто, позивачка цілком і повністю була ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації, погодилась на їх застосування, а доводи апелянта про недостатність часу для підготовки до анонімного тестування, процедури проведення тестування, та інші зауваження не ґрунтуються на нормі закону.
Крім того, доводи позивачки про поганий стан здоров'я та перебування на лікарняному також не заслуговують уваги, оскільки під час складання іспиту такі зауваження від позивачки до комісії не надходили, і такі обставини не підтверджені належними доказами.
Також колегія суддів вважає занеобхідне зазначити, що позиція позивача про незаконне застосування відповідачем п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», тобто звільнення лише за умови ліквідації, реорганізації установи, скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, є помилковою, оскільки п.п.1 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX таких умов не передбачено.
Відповідно до ч.5 ст.40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч.1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень ч.2 цієї статті, ст.ст. 42, 421, ч.1, 2 і 3 ст. 492, ст. 74, ч.3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Слід враховувати, що Законом №113-IX, у тому числі, зупинено до 1 вересня 2021 року дію ст.60 Закону України «Про прокуратуру», яка регулює звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
При цьому, аналіз п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX дає підстави для висновків, що Закон №113-IX пов'язує звільнення з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» не з рішеннями про ліквідацію чи реорганізації органу прокуратури або про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом №113-IX з дня набрання ним чинності.
В наслідок вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення позивача є необгрунутованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповдіачем доведено правомірність дій та рішень.
Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції в цій частині правильним, а доводи апелянта такими, що не спростовують вказаний висновок суду.
Щодо решти позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає, що вони є похідними від основної позовної вимоги, яка визнана судом як необгрунтована, внаслідок чого задоволенню не підлягають.
Щодо всіх інших доводів позивача, які фактично зводяться до незгоди із запровадженою законодавством процедурою реформування органів прокуратури України, яка, на її думку, є втручанням у приватне життя особи, колегія суддів зазначає, що Законом №113-ІХ запроваджено процедуру атестації працівників прокуратури, делеговано Генеральному прокурору затвердження Порядку проходження прокурорами атестації, визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для звільнення, і оскільки на день прийняття спірного наказу цей закон був чинним і неконституційним не визнавася, тому застосування відповдіачем вказаної норми при прийнятті наказу про звільнення є правомірним.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправність дій та рішень відповідача.
Щодо решти доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Повний текст складено 08.12.2025.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк