Справа № 320/9328/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.
01 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., за участі представників позивача Кравця Р.Ю. та Мартиненко А.В., представника відповідача Кабінету Міністрів України Ткачук Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 р. про відмову в забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, треті особи Національний університет «Одеська юридична академія», Одеський національний університет імені І.І. Мечникова про визнання протиправними та скасування рішень про визнання протиправними та скасування рішень,
24.02.2025 ОСОБА_1 подала до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву до Кабінету Міністрів України (відповідач 1), Міністерства освіти і науки України (відповідач 2), за участі третіх осіб: Національний університет «Одеська юридична академія» (третя особа 1), Одеський національний університет імені І.І. Мечникова (третя особа 2), про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України №111-р від 12.02.2025 року «Про реорганізацію Національного університету Одеська юридична академія» та Наказу Міністерства освіти і науки України № 213 від 13.02.2025 року «Про реорганізацію Національного університету Одеська юридична академія».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказані рішення відповідача прийняті з порушенням порядку їх прийняття, зокрема проект Розпорядження не було погоджено з Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України та Міністерством цифрової трансформації України, не проводилась експертиза, тощо, що передбачено чинним законодавством у разі реорганізації закладу вищої освіти.
06.03.2025 представником позивачки подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- зупинити дію Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року № 213 до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. I.I. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 року № 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року №213;
- заборонити Міністерству освіти і науки України вчиняти дії, спрямовані на виконання п. 3 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року № 213, а саме заборони здійснення переведення здобувачів вищої освіти та інших осіб, які навчаються в Національному університеті «Одеська юридична академія» та його відокремлених структурних підрозділів до Одеського національного університету імені I.I. Мечникова до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. I.I. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 року № 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року №213;
- заборонити Кабінету Міністрів України вчиняти дії, спрямовані на виконання п. 8 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року № 213, а саме заборони здійснення передачі майна, що перебуває на праві господарського відання у Національного університету «Одеська юридична академія» та його відокремлених структурних підрозділів на баланс Одеського національного університету імені I.I. Мечникова до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. I.I. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 року № 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року №213;
- заборонити Комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» вчиняти дії, спрямовані на виконання п.8 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року № 213, а саме заборони здійснення вивільнення працівників Національного університету «Одеська юридична академія» та її відокремлених структурних підрозділів до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. I.I. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 року № 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 року № 213.
Вказана заява обґрунтована тим, що позивачка є науковою співробітницею Національного університету «Одеська юридична академія», проте на підставі п.п.4 п.8 спірного Наказу Міністерства освіти і науки України підлягає примусовому вивільненню згідно положень Кодексу законів про працю без будь якого врахування її переважного права на залишення на роботі.
Зокрема, у заяві зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, оскільки станом на момент звернення із позовом у даній справі, відповідачем уже вчиняються активні дії, спрямовані на виконання положень спірного Наказу МОН України, а це, на думку представника позивача, дозволяє стверджувати про те, що за відсутності забезпечувальних заходів, до моменту розгляду справи по суті та прийняття остаточного рішення, реорганізація може бути завершена, що призведе до незворотних правових та організаційних наслідків у вигляді безповоротного набуття правонаступником майна Університету, а саме Національного університету «Одеська юридична академія» права власності на все майно, яке перебувало на праві оперативного управління у даного реорганізованого вищого начального закладу.
Представником позивачки наголошено, що усі співробітники, незалежно від їх посади в Університеті, будуть піддані примусовому достроковому звільненню без будь-якого права на можливість продовження здійснення своєї наукової діяльності навіть у межах Одеського національного університету імені I.I. Мечникова, ураховуючи приписи п.п 4 п. 8 оскаржуваного Наказу Міністерства освіти і науки України.
Додатково представник позивача зазначає, що переведення здобувачів освіти Університету у зв'язку із здійсненням реорганізації відбувається без врахування думки студентів щодо такого переведення, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про вищу освіту», реорганізація чи ліквідація закладу вищої освіти не повинна порушувати права та інтереси осіб, які навчаються у цьому закладі вищої освіти.
Також, у заяві вказано, що з урахуванням того, що станом на момент подання даної заяви, процедура з реорганізації Університету вже триває та зважаючи на те, що усе майно Університету, яке у нього перебуває на праві оперативного управління, буде безповоротно передане в користування Одеському національному університету імені I.I. Мечникова як правонаступнику майна на підставі підпунктів 9-10 п. 8 оскаржуваного наказу Міністерства освіти і науки України, то також необхідним є застосування такого заходу забезпечення адміністративного позову у даній справі як заборона Кабінету Міністрів України вчиняти дії з передачі майна Університету на баланс Одеського національного університету імені I.I. Мечникова.
За таких обставин, представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в адміністративній справі, а також поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, і такі заходи є адекватними, співмірними та розумними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у задоволені заяви відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції вказав наступне, що дослідивши заяву про забезпечення позову, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить представник позивача, без з'ясування фактичних обставин справи означитиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, позаяк надання правової оцінки оскаржуваному розпорядженню Кабінету Міністрів України та наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 № 213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» та можливе виключно під час розгляду справи по суті.
Також, суд першої інстанції зазначив, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2025, яку просить через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам заяви.
Крім того, апелянтом звернуто увагу, що заява про забезпечення позову обґрунтована необхідністю забезпечення позову п.1 ч.2 ст.150 КАС України, як невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливіть виконання судового рішення, і навів судову практику Верховного Суду з подібних спорів.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.
14.04.2025 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду, після надходження справи, розгляд справи було призначено у порядку письмового провадження.
22.09.2025 колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Коротких А.Ю., Сорочка Є.О. та Чаку Є.В. завлено самовідвід через розгляд іншої справи № 320/9326/25 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про оскарження цього ж Розпорядження Кабінету Міністрів України №111-р від 12.02.2025 року «Про реорганізацію Національного університету Одеська юридична академія» та цього ж Наказу Міністерства освіти і науки України № 213 від 13.02.2025 року «Про реорганізацію Національного університету Одеська юридична академія».
Самовідвід обґрунтовано тим, що колегією суддів вже було висловлено позицію з приводу необхідності застосування заходів щодо забезпечення позову, і заяву ОСОБА_2 було задоволено шляхом зупинення дію Наказу Міністерства освіти і науки України № 213 від 13.02.2025 року «Про реорганізацію Національного університету Одеська юридична академія», про що було ухвалено постанову 20.05.2025.
29.09.2025 вказана справа надійшла у провадження судді Карпушової О.В.
Розгляд справи призначено у відкрите судове засідання і слухання справи з поважних причин продовжувалось.
29.09.2025 представником відповідача 2 були подані письмові пояснення з приводу доводів апеляційної скарги.
26.11.2025 представником відповідача 1, з порушенням строку, подано відзив на апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції повідомлено, що справи № 320/9328/25 та № 320/9326/25 14.04.2025 об'єднані в одне провадження.
Інші учасники справи належним чином повідомлялись про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи, та двічі не з'являлися у судове засідання, причини неявки не повідомляли.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, за таких обставин, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивачки та представника відповідача 1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Стаття 150 КАС України визначає підстави забезпечення позову.
Так, відповідно до ч.1 цієї статті суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин 3 та 4 цієї статті ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.
Отже, згідно ч.1 цієї статті позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом:
1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії;
2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо припинення дії або призупинення дії сертифікатів, схвалень, допусків;
4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій;
5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);
7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
10) зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці;
11) зупинення дії рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", а також встановлення для Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їхніх посадових та службових осіб/членів заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень (індивідуальних актів).
Частиною 4 цієї статті також встановлено, що заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів, всеукраїнського референдуму.
Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта, що передбачено ч.5 ст.151 КАС України .
Частина 6 ст.151 КАС України встановлює, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у процедуру проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч.7 ст.151 КАС України).
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" (ч.8 ст.151 КАС України).
Частиною 9 цієї ж статті передбачено, що тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, щодо господарського товариства, яке відповідає сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).
Таким чином, підстав щодо заборони вжиття заходів забезпечення позову у цій справі відповідно до зазначеної ст.151 КАС України не вбачається.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі (обґрунтування заяви) є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки до ухвалення рішення в цій адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 виклала правові позиції, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, правові позиції Великої Палати Верховного Суду є обов'язковими для судів першої та апеляційної інстанції.
Проте, суд першої інстанції залишив поза уваги таку правову позицію Верховного Суду і мотиви щодо її неприйняття не навів.
Колегія суддів з таким рішенням суду першої інстанції не може погодитися, оскільки такі позиції касаційної інстанції підлягають застосуванню іншими судами.
Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити інше.
Враховуючи обґрунтування заявлених позовних вимог, доводи заяви про забезпечення позову, надані позивачкою документи, висновки спірного розпорядження та наказу, їх обґрунтування, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки існує очевидна небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки, і те що без вжиття таких заходів забезпечення позову відновлення її прав у майбутньому буде неможливим, а саме прав на працю, отримання заробітної плати і на гідне життя.
Колегія суддів наголошує, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Враховуючи вищевикладене, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, де зазначено, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини у цій справі, в тому числі і об'єднання цієї справи з іншою справою № 320/9328/25, в якій позов забезпечено, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про незадоволення заяви про забезпечення позову.
Доводи апелянта заслуговують уваги.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надано правову оцінку обставинам у цій справі, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню.
Повний текст постанови виготовлено 08.12.2025.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 382, 383 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 р.- задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 р. про відмову в забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, треті особи Національний університет «Одеська юридична академія», Одеський національний університет імені І.І. Мечникова про визнання протиправними та скасування рішень про визнання протиправними та скасування рішень, - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.
Зупинити дію Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 №213 до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет їм. І.І. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 №111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 № 213.
Заборонити Комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» вчиняти дії, спрямовані на виконання п.8 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 №213, а саме заборонити здійснення вивільнення працівників Національного університету «Одеська юридична академія» та її відокремлених структурних підрозділів до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України, треті особи: Національний університет «Одеська юридична академія» та Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова про визнання протиправними та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 12.02.2025 № 111-р та Наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» від 13.02.2025 №213.
У задоволені решти вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк