154/1153/25
1-кп/154/393/25
08 грудня 2025 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305 та ч.3 ст.307 КК України,-
У провадженні Володимирського міського суду Волинської області знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305 та ч.3 ст.307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалами слідчого судді цього ж суду від 15 січня та 20 лютого 2025 року строк тримання під вартою ОСОБА_4 двічі продовжувався.
Справа до Володимирського міського суду Волинської області надійшла 24 березня 2025 року.
Ухвалами Володимирського міського суду Волинської області від 10 квітня, 05 червня та 04 липня 2025 року, 26 серпня 2025 строк та востаннє 16 жовтня 2025 року тримання під вартою ОСОБА_4 піддавалось судовому контролю та продовжувалося.
Таким чином строк тримання під вартою ОСОБА_4 без визначення розміру застави продовжений до 14 грудня 2025 року включно.
18 листопада 2025 року до Володимирського міського суду Волинської області надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 ..
Клопотання обгрунтоване ризиками, передбаченими ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу та продовжують існувати у даний момент.
За доводами прокурора, ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, передбачених ч.3 ст.305 та ч.3 ст.307 КК України, санкція за вчинення яких передбачає нижню межу покарання у виді позбавлення волі від десяти років з конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи загрозу тяжкості та реальності покарання може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 розглядається Солом'янським районним судом м. Києва кримінальне провадження за ч.3 ст.27 - ч.3 ст.305, ч.3 ст.27 - ч.3 ст.307 КК України, що для нього є додатковим стимулом отримати можливість переховуватись від суду, а в той же час свідчить про схильність обвинуваченого продовжити злочинну діяльність. Також, обвинувачений має можливість та неодноразово перетинав державний кордон України з початку введення в дію воєнного стану в Україні, спільно з родиною та на постійній основі проживав за межами України, має громадянство Румунії, що надає йому можливість перебуваючи на волі виїхати за межі території України. В той же час за доводами прокурора, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може здійснювати незаконний вплив на свідків у справі, перешкоджати у кримінальному провадженні іншим чином, а саме координувати дії інших невстановлених співучасників з метою приховування чи фальсифікації слідів вчинення кримінальних правопорушень.
08 грудня 2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подав до суду письмові заперечення на клопотання про обрання запобіжного заходу.
Захист вважає клопотання прокурора необґрунтованим, оскільки воно базується на припущеннях, а жоден із заявлених ризиків не доведений належними та конкретними доказами, що суперечить вимогам ст. 177, 184 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). За твердженнями захисника доводи прокурора про намір ОСОБА_4 переховуватися безпідставні. Обвинувачений раніше постійно повертався до країни після виїздів за кордон, що були обумовлені відвідуванням родини. Крім того, його закордонні документи були вилучені під час затримання. Сама лише тяжкість покарання не є достатньою підставою для виправдання тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Строган проти України»). Щодо ризику впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК), захист вважає посилання суто формальним, оскільки прокурор не надав жодних відомостей чи доказів про те, яким чином ОСОБА_4 може вплинути на свідків, що нівелює конкретний характер ризику (рішення ЄСПЛ у справі «Клітин проти України»). Твердження про перешкоджання провадженню чи вчинення іншого правопорушення є абстрактними та необґрунтованими і не підтверджені жодним належним доказом, що суперечить вимозі конкретності обґрунтування, встановленій ЄСПЛ («Бойченко проти Молдови»). Захист просить суд врахувати стійкі соціальні зв'язки обвинуваченого, його позитивну репутацію та сімейний стан: ОСОБА_4 одружений, має малолітню доньку та утримує родину, включно з матір'ю похилого віку; має постійну роботу приватним підприємцем, раніше працював тренером ДЮСШ (майстер спорту з плавання); характеризується виключно позитивно (має численні подяки, дипломи та нагороди). Просить суд також врахувати стан здоров'я обвинуваченого та неналежні умови тримання під вартою, які можуть становити нелюдське поводження (ст. 3 Конвенції). У зв?язку з цим захисник просив на підставі відсутності доведених ризиків та наявності міцних соціальних зв'язків відмовити у задоволенні клопотання про продовження тримання під вартою без визначення розміру застави, обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід - нічний домашній арешт.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, вказав, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення альтернативи у виді застави сприяв уникненню ризиків, визначених ст. 177 КПК України, і тому запобіг обвинуваченому переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків, підозрюваних чи інших учасників процесу, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Звернув увагу суду, що твердження захисту про те, що обвинувачений: ніколи не переховувався; ніколи незаконно не впливав на свідків; не перешкоджав провадженню іншим чином; що немає доказів щодо знищення, приховування чи спотворення доказів; що не наведено конкретних фактів щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, - є абстрактними і стосуються поведінки, яку обмежував застосований суворий запобіжний захід, а не свідчать про відсутність ризиків в принципі. Ризики ж, як було вказано у клопотанні прокурора, підтверджуються тяжкістю інкримінованих злочинів, подвійним громадянством та наявністю іншого кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили клопотання прокурора з підстав письмових заперечень захисника, просили змінити запобіжний захід, який би не був пов?язаним із позбавлення волі, або ж визначити альтернативу у формі застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали клопотань та враховуючи наявні у справі докази, дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та необхідність продовження строку тримання під вартою.
Так, згідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
При розгляді клопотання суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305 та ч.3 ст.307 КК України, строк покарання за які передбачено понад 10 років позбавлення волі.
Суд вважає, що ризик переховування обвинуваченого від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) залишається високим і доведеним. Цей ризик посилюється не лише очікуваною суворістю вироку, але й конкретними обставинами, які підтверджують реальну можливість обвинуваченого уникнути правосуддя. Судом береться до уваги підтверджена інформація, надана прокурором, про те, що щодо ОСОБА_4 Солом'янським районним судом м. Києва розглядається інше кримінальне провадження за аналогічними особливо тяжкими злочинами. Хоча факт обвинувачення ОСОБА_4 у даній справі за злочини, вчинені у період існування судового розгляду справи за його ж обвинуваченням у вчиненні інших кримінальних правопорушень, не може бути беззаперечним доказом продовження ним злочинної діяльності (оскільки вина ОСОБА_4 в жодній справі не доведена в суді і діє презумпція невинуватості), на даному етапі судового розгляду ця обставина безпосередньо свідчить про істотне зростання ризиків (п. 1, 5 та п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). А саме, наявність подвійного обвинувачення за особливо тяжкі злочини, що тягнуть сукупність покарань в разі доведення вини обвинуваченого, підвищує мотивацію обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення потенційної суворості покарання. Це також значно підвищує ймовірність того, що ОСОБА_4 , у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, чинити тиск на свідків, або сприяти уникненню кримінального переслідування іншими невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження.
Судом беруться до уваги доводи прокурора щодо міжнародних зв'язків обвинуваченого. Судом досліджені під час розгляду справи докази про отримання ОСОБА_4 громадянства Румунії та паспорта громадянина Румунії, встановлені факти зняття його з військового обліку та неодноразового перетинання державного кордону України до, і після запровадження воєнного стану, тривалого перебування закордоном. Доказів спростування даної інформації станом на даний час суду не надано. Цей факт є істотною і об'єктивною підставою вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, має реальну можливість негайно виїхати за межі України, що унеможливить або суттєво ускладнить виконання процесуальних дій та рішень у справі.
Стосовно ризиків незаконного впливу на свідків та перешкоджання провадженню (п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд погоджується із прокурором, що, незважаючи на зібраність більшості письмових доказів, провадження на стадії судового розгляду є вразливим. Обвинувачення інкримінує злочини у сфері обігу наркотичних засобів, які зазвичай вчиняються організованими групами з невстановленими співучасниками. В цій справі наявне виділення в окреме провадження іншої справи щодо інших співучасників кримінального правопорушення, що підтверджено у справі реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000351. Перебування обвинуваченого на волі створює конкретний ризик координації дій із цими особами з метою фальсифікації чи приховування тих слідів та доказів, які ще можуть бути використані стороною обвинувачення.
Також, продовжуючи запобіжний захід, судом враховується вік обвинуваченого, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують його особу, дані про його сімейні та соціальні зв'язки та спосіб життя, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, займається підприємницькою діяльністю, має спортивні нагороди, однак такі відомості не можуть свідчити про відсутність або зменшення відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не є достатніми гарантіями запобігання вказаним діям в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Доводи захисту щодо відсутності ризиків та абстрактності позиції прокурора спростовуються вищезазначеними об'єктивними фактами: наявністю другого провадження за особливо тяжкі злочини та подвійним громадянством/можливістю виїзду за кордон. Ці обставини є конкретними та достатніми для оцінки ризиків як високих.
Суд не застосовує більш м'який запобіжний захід, оскільки доведений ризик втечі за кордон обвинуваченого не може бути ефективно запобігнутий домашнім арештом та покладенням додаткових обов'язків, включаючи електронний засіб контролю. За умов воєнного стану та наявності іноземного громадянства, потенційна шкода від уникнення обвинуваченим правосуддя є значно вищою за будь-яке інше обмеження. В той же час, обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень у даному провадженні, що відбулося у період, коли щодо нього вже існувало обвинувачення за аналогічні кримінальні правопорушення у іншій справі, істотно посилює ризики, передбачені п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд розцінює це як обставину, що підвищує мотивацію обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнення сукупності суворого покарання. Крім того, наявність подвійного обвинувачення за особливо тяжкі злочини, поєднана з можливістю безперешкодного виїзду за межі України, свідчить про високу ймовірність того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення у період судового провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» та іншій сталій практиці ЄСПЛ, автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених у ст. 177 КПК України.
Також суд критично оцінює посилання захисту на недопустимість письмових доказів, які вже були досліджені у справі, оскільки вирішення питання про допустимість, належність та достатність доказу є компетенцією суду при вирішенні справи по суті, а підставою для застосування запобіжного заходу, згідно ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
На переконання суду прокурором на даному етапі судового розгляду доведено обгрунтованість пред?явленого обвинувачення, станом на даний час заявлені прокурором ризики, передбачені статтею 177 КПК України, продовжують існувати, що не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, як про це просить сторона захисту.
При цьому оскільки наявність вказаних ризиків стосовно обвинуваченого, дій до яких він може вдатись, обсяг обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки дій, тяжкості покарання, що йому загрожує, відомості про обвинувачення у вчиненні інших злочинів в сфері обігу наркотичних засобів, у своїй сукупності вказують на необхідність тримання його під вартою, суд не вбачає достатніх об'єктивних даних, які б слугували належною правовою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 на даному етапі судового розгляду запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, який, на думку суду, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Враховуючи те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, виходячи з положень ст.ст.177, 178, 183, 197 КПК України, враховуючи матеріали заявленого клопотання, яке свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.
Згідно п.5 ч.4 ст.183 КПК України, визначення розміру застави не є обов'язком суду.
Сукупність встановлених ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, вказують на доцільність продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314-316 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому строків запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії цього запобіжного заходу визначити терміном на 60 (шістдесят) днів, з 08 грудня 2025 року по 05 лютого 2026 року включно.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження та ДУ «Київський слідчий ізолятор» - негайно після проведення судового засідання.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 09 грудня 2025 року
Суддя Володимирського міського суду ОСОБА_7