Справа №:755/8206/24
Провадження №: 2/755/16790/25
"09" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Яровенко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором в розмірі 40 049,71 грн., та витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.07.2019 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «РВС БАНК» була укладена Заява Договір №1032744 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту від 29.07.2019, своїм підписом ОСОБА_1 письмово підтвердив, по-перше, отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надану, виходячи з обраних умов кредитування, по-друге, отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано Договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної ситуації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за Договором.
Відповідно до Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб, сума кредиту становить 20 512,82 гривень строком на 24 місяці. Процентна ставка за користування кредитом становить 18% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Разова комісія при видачі кредиту: 2,5% від суми кредиту. Щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3% від суми кредиту. Заборгованість за Договором погашається Позичальником щомісячно, відповідно до умов Договору №1032744 про надання банківської послуги, у вигляді обов'язкового платежу вказаного в Додатку №1 до вищезазначеного Договору, шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім'я Позичальника в Банку. Кредит надається Клієнту на споживчі потреби, спосіб видачі - переказ на картковий рахунок Клієнта № НОМЕР_2 .
05.12.2019 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «РВС БАНК» була укладена Заява Договір №2032744 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту від 05.12.2019, своїм підписом ОСОБА_1 письмово підтвердив, по-перше, отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надану, виходячи з обраних умов кредитування, по-друге, отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано Договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної ситуації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за Договором.
Відповідно до Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб, сума кредиту становить 20 512,82 гривень строком на 24 місяці. Процентна ставка за користування кредитом становить 18% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Разова комісія при видачі кредиту: 2,5% від суми кредиту. Щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3% від суми кредиту. Заборгованість за Договором погашається Позичальником щомісячно, відповідно до умов Договору №2032744 про надання банківської послуги, у вигляді обов'язкового платежу вказаного в Додатку №1 до вищезазначеного Договору, шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 відкритий на ім'я Позичальника в Банку. Кредит надається Клієнту на споживчі потреби, спосіб видачі - переказ на картковий рахунок Клієнта № НОМЕР_4 .
Відповідач свої зобов'язання за Договорами не виконує, у зв'язку з чим у нього наявна прострочена заборгованість.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 травня 2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
21 жовтня 2024 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
21 березня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, просить застосувати строки позовної давності, а за наявності належних доказів просить задовольнити позовні вимоги частково в сумі 10419,13 грн.
25 березня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача по справі. Відповідно до яких позивач просить не приймати до уваги відзив на позовну заяву у зв'язку з порушенням процесуальних строків. Позивач стосовно доводів відповідача про застосування строків позовної давності зазначає, що строки позовної давності продовжено на час дії карантину впровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
25 квітня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача відповідно до яких відповідач просить долучити їх до матеріалів справи та врахувати доводи викладені в них при розгляді справи.
Інших заяв, клопотань та додаткових пояснень по суті спору до суду не надходило.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 29.07.2019 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «РВС БАНК» була укладена Заява Договір №1032744 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Підписанням вищезазначеної Заяви-Договору ОСОБА_1 акцептував Публічну пропозицію Банку щодо укладення договору (оферту) та уклав, таким чином, з АТ «РВС Банк» Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Договір), зміст якого викладений у Заяві-Договорі, Публічній пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Публічна пропозиція) та Тарифах Банку, що розміщені на сайті Банку. Крім того, підписанням Заяви-Договору ОСОБА_1 надав підтвердження, що ознайомлений з інформацією, що міститься в Тарифах Банку та Правилах користування платіжними картками АТ «РВС Банк», що є складовою частиною Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту від 29.07.2019, своїм підписом ОСОБА_1 письмово підтвердив, по-перше, отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надану, виходячи з обраних умов кредитування, по-друге, отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано Договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної ситуації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за Договором
Відповідно до Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб, сума кредиту становить 20512,82 гривень строком на 24 місяці. Процентна ставка за користування кредитом становить 18% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Разова комісія при видачі кредиту: 2,5% від суми кредиту. Щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3% від суми кредиту. Заборгованість за Договором погашається Позичальником щомісячно, відповідно до умов Договору №1032744 про надання банківської послуги, у вигляді обов'язкового платежу вказаного в Додатку №1 до вищезазначеного Договору, шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім'я Позичальника в Банку. Кредит надається Клієнту на споживчі потреби, спосіб видачі - переказ на картковий рахунок Клієнта № НОМЕР_2 .
05.12.2019 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «РВС БАНК» була укладена Заява Договір №2032744 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Підписанням вищезазначеної Заяви-Договору ОСОБА_1 акцептував Публічну пропозицію Банку щодо укладення договору (оферту) та уклав, таким чином, з АТ «РВС Банк» Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Договір), зміст якого викладений у Заяві-Договорі, Публічній пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Публічна пропозиція) та Тарифах Банку, що розміщені на сайті Банку. Крім того, підписанням Заяви-Договору ОСОБА_1 надав підтвердження, що ознайомлений з інформацією, що міститься в Тарифах Банку та Правилах користування платіжними картками АТ «РВС Банк», що є складовою частиною Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту від 05.12.2019, своїм підписом ОСОБА_1 письмово підтвердив, по-перше, отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надану, виходячи з обраних умов кредитування, по-друге, отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано Договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз'яснення наведеної ситуації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за Договором
Відповідно до Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб, сума кредиту становить 20512,82 гривень строком на 24 місяці. Процентна ставка за користування кредитом становить 18% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Разова комісія при видачі кредиту: 2,5% від суми кредиту. Щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3% від суми кредиту. Заборгованість за Договором погашається Позичальником щомісячно, відповідно до умов Договору №2032744 про надання банківської послуги, у вигляді обов'язкового платежу вказаного в Додатку №1 до вищезазначеного Договору, шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 відкритий на ім'я Позичальника в Банку. Кредит надається Клієнту на споживчі потреби, спосіб видачі - переказ на картковий рахунок Клієнта № НОМЕР_4 .
Відповідно до п. 8.2.10 Публічної пропозиції, що діяла станом на дату укладення Договорів, нарахування Банком процентів за Кредитом здійснюється на фактичну суму заборгованості за Кредитом щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, за період з дати надання кредитних коштів, а в подальшому - з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення Кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та фактичної кількості днів у році. Згідно п. 8.2.12 Публічної пропозиції Позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за Кредитом в повному обсязі, сплатити проценти нараховані за користування Кредитом, комісії, неустойки та інші платежі передбачені умовами цього Договору, не пізніше закінчення строку дії Кредитної лінії, який визначений в Заяві-Договорі (Договорі про внесення змін до Заяви-Договору). Датою повернення грошових коштів (погашення заборгованості за Кредитом) у повному обсязі є дата, коли на рахунку обліку Кредиту чи на відповідному рахунку, на який перенесено суму заборгованості відповідно до законодавства України, буде зафіксований нульовий залишок (п. 8.2.12.1 Публічної пропозиції). У відповідності до п. 7.7.2.17 Публічної пропозиції Клієнт зобов'язується сплачувати Банку нараховувані проценти за користування кредитними коштами до повного фактичного виконання Клієнтом зобов'язань за Споживчим кредитом (Кредитом). При цьому розмір процентів для Клієнта, який прострочив виконання зобов'язання за Споживчим кредитом (Кредитом) згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюється на рівні процентної ставки за користування кредитними коштами, яка визначена умовами Заяви-Договору.
Станом на 04.03.2024 року заборгованість відповідача перед АТ «РВС БАНК» за Договором №1032744 про надання банківської послуги становить 15 783,82 гривень (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят три гривні, 82 копійки), яка складається з: 12 007,55 грн. - основної заборгованості за кредитом; 2 461,52 грн. - заборгованості за комісією; 1 314,75 грн. - заборгованість за процентами.
Станом на 04.03.2024 року заборгованість відповідача перед АТ «РВС БАНК» за Договором №2032744 про надання банківської послуги становить 24 265,89 гривень (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят п'ять гривень, 89 копійок), яка складається з: 15 659,23 грн. - основної заборгованості за кредитом; 6 856,95 грн. - заборгованості за комісією; 1 749,71 грн. - заборгованість за процентами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
У ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас у ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено: якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 , термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц , під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності необхідно зазначити наступне.
Відповідно до статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Статтею 258 ЦК України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.
У пункті 139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Тобто при солідарному обов'язку будь-який з відповідачів може заявити про застосування позовної давності.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який продовжено до 30 квітня 2023 року.
Згідно з перехідними положеннями ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Окрім того, згідно пунктом 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.
Враховуючи вище викладене, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину та строк воєнного, надзвичайного стану.
Так, у зв'язку із не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, відповідно до кредитних договорів, згідно із наданим позивачем розрахунком боргу та випискою по рахунку позичальника, заборгованість відповідача за наведеним кредитними договорами, загалом становить 40 049,71 гривень (сорок тисяч сорок дев'ять гривень, 71 копійка), яка складається з: 27 666,78 грн. - основної заборгованості за кредитами; 9 318,47 грн. - заборгованості за комісією; 3 064,46 грн. - заборгованість за процентами.
Відповідач не надав суду докази, що сума заборгованості є меншою або відсутня.
У відповідності до положень ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані умови кредитного договору в частині надання кредитних коштів відповідачу.
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:
1. припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2. зміна умов зобов'язання;
3. сплата неустойки;
4. відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується довідкою - розрахунком суми заборгованості по договору.
Виходячи з викладеного вище, порядку, умов та обставин укладення Кредитного договору між сторонами, добровільності даних договорів з боку сторін, наявності заборгованості за кредитом, суд приходить до висновку про задоволення вимог Акціонерного товариства «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В порядку ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 611,612, 625, 530, 553-554, 559, 1048, 1054-1055 ЦК України, п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-281, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» заборгованість в розмірі 40 049,71 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 09 грудня 2025 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «РВС Банк», (код ЄДРПОУ 39849797, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Яровенко Н.О.